Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми : зб. наук. пр. - К. - X. : Вид-во НУВС, 2004. - С. 161-169. 6 страница

2.Виховна система молоді в Японії.

3.Розуміння японцями поняття «здоровий спосіб життя».

4.Причини утворення «ідзіме» в Японії.

Практичні завдання

для письмового домашнього опрацювання

1. Скласти бібліографію на тему: «Підготовка соціальних працівників у Японії».

2. У чому полягає суть дитячої жорстокості в Японії. Які заходи Ви б запровадили у школах для її подолання?

Запитання для самоконтролю

1.На що спрямована Конституція Японії?

2.Перелічіть завдання уряду Японії щодо підтримки сімей.

3.Що таке здоровий спосіб життя по-японськи?

4.Що таке «ідзіме»?

5.Дайте характеристику «нуклеарним» сім'ям.

Тематика рефератів

1.Виховання дітей та молоді в Японії.

2.Система соціального захисту в Японії.

Рекомендована література

1. Бондаренко А. Японская школа глазами русского / А. Бондаренко // Начальная школа. - 2000. - № 5. С.

2. Ковчина І. М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем: навч.-метод. посіб. для студ. вузів /1. М. Ковчина; за заг. ред. А. Й. Капської. - К.: Логос, 2001.-96 с.

3. Освіта в Японії: визначальні засади та мережа навчальних закладів // Директор школи. - 2000. - № 37.

4. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: навчальний посібник / С.СПальчевський. - К.: Кондор, 2005. - 560 с.

5. Пронников В. О. Освіта в Японії / В. О. Пронников, І. Д. Ладанов; пер. з рос- К.: Знання, 1991. - 32 с. - (Сер. 7. Педагогіка, № 6).

Семінарське заняття № 13

Тема: Соціальна політика Китаю План

Питання для поглибленого опрацювання

1.Система соціального забезпечення Китаю.

2.Напрями соціальної політики в Китаї.

3.Завдання економічної реформи в Китаї.

84

Рекомендована література

1. Бадора Сільвія. Теорія і практика опікунства в Польщі: монографія / Сільвія Бадора; Прикарп. нац. ун-т. - Івано-Франківськ, 2000. - 252 с.

2. Горшкова O.A. Опыт социальной работы за рубежом: (краткий курс лекций) / Горшкова О. А. - М.: Социально-технологический институт, 1999.- 92 с.

3. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А. Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998. -224 с.

4. Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д. І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

5. Попович Г. M Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч. - метод, посібник / Г. М. Попович. - Ужгород: Гражда, 2000. - 134 с.

6. Поліщук В. А. Професійна підготовка фахівця соціальної сфери: зарубіжний досвід: посібник / В. А.Поліщук. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003.- 184 с.

Семінарське заняття № 15

Тема: Становлення і розвиток соціальної роботи у Російській Федерації План

питання для поглибленого опрацювання

1.Становлення і розвиток соціальної роботи в Росії.

2.Нормативно-правове забезпечення в соціальній сфері Росії.

3.Соціальні служби Росії.

4.Підготовка соціальних працівників у Російській Федерації.

Основні питання для обговорення

1.Історія становлення соціальної роботи в Росії.

2.Система управління соціальною роботою в Росії.

3.Особливості молодіжної політики та соціальної роботи з дітьми та молоддю в Росії.

4.Соціальна робота з людьми похилого віку.

5.Соціальний захист малозабезпеченого населення

6.Система професійної підготовки фахівців із соціальної роботи.

Практичні завдання

для письмового домашнього опрацювання 1. Заповніть таблицю: Спільне та відмінне в системі соціального захисту в Росії та Україні.

Спільне	Відмінне

2. Законспектуйте статтю Рубан Т. В. «Історичні корені насильства дітей у сім'ї», (журнал Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010. - №10. с. 71-74.

Запитання для самоконтролю

1.У чому полягають особливості системи соціального захисту Росії?

2.Окресліть особливості молодіжної політики в Росії.

3.Охарактеризуйте основні види соціальної допомоги та соціального захисту в Росії.

4.Особливості соціальної роботи з дітьми та молоддю в Росії. Порівняйте їх з особливостями в Україні.

5.У чому полягає специфіка підготовки соціальних працівників в Росії.

Тематика рефератів

1.Використання інноваційних освітніх технологій у соціальній роботі в Росії

2.Види підготовки й підвищення кваліфікації соціальних працівників

Рекомендована література

1. Горшкова O.A. Опыт социальной работы за рубежом: (краткий курс лекций) / Горшкова О. А. - М.: Социально-технологический институт, 1999.- 92 с.

2. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы / А. Козлов // Сборник научных очерков. - М.: Флинта, 1998. -224 с.

3. Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д. І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

4. Поліщук В. А. Професійна підготовка фахівця соціальної сфери: зарубіжний досвід: посібник / В. А.Поліщук. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 184 с.

5. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч. - метод, посібник / Г. М. Попович. - Ужгород: Гражда, 2000. - 134 с.

Семінарське заняття № 16

Підсумок вивченого матеріалу (Теоретичний змістовий модуль № 2)

Питання для актуалізації опорних знань

1.Особливості французької моделі соціального забезпечення.

2.Соціально-педагогічна робота з дітьми та молодцю Франції.

3.Соціально - педагогічна робота з дітьми та молоддю в Німеччині.

4.Охарактеризуйте особливості соціальної роботи у Франції.

5.У чому полягає значення концепції виховного середовища у Франції?

6.Які компоненти включає в себе виховна система Франції?

7.Розкрийте особливості соціальної політики Ізраїлю.

8.Як здійснюється виховання молоді в Ізраїлі?

86

9. У чому полягає особливість підготовки соціальних працівників в Ізраїлі?

10.Що означає здоровий спосіб життя по-японськи?

11.Охарактеризуйте систему молодіжної політики Японії.

12.Пригадайте, що позитивного дала реформа соціального страхування Китаю?

13. Соціальна політика якої країни Вам найбільше імпонує. Обґрунтуйте
відповідь.

Запитання для контрольної роботи

1.Зарубіжні моделі підготовки фахівців у соціальній сфері.

2.Етапи становлення соціальної роботи в Росії.

3.Особливості молодіжної політики та соціальної роботи з дітьми та молоддю Японії.

4.Порівняйте польський та угорський підходи до соціальної роботи.

5.Організація соціальної роботи в Китаї.

6.Становлення системи соціальної роботи у Франції.

7.Порівняйте систему підготовки соціальних працівників у Японії та Китаї. Спільне та відмінне в навчанні.

8.Діяльність дитячих молодіжних організацій в соціальній роботі.

9. Співпраця органів місцевої влади з недержавними благодійними
організаціями Польщі.

РОЗДІЛ 5. ЗМІСТ ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

№ п/п *	Зміст самостійної роботи	Термін звітності	Форма контрою
1.		Охарактеризуйте основні фактори, що сприяли розвитку системи допомоги в Україні з кінця 19 до початку 20 ст.	1-й тиждень	Заслуховування доповідей
2.	1. 2.	Законспектуйте статтю Н.В.Задерико «Міжнародні організації у соціальній сфері // Практ. пихологія та соц. роб. -2001. - №4.-С. 23-25. Волонтерська робота в Україні і за рубежем.	2-й тиждень	Перевірка конспектів Усне повідомлення
3.	1. 2.	Проблеми раннього дитинства в різних країнах світу. Традиції сімейного виховання в країнах сходу.	3-й тиждень	Реферат (за вибором)
4.	1. 2.	Пріоритети виховання в США. Типи дитячих таборів у США.	4-й тиждень	Перевірка тез
5.	1. 2. 3.	Окресліть обов'язки дитячого соціального працівника з фостерінгу у Великобританії. Перелічіть організації, які займаються фостерінгом у Великобританії. Взаємозв'язок прийомних сімей з соціальними працівниками.	5-й тиждень	Перевірка конспектів
6.	1. 2. 3. 4.	Соціально-виховна робота в Німеччині. Надання соціальних послуг в Німеччині. Робота з засудженими у ФРН. Суть концепції антиавторитарного виховання у дошкільних закладах Німеччини.	6-й тиждень	Коротке повідомлення
7.	1. 2. 3.	Випишіть, які країни видають дипломи соціального працівника за освітньо-кваліфікаційним рівнем: магістр, спеціаліст, доктор. Зробіть детальну характеристику специфіки навчання в різних країнах світу. Зарубіжні стандарти освіти. Система оцінювання знань в різних країнах світу.	7-8-й тиждень	Заслуховування виступів

відносно тих конкуруючих країн, які не мали такого законодавства. Це, у свою чергу, сприяло появі перших конвенцій, у яких іншим державам диктувалися певні умови щодо прав своїх громадян. Так, у 1906 диктували році було прийнято Бернську Конвенцію щодо протидії праці жінок у нічну зміну. У 1919 році постала Міжнародна Організація Праці (МОП), яка прийняла низку конвенцій, що регулюювали права людини в галузі праці.

Таким чином, лише у XX ст. ідея прав людини опинилася в центрі світової політики. Після закінчення Першої світової війни Ліга Націй взялася за розробку міжнародно-правових питань із захисту прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин.

