Історія виникнення соціальної роботи

Соціальна робота в Україні: перші кроки / під ред. В.Полтавця. - К.: Видавничий дім «KM Akademia», 2000. - 236 с.

Пащенко Д.І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д.І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

Козлов A.A. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А.Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998.- 224 с.

Горілий А.Г. Історія соціальної роботи: навч. посіб. для студ. вузів / А.Г. Горілий - Тернопіль: Астон, 2004. - 174 с.

Вакуленко В.М. Досвід подолання дитячої безпритульності в Радянській Україні / В.М. Вакуленко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010. -№2,-С. 93-99.

Тема 1. Становлення та розвиток соціальної допомоги в зарубіжних країнах

1.Історія виникнення соціальної роботи.

2.Роль діагностичної та функціональної шкіл у теорії соціальної роботи.

3.Основні поняття щодо соціалізації особистості в зарубіжній науці.

4.Соціалізація особистості через навчання демократичних правил.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте основні причини створення навчальних закладів для соціальних працівників.

2.Що вкладається в термін «соціалізація» за кордоном на сучасному етапі?

3.Які фактори соціалізації впливають на розвиток особистості?

4.На що була спрямована теорія соціалізації Т. Парсонса?

Основні поняття: соціальна робота, соціалізація, функціональна школа, Пенсільванська школа, методи соціальної роботи.

Література для самостійного опрацювання

3. Ковчина І.М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем: навч.-метод. посіб. для студ. вузів / І.М.Ковчина; за заг. ред. А.Й. Капської. - К.: Логос, 2001.-96 с.

6. Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівця соціальної сфери: зарубіжний досвід: посібник / В.А.Поліщук. - Тернопіль: навчальна книга -Богдан, 2003.- 184 с.

8. Соціальна робота: в 3 ч. / За заг ред. Т.Семигіної та І.Григи. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. — 4.1: Основи соціальної роботи. -178 с.

Соціальна робота своїми витоками сягає кінця XIX - поч. XX ст. її основоположниками є Джейн Адамс (1860-1935,США), Мері Річмонд (1861-1428, США) та Аліса Саломон (1872-1948, Німеччина) - представники напряму під «практики до теорії». Джейн Адамс, починаючи з 1889 р. допомагала переселенцям, які опинилися в Америці без знання мови, без житла та роботи. Мері Річмонд розробила та науково-обґрунтувала методи соціальної роботи, а в 1899 році написала свою першу книгу «Дружній візит до бідняків: керівництво для працюючих у благодійних організаціях». У своїй наступній книзі -«Соціальні діагнози» (1917 р.) - вже докладно представила власний метод соціальної роботи. Згодом він отримав назву соціальної індивідуальної психотерапії. Приблизно в ті ж роки у США були організовані перші школи з підготовки професійних соціальних працівників, де ця книга стала провідним підручником. Найважливішим у соціальній роботі М. Річмонд вважала провести оцінку, поставити соціальний діагноз та взяти його за основу при виборі методу допомоги.

Соціальні заходи М. Річмонд розподіляла на дві взаємодоповнюючі категорії: опосередкований та безпосередній методи лікування.

Непрямий (опосередкований) метод включав можливості впливу на життєву ситуацію клієнта у сприятливому для нього напрямі.

Безпосередній метод, на думку М. Річмонд, полягав у впливові «розуму на розум», тобто це були пропозиції, поради, умовляння, а також раціональні дискусії з метою залучення клієнта до розробки та прийняття рішення. Для такого впливу важливим було встановлення довірливих стосунків між соціальним працівником і клієнтом.

В основі концепцій, які розвивала А.Саломон, лежав її шестирічний досвід практичної роботи в різних сферах соціальної допомоги, зокрема участь в різноманітних міжнародних проектах. У 1899 р. вона очолила річні жіночі курси підготовки спеціалістів для роботи у сфері соціального обслуговування. Як експерт із питань освіти, виступала з доповідями у Європі й Північній Америці, а в 1928 р. була одним з організаторів Міжнародної конференції з проблем соціальної роботи, яка відбулася в Парижі. У наш час ім'ям цієї жінки названа вища школа соціальної роботи і соціальної педагогіки в Німеччині, яка є центром підготовки і підвищення кваліфікації соціальних працівників.

Подальший розвиток методики соціальної роботи відбувся при коледжі А. Сміта, який був створений у 1918 р. для підготовки соціальних працівників, і Пенсільванській школі, на основі яких сформувались два напрямки: діагностичний та функціональний.

Таким чином Мері Річмонд, Джейн Адамс, А. Саломон, сформували основні напрями соціальної роботи: діагностичний, функціональний, психо-соціальний та системно-теоретичний.

Наведені вище автори вважали, що соціальна робота повинна бути спрямована на зміну клієнта та оточуючого його середовища. Вчені вказують, що для створення сприятливих умов життя людей політичні діячі, суспільні

рухи, профспілкові організації повинні докладати значні зусилля для того, щоб змінити суспільство, а соціальна робота покликана досягти цих суспільних змін.

На сьогодні є чимало визначень поняття «соціальна робота», розглянемо деякі з них. Так, Національна асоціація соціальних працівників США наголошує, що соціальна робота - це професійна діяльність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відродження їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей.

Учена А.Й. Капська тлумачить поняття «соціальна робота», як соціально-філософський, психолого-педагогічний феномен, що вбирає в себе багатогранність будь-якої особистості та професійної діяльності фахівця у соціальній сфері: це інтегрована управлінська діяльність, спрямована на зміну сукупності умов функціонування і розвитку процесів із метою досягнення оптимальної їх відповідності інтересам і потребам особистості, груп суспільства. Таке широке тлумачення соціальної роботи дозволяє розглядати її як феномен, метою якого є корекція соціальних відносин, соціальних процесів, соціальних умов, соціальних технологій.

Термінологічно-понятійний словник з соціальної політики і соціальної роботи розглядає соціальну роботу як вид професійної діяльності, що спрямована на гармонізацію особистісних і суспільних відносин через надання допомоги окремим індивідам, групам людей і громадам, які стикаються з труднощами в соціальному функціонуванні, шляхом захисту, підтримки, корекції і реабілітації, а також зміні або реформування окремих елементів соціальної системи.

Дата добавления: 2014-01-05