Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми : зб. наук. пр. - К. - X. : Вид-во НУВС, 2004. - С. 161-169. 3 страница




3. Концепція педагогіки навколишнього середовища

Для теорії та практики соціалізації особистості у Франції важливе значення має концепція педагогіки навколишнього середовища, яка представляє так звану педагогіку дії. Вона націлює соціальних педагогів і соціальних працівників на розкриття сутнісних сил особистості, її відкритості світу, орієнтації на гуманну взаємодію з ним. Основні теоретичні положення цієї концепції об'єднують її з такими новаторськими концепціями, як демократична педагогіка, педагогіка співробітництва, педагогіка успіху, педагогічна анімація. Сучасні французькі дослідники Б. Бло, П. Ферран, P. Kappa, Л. Порше та ін., обумовлюючи «навколишнє середовище» та «виховне


 

 
 

46


суспільство» як цілісну виховну систему, включають у неї широке коло структурних компонентів: фізичний, соціальний, міський, сільський, естетичний, утилітарний, природний, технологічний. Практика соціального виховання орієнтує дітей і підлітків не тільки на їх безпосереднє оточення, а й на віддаленіше, зокрема планетарне.

У спеціальній доповіді групи вчених на чолі з Роланом Кара «Дослідження галузі виховання і соціалізації дитини», яка була підготовлена для Міністерства промисловості та науки Франції, підкреслюється, що розв'язання виховних проблем повинно стати першочерговим завданням країни і з цією метою слід об'єднати та активізувати всі виховні сили. Загальний національний проект виховання перетворює всіх французів у «виховну націю».

Таке об'єднання має допомогти ліквідувати історичний розрив між школою і виробництвом, наукою, технологією, сім'єю, роботою. Школа повинна бути відкрита для різноманітних переконань, діалогу, співробітництва, залишатися не тільки «храмом знань», а й своєрідним вікном у світ, центром навчання і виховання всіх дітей. Важливого значення в цьому контексті набуває проблема педагогічної анімації, завдання якої полягає у перетворені шкіл у виховні общини.

4. Педагогічна анімація

Термін «аніматор» (фр. animer - надихати, спонукати до певної діяльності) використовують для характеристики організатора позаурочної діяльності дітей, який сприймається учнями не стільки як педагог, скільки як член групи, який разом з усіма бере участь у її житті. Він відповідальний за соціальне і культурне вдосконалення всіх членів групи, за створення умов для творчої діяльності та доброзичливих стосунків у групі.

Слід зауважити, що у Франції аніматори працюють і в позашкільний час. Проте ці аніматори не є професіоналами. Часто вони є представниками інших професій, які отримали додаткову підготовку у сфері анімації.

У Франції розрізняють:

- аніматорів спеціалістів (спеціалізуються на одному виді діяльності і працюють з певним контингентом осіб, наприклад, дітьми, підлітками);

- аніматорів універсалів - найчастіше ними є керівники, директори соціальних служб.

Професія аніматора у Франції почала активно розвиватися після підписання Конвенції про соціокультурну діяльність.

Метою анімації є гуманітаризація вільного часу, заохочення до якоїсь діяльності. Аніматор завжди активний член групи. Його діяльність повинна спонукати до позитивного наслідування дітей і підлітків. Соціокультурна анімація спрямована на формування загальної культури людини, пробудження в особистості віри у свої можливості, розвиток творчих здібностей, комунікацію, самопізнання, самореалізацію та самовдосконалення.

Діяльність аніматора схожа на діяльність вихователя, проте аніматор не копіює ці форми роботи, а насамперед забезпечує між членами групи атмосферу співробітництва, взаєморозуміння, активізує зв'язки індивіда з соціумом.

Тема 10. Соціально-правова політика сучасного Ізраїлю

1.Передумови підвищення рівня соціалізації в Ізраїлі.

2.Законодавча база уряду Ізраїлю щодо захисту прав дітей, жінок і сім'ї.

3.Судова діяльність із захисту прав дітей.

4.Підготовка соціальних працівників в Ізраїлі.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає специфічність Ізраїльської системи захисту громадян?

2.Охарактеризуйте діяльність Ізраїльських комуністичних громад (кібуци).

3.У чому, на Вашу думку, полягають причини відмови від кібуціанського руху в Ізраїлі?

4.Розкрийте особливості роботи соціальних працівників в Ізраїлі.

Основні поняття: світська система захисту, релігійна система захисту, соціально-правововий аспект захисту дітей, мамзери, природні опікуни, кібуци, кібуціанський рух.

Література

1. Ковчина І. М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем: навч.-метод. посіб. для студ. вузів /1. М. Ковчина; за заг. ред. А. Й. Капської. - К.: Логос, 2001.-96 с.

2. Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д. І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

3. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч. - метод, посібник / Г. М. Попович. - Ужгород: Гражда, 2000. - 134 с.

Короткий теоретичний огляд теми 1. Передумови підвищення рівня соціалізації в Ізраїлі

У 1990-х роках в Ізраїлі, порівняно з країнами Західної Європи, скоротилася чисельність громадян, що живуть за межею бідності. Близько 35 тис. ізраїльтян отримують мінімальну заробітну плату, яка коригується раз на рік і складає 47,5 % від середньоізраїльської. Мінімальна зарплата в три рази менша від зарплати у промисловості, найбільш високий рівень життя у працівників, що займаються випуском телекомунікаційного знаряддя, найнижча - у текстильній галузі, деревообробній, меблевій промисловості. Значно вища від середньої зарплата у працівників хімічної галузі та у працівників транспорту.

На освіту держава витрачає 9,4 % від внутрішнього валового продукту, тоді як у США цей показник становить 5%, у Канаді та Франції - 5,8%, Японії -3,6 %. Ізраїль посідає перше місце у світі за витратами на освіту із державного бюджету-7,1%.

Ізраїль - специфічна країна. В ній релігія не відокремлена від держави. Тому поруч із світською системою захисту великий вплив має релігійна, до компетенції якої належить шлюб, розлучення і яка діє за принципом нерівності чоловіка та жінки.


 


49


Під впливом комуністичних ідей з колишнього СРСР понад 90 років тому Ізраїль запровадив з метою так званої зрівнялівки ізраїльські комуністичні громади - кібуци. В ізраїльських кібуцах відсутні гроші. Кожен член кібуцу забезпечений житлом, роботою, приватної власності у них немає, все спільне, колективне. Діти мешкають окремо від батьків у будиночках поблизу.

Кібуціанський рух досяг значного розвитку у 1930-х і 1940-х роках. У 1989 р. населення ізраїльських кібуців сягало 129 тис. осіб. Станом на 2010 р. кібуціанський рух охоплює близько 100 тисяч жителів Ізраїлю (приблизно 3% населення).

2. Законодавча база уряду Ізраїлю щодо захисту прав дітей, жінок і сім'ї

В Ізраїлі кожна дитина, незалежно від того, народилася вона у шлюбі чи поза ним, вважається законною. Водночас, дитина, яка народилася у заміжньої жінки не від її законного чоловіка, вважається мамзером: за релігійним законом мамзери та їх діти можуть вступати у шлюб тільки між собою.

Якщо батьки мешкають окремо або ж розлучилися, то вони можуть укласти між собою угоду про те, з ким із батьків буде знаходитися дитина, і які права матиме інша сторона. Діти у віці до шести років, як правило, мешкають з матір'ю. Права батьків можуть бути обмежені тільки у виключних випадках невиконання батьківських обов'язків.

3. Судова діяльність із захисту прав дітей

За релігійним судом Ізраїлю батько має першочергове право на синів, дівчатка лишаються з матір'ю. Але питання про освіту завжди вирішує батько.

У світському суді при розгляді питань із захисту прав дитини завжди присутній психолог і соціальний працівник. Соціальний працівник проводить обстеження життєдіяльності батьків дитини та подає свій висновок, який впливає на рішення суду.

Закон про рівність прав жінки від 1951 року встановив, що мати і батько рівні у правах на своїх дітей як їх «природні опікуни». Закон про право, дієздатність та опіку від 1962 року окреслив і пояснив обсяг прав та обов'язків батьків щодо їхніх дітей. Він також урівняв чоловіка і жінку у відношенні до дитини. За цим законом, якщо відсутня згода між батьками у питаннях про виховання дитини остаточне рішення виносить суд. Коли дитина достатньо доросла, щоб сказати, з ким із батьків вона хоче мешкати, вона має право висловити своє бажання у суді особисто, без присутності батьків.

4. Підготовка соціальних працівників в Ізраїлі

Навчання соціальній роботі в Ізраїлі розпочалося з 1934 року, і було орієнтоване на американську модель, де акцент робився на наданні соціальної допомоги людям у найбільш необхідній життєвій ситуації.

Зі встановленням держави Ізраїль у травні 1948 року департамент соціального забезпечення Єврейського Національного Комітету став Міністерством соціального забезпечення.

Роль соціального працівника в Ізраїлі багатогранна. Держава приділяє належну увагу підготовці спеціалістів цього профілю. До роботи готують

студентів на рівні бакалаврів та магістрів у Школі соціальних працівників. Ця професія покликана допомагати людям. Соціальні працівники несуть громадську та професійну відповідальність за допомогу потерпілим із різних причин, сприяють їм у подоланні різноманітних життєвих труднощів та допомагають виявити їх особистий потенціал.

Навчання у Школі соціальних працівників поєднує в собі теоретичні заняття та практичну роботу на місцях. Школа намагається зв'язати принципи та норми соціальної роботи з сучасними науковими знаннями, які здобуваються у ході дослідної роботи на місцях та в навчальному закладі. Особлива увага приділяється використанню комп'ютерів.

Підготовка керівників для громадських центрів - на додаток до загальноприйнятої програми у рамках занять на першу ступінь (бакалавра) -проводиться за програмою підготовки керівників справами для громадських «зіпрів. Трирічне навчання за цією програмою спеціально готує студентів до роботи з групами та організаціями на рівні общини, а також майбутніх керівників справами громадських центрів (районними будинками культури, організаціями взаємодопомоги і т.ін.).

Заняття на першу ступінь тривають три роки. Студенти, які підготовлені за загальною програмою, а також за програмою підготовки керівників справами для громадських центрів, отримують ступінь бакалавра із соціальної роботи (B.S.W).

Випускники Школи працюють у різноманітних державних та громадських закладах: дитячих, юнацьких, відділах громадської допомоги, лікарнях, психіатричних закладах, консультаціях з питань шлюбу та сім'ї, промислових підприємствах, службах абсорбції нових репатріантів.

 

Тема 11. Особливості соціально-виховної роботи в Японії

1.Соціальна політика в Японії.

2.Соціалізація молоді в Японії.

3.Здоровий спосіб життя по-японськи.

4.Причини виникнення «ідзіме».

Питання для самоконтролю

1. Що гарантує концепція соціального забезпечення в Японії?

2. На що спрямований «золотий план» уряду Японії?

3. Японія стала однією з перших країн у світі за тривалістю життя. Виокремте шляхи досягнення такого успіху держави.

4. Розкрийте основні проблеми, які спіткали працівників освіти в Японії.

Основні поняття: концепція соціального забезпечення, «наддержавна якість життя», проблема «ідзіме», здоровий спосіб життя по-японські. Література

1. Бондаренко А. Японская школа глазами русского / А. Бондаренко // Начальная школа. - 2000. - № 5.


 

 
 

50


2. Ковчина І. M. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем: навч.-метод. посіб. для студ. вузів /1. М. Ковчина; за заг. ред. А. И. Капської. - К.: Логос, 2001.-96 с.

3. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А. Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998. -224 с.

4. Освіта в Японії: визначальні засади та мережа навчальних закладів // Директор школи. - 2000. - № 37.

5. Пронников В. О. Освіта в Японії / В. О. Пронников, I. Д. Ладанов; пер. з рос- К.: Знання, 1991. - 32 с. - (Сер. 7. Педагогіка, № 6).

6. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: навчальний посібник / С.С.Пальчевський. - К.: Кондор, 2005. - 560 с.