Жахливі злочини Другої світової війни поклали край традиційній точці зору, що держави самі вирішують, яким чином їм ставитися до своїх громадян. Після її закінчення питання захисту прав людини опинилося в центрі уваги ООН, яка згідно зі ст. 1 Статуту зобов'язана «здійснювати міжнародне співробітництво в розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру і в заохочуванні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови та релігії». Ці норми є найбільш загальним правовим зобов'язанням, на основі якого здійснюється все наступне міжнародне співробітництво у цій сфері. На початку 1946 року була утворена Комісія ООН з прав людини. Вищезазначене положення Статуту дозволило Генеральній Асамблеї ООН проголосити 10 грудня 1948 р. Загальну декларацію прав людини. Пізніше цей день було проголошено Днем прав людини. Згодом велика кількість найважливіших універсальних міжнародних договорів про права людини була розроблена й ухвалена саме в рамках ООН.

Протягом 1950-1960-х років уже близько 90 країн ставало членами ООН. При вступі вони мусили формально визнати Статут ООН, поставивши підписи під принципами й ідеями, закладеними у Загальній декларації прав людини. Це зобов'язання було остаточно визначене у Тегеранській прокламації (1968), прийнятій Першою світовою конференцією з прав людини.

2. Міжнародна система захисту прав людини

Міжнародна система захисту прав людини — це розгалужена система з декількох десятків універсальних міжнародних органів із прав людини з різним обсягом компетенції, основною метою діяльності яких є захист прав людини.

Міжнародні документи спрямовані на захист дітей від торгівлі, сексуальної експлуатації, жорстокого поводження, використання найгірших форм дитячої праці.

Документи, які декларують необхідність дотримання та захисту прав людини, зокркма дітей:

- Загальна декларація прав людини 1948 p.;

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 10);

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 23 і 24). Документи, які окремо наголошують на захисті прав дитини:

- Женевська декларація прав дитини 1924 p.;

- Декларація прав дитини 1959 p.:

- Конвенція про права дитини 1989 р. (ст. 1-41). Документи, які спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми:

- Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами (1940 р.);

- Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 p.);

Додатковий протокол до Конвенції ООН по боротьбі із транснаціональною організованою злочинністю «Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї» (2000 p.);

- Рекомендації Ради Європи.

Документи, які спрямовані на боротьбу з різними формами експлуатації та торгівлі дітьми:

Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми та підлітками».

Захист прав дітей, забезпечення їх повноцінного розвитку - проблема національного значення, яка повинна розглядатися і розв'язуватися в різних контекстах: історичному, соціологічному, культурологічному, демографічному, педагогічному і, безумовно, юридичному.

Першим Міжнародним документом, у якому порушувалася проблема прав дитини, була Женевська декларація 1924 p., спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, її право на допомогу, належне виховання, захист. Важливим документом стала прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. Декларація прав дитини — документ, що регулює становище дитини у сучасному суспільстві. Головна його ідея - «Добро - дітям». Декларація базується на 10 принципах, якими проголошується: дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно. У соціальному відношенні, в Декларації наголошується на тому, що дитина має бути першою серед тих, хто одержує захист і допомогу, а також захищеною від усіх форм недбалого ставлення до неї, не говорячи вже про жорстокість та експлуатацію.

Конвенція про права дитини, схвалена ООН 20 листопада 1989 р. Конвенцію ратифікували 189 країн світу. Серед країн, які не ратифікували конвенцію про права дитини - США та Сомалі. Україна ратифікувала Конвенцію в 1991 р. та внесла відповідні зміни до національного законодавства.

Конвенції Міжнародної організації праці:

У Конвенції МОП про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 (1999 р.) йдеться про найгірші форми дитячої праці, про рабство та практики, аналогічні з рабством. Відповідно до цієї Конвенції поняття «найгірші форми дитячої праці» означає серед іншого

19

«усі форми рабства або практику, яка схожа з рабством, як, наприклад, продаж дітей та торгівля ними, примусова або обов'язкова праця».

ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки, культури) - спеціалізована установа ООН із головним офісом у Парижі, заснована в 1946 році. її мета - забезпечення миру й безпеки через сприяння міжнародному співробітництву в галузі освіти, науки, культури; забезпечення поваги до прав і свобод людини незалежно від її статі, мови і релігії.

ЮНІСЕФ - дитячий фонд ООН, створений у 1946 р. як Міжнародна надзвичайна організація допомоги дітям в країнах Європи. ЮНІСЕФ - провідна установа ООН із координації діяльності