 

Короткий теоретичний огляд теми 1. Соціальна політика в Японії

Стійкий економічний стан Японії у 1980-х роках забезпечив початок реформування всієї системи соціального забезпечення країни. Необхідність таких змін спричинена низкою демографічних причин, передусім: старінням населення, і виходом жінок на ринок праці. Пов'язаний такий процес із різким збільшенням тривалості життя і великим зниженням народжуваності дітей. Такі демографічні процеси змусили змінювати систему соціального забезпечення в напрямі виділення додаткових коштів для виплат особам літнього віку і створення належних умов життя, тим, хто проживає окремо від своїх дітей. Найбільша увага приділяється особам похилого віку та дітям.

У 1990-х р. уряд Японії прийняв стратегію покращення медичного забезпечення і підвищення добробуту осіб похилого віку, так званий «золотий план», який розрахований на 10 років. Дана стратегія направлена на створення системи обслуговування громадян цього віку вдома, та на спорудження будинків-пансіонатів з повним комплексом соціальних послуг.

Фінансова база витрат на соціальне забезпечення складається з таких компонентів:

- 60% - страхові внески найнятих робітників і підприємців;

- 20% - державні кошти;

-12%- доходи від активних фінансових операцій та ін.

Такий розподіл фінансів практично не змінилася за останні десять років. Кошти, які залишаються, використовують на виплати допомоги на дітей, програми тимчасового забезпечення прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, допомоги жертвам війни тощо.

Японію до 2025 року відповідно до урядової програми планують перетворити в «наддержаву якості життя». Тобто держава має намір підняти витрати на соціальне забезпечення до 28,5 - 32,5% національного доходу -сьогодні такий мають Німеччина та Франція. Для досягнення цієї мети передбачено збільшити суму податкових виплат на соціальне страхування.

Що стосується медицини в Японії, то її вважають жорсткішою у ставленні до пацієнтів, за американську. Японська медицина «не панькається» з пацієнтами, оскільки кожен японець повинен сам вести здоровий спосіб життя. Переваги японської медицини полягають у поєднанні сучасних медичних технологій, древніх традицій і пропаганди здорового способу життя.

2. Соціалізація молоді в Японії

Професор Токійського університету Масанао Такеда окреслює національну ідею японців наступним чином: «Загальні почуття, загальне виховання, загальне життя!» Ці слова слугували підставою для післявоєнної Японії, коли середній віковий потенціал чоловіків становив 24 роки, жінок - 38 років. Зараз же ці показники - 76 років у чоловіків та 82 роки у жінок. Таким чином, Японія стала однією з перших країн у світі за тривалістю життя.

Причини цього полягають у наступному.

Державна Конституція Японії, що забороняє ведення війни і утримання регулярної армії, дала можливість зберегти мир протягом більш, ніж 50-річного періоду. Завдяки антимілітаристському народному рухові досягнуті успіхи у відродженні і розвитку економіки шляхом скорочення військових витрат. Багато зусиль було докладено до забезпечення і розвитку суспільно-технічного фундаменту, благоустрою і поліпшення здоров'я народу. Зроблено також багато для закріплення у свідомості людей понять про здоровий спосіб життя, про підготовку спеціалістів у галузі медицини і охорони здоров'я шляхом підвищення рівня освіти. Був досягнутий відчутний результат у зниженні проценту смертності дітей, особливо новонароджених (на одну тисячу новонароджених - всього 4 випадки смерті). Але проблема оздоровлення школярів та молоді, що навчається, повністю не вирішена.

За останні 30 років середні показники ваги і росту учнів початкової і середньої школи стрімко зросли. Водночас такі фізичні показники, як спортивні нормативи з бігу, стрибків, кидання предметів (м'яча) знизилися порівняно з рівнем 10-літньої давності. Тобто астма, надмірна повнота, стоматологічні захворювання (карієс), слабка кісткова система, алергія і багато інших захворювань є злободенною проблемою молодих японців. Вважається, що у профілактиці стоматологічних захворювань Японія відстає від Швеції на 25 років. Відвідування вечірніх шкіл і гуртків, екзаменаційна підготовка, що продовжується вночі, пропущені сніданки із-за перегляду пізніх телевізійних програм, надмірне захоплення напівфабрикатами і напоями із автоматів, пристрасне захоплення комп'ютерними програмами і телевізійними коміксами, зменшення кількості прогулянок і відпочинку на свіжому повітрі, рухливих ігор з дітьми на вулиці - все це відображається на зорові та кістковому розвитку молодого організму.

3. Причини виникнення «ідзіме»

Найбільш серйозною проблемою Японії є проблема у сфері освіти «ідзіме» (англ. fulling), або дитячої жорстокості, яка проявляється у ставленні деяких дітей до своїх слабших однолітків.


 

 

шштіїшшттттттттт


 
 

52


Визначення суті «ідзіме» можна сформулювати таким чином: душевний або фізичний збиток, спричинений більш слабкому з боку групи або приватної особи, психологічний або фізичний тиск, насильство на більш слабкого. Сучасне «ідзіме» характеризується довготривалістю у часовому просторі.

Згідно з результатами досліджень, проведених Міністерством освіти Японії (результати опубліковані 7 серпня 2000 року), до 2005 року кількість учнів, що пропустили заняття на термін більше ЗО днів з причин «відрази» до школи, досягла найбільшого за всю історію числа - 81562 осіб, із яких учні початкової школи становили 16566, учні обов'язкової середньої школи-61627.

Через знущання, які трапляються у школі, діти здійснюють самогубство.

Частими стали випадки жорстокого поводження батьків із дітьми. Батьки і школа звинувачують один одного. Для того, щоб зрозуміти причину і знайти вихід із ситуації, що склалася, необхідно усвідомити, що знущання, жорстокість, які проявляються у стосунках між школярами, не являються тим феноменом, який можна розглядати лише стосовно певної дитини, певного класу чи школи. Майже всі провідні економічні країни стикнулися з цією проблемою. У Японії з 1996 року в деяких школах почали працювати у цьому напрямі психологи. Причини, що спричинили появу «ідзіме» в школі, тісно пов'язані з економічними відносинами і розшаруванням школярів у школах та класах за престижем. Це відчувається й тоді, коли найкращим вважається той, хто після закінчення елітного ВНЗ йде на роботу у престижні великі компанії або на службу в управлінсько-адміністративні структури.

Ще однією причиною, яка сприяла утворенню «ідзіме» в Японії є шкільний бюрократизм, який для збереження порядку залякує школярів тілесними покараннями, обмежує діяльність учнів жорстоким шкільним статутом, погрожує низькими оцінками в документах про успішність, які необхідні для вступу до вищої школи. Ті школярі, які не можуть протистояти бюрократичним правилам, намагаючись виявити невдоволення, звертаються до насильства всередині школи. А коли ці дії придушуються, вони переорієнтовуються на знущання над слабшими за себе.

Із 1960 року в Японії загострюються соціальні проблеми, пов'язані з високою урбанізацією, міграцією населення у пошуку заробітків, виходом від сільськогосподарської праці, процесом поділу на нуклеарні сім'ї (раніше жили великими сім'ями з декількох поколінь), економічним застоєм, безробіттям, нестачею тісного спілкування у рамках сім'ї, родини. У результаті цього слабшає і спілкування з дітьми. Вони живуть відокремлено, займаючись тільки своїм хобі, здебільшого або домашніми тваринами, телебаченням або комп'ютерними іграми. Відповідно стає менше можливостей для дітей щодо позитивного виявлення себе, розкриття своїх здібностей не лише в галузі знань, а й у масових культурних заходах, пов'язаних із народними традиціями, святами або просто в іграх з дітьми на вулиці.

Під впливом соціальних і шкільних факторів у деяких дітей виникають невпевненість і тривога, низька самооцінка. Відчуваючи почуття невпевненості, володіючи фантазією, взятою з американських фільмів, вони стають агресивними.

Велике значення має розвиток індивідуальності, різноманітних форм і методів виховання, автономії та самостійності у розробці навчальних програм і виховній практиці. Потрібно впровадити право вільного вибору дітьми і їх батьками навчального закладу серед початкових і середніх шкіл для отримання обов'язкової освіти.

Сьогодні на Хоккайдо уже створені школи, вільні від суворих бюрократичних правил і тілесних вироків. І японська нація сподівається на поширеність такого явища по всій країні.

Тема 12. Система соціального забезпечення Китаю

1.Умови соціальної політики в КНР.

2.Головні складові соціалізації.

3.Соціальна політика щодо осіб середнього та похилого віку. Питання для самоконтролю

1. З чим пов'язана тенденція до зменшення кількості дітей у Китаї?

2. Поясніть вислів: «Освіта має служити соціалізму, а соціалізм має
опиратись на освіту».

3.Розкрийте основні форми забезпечення соціальної стабільності в Китаї.

4.Які основні економічні завдання вирішує уряд Китаю?

5.Дайте характеристику системи соціального забезпечення Китаю.

6. За якими напрямами розвивається система соціального страхування в
Китаї?

7. Як вирішується проблема безробіття в КНР?

Основні поняття: китайське суспільство, реформи соціального страхування, урбанізація в КНР.

Література

1. Современный Китай: вопросы воспитания / В. 3. Клепиков // Педагогика. -2000. - №5.

2. Ковчина I. М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем: навч.-метод. посіб. для студ. вузів /1. М. Ковчина; за заг. ред. А. Й. Капської. - К.: Логос, 2001.-96 с.

3. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А. Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998. -224 с.

4. Китай // под ред. Цинь Ши. - Пекин: изд. «Синьсин». 1998. - 170 с.

5. Международное сотрудничество Китая в области Образования. КНР, Пекин, вид-во «Сіньсін», 1997, - 35 с.

6. Романовська Ю. Ю. Досвід міжнародного співробітництва КНР у галузі освіти / Ю. Ю. Романовська, О. О. Романовський, О. С. Сухолиткий // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук, праць. - Вип. 5. - X.: Книж. видав. «Каравела», 2000. - 253 с.


 

 
 

54


Короткий теоретичний огляд теми 1. Умови соціальної політики в КНР

Головними складовими нової ідеології сучасного китайського суспільства є моральний, соціальний і націоналістичний елементи. Основне задавання політики - перехід до ринкової економіки. Результатом політики економічних реформ є підвищення добробуту, особливо в Центральному та Південному Китаї. Керівництво КНР вважає, що успіх подальших реформ пов'язаний із стабільністю. Тільки в умовах соціальної та політичної стабільності народ зможе нормально жити, позбутися тривоги і зосередитися на пошуку іноземних інвестицій.

Вимогою політичної стабільності у КНР є жорсткий контроль за засобами масової інформації, придушення політичної опозиції, суворе додержання лінії партії, а в ідеологічній сфері - пропаганда патріотизму, загального добробуту і соціалізму. Забезпечення соціальної стабільності - це насамперед зниження рівня бідності, скорочення безробіття, боротьба з корупцією, злочинністю, тобто забезпечення такого рівня життя народу, коли кожен громадянин буде знати, що чекає його завтра і через декілька років, коли можна буде жити без потрясінь і страху. У країні, населення якої нараховує більше одного мільярда осіб, збереження суспільного порядку і згоди є найважливішою умовою проведення економічних перетворень.

На початку 1995 року уряд Китаю визначив три основні економічні завдання - контроль за інфляцією, прискорення розвитку сільського господарства та реформа державних підприємств.

Китай - країна, що стрімко розвивається. Система соціального забезпечення тут має свої особливості. Фактично весь повоєнний період КНР орієнтувалась на індустріальний розвиток, розвиток державного промислового сектора в містах, тому для людей, що працюють у цій сфері, були створені особливі умови. У селах діяла і діє переважно традиційна система сімейної взаємодопомоги.

Державні підприємства протягом десятиліть витрачали більш 5% прибутку на соціальні потреби своїх робітників. Пенсійний вік для чоловіків складає 60, для жінок - 55 років. Реформа 1978 року внесла деякі зміни в пенсійне забезпечення. Так, у зв'язку з ростом кількості безробітних серед молоді було дозволено виходити на пенсію раніше, на термін до 10 років, при цьому розмір пенсій збільшувався з ростом інфляції.

 

2. Головні складові соціалізації

На початку 1980-х років почалися експерименти із проведення соціально економічної реформи в місті. В умовах децентралізації промисловості і ринкового регулювання підприємства виявилися змушеними повністю сплачувати витрати на соціальні потреби своїм робітникам. Підприємство не тільки виплачувало пенсії, а й забезпечувало медобслуговування робітників.

Головним завданням реформи соціального забезпечення є створення системи страхування по старості і страхування по безробіттю.

У КНР високий рівень безробіття, що виникло внаслідок реформ і демографічної ситуації. Основну увагу уряд країни зосередив на регулюванні політики зайнятості та реорганізації системи працевлаштування. Для цього передбачається посилено розвивати третю сферу економіки - сферу послуг, як найбільш трудомістку, стимулювати експорт у трудомістких галузях, здійснювати політику урбанізації по-китайськи, тобто за рахунок розвитку й індустріалізації малих і середніх міст, створення нових малих міст з тим, щоб направити в них основний потік надлишкової сільської робочої сили, стимулювати появу нових робочих місць у приватному і колективному секторах за рахунок створення рівних можливостей для капіталізації, розвитку середнього і дрібного сімейного бізнесу.

Для зменшення пропозицій щодо працевлаштування уряд КНР прийняв рішення про скорочення 6-денного робочого тижня до 5,5-денного. Вчені Китаю пропонують також збільшити час відведений на навчання працівників та службовців без відриву від виробництва, поступово знижувати зайнятість жінок, ввести на підприємствах систему оплачуваних відпусток.

Звільнення на пенсію рекомендується як один із найменш хворобливих засобів позбутися надлишкових працівників і омолодження трудових колективів.

Сімейна взаємодопомога традиційна в сучасному Китаї. При недостатньому та нестабільному соціальному захисту сімей влада Китаю намагається стимулювати та розвивати сімейну взаємодопомогу. Але останнім часом побільшало випадків брутального поводження з немічними батьками. Перестарілі батьки втрачають доброзичливе ставлення до них з боку дітей, передбачене законами конфуціанства.

3. Соціальна політика щодо осіб середнього та похилого віку

Стрімке зростання частки людей похилого віку (кількість осіб старших 60 років, до 2020 року перевищить у КНР 400 млн.), що відбувається внаслідок політики планування сім'ї і підвищення рівня життя, висуває нові вимоги до системи соціального страхування Китаю.

Система соціального страхування в Китаї розвивається в таких основних напрямах:

1) створення страхових пенсійних фондів у містах за рахунок внесків
держави (для адміністративних працівників), підприємств і самих робітників та
службовців. При цьому поруч із пенсійними фондами формуються особисті
рахунки робітників;

2) створення єдиних фондів страхування по безробіттю;

3) розширення соціальної бази страхування в містах, включення у систему
страхування сільських підприємств плюс ефективний розподіл пенсійних
фондів і внесків.

Істотним для фінансування пенсійних фондів стало положення про те, що всі робітники держсектора (із довічною зайнятістю і працею за контрактом) і міського колективного сектора, що входять у систему страхування по старості, стали сплачувати страховий внесок нарівні із підприємствами.


 

 
 

56


Практично у ВСІХ нових регіональних схемах пенсійного забезпечення ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ накопичувальний принцип. Ілюстрацією може служити ПвИОІЙНв система в Шанхаї. Вона централізована. Очолює її виконавчий орган -муніципальна комісія із соціального страхування, їй підпорядковуються районні центри соціального страхування. Джерелом фінансування пенсійних нитрат є підприємства, службовці і робітники. Система включає працівників -громадян КНР - державних, колективних, приватних і спільних підприємств. Внески підприємств і працюючих надходять на депозитні рахунки районних центрів соціального страхування. Особисті пенсійні фонди працівників накопичуються до моменту їхнього виходу на пенсію.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 472; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.095 сек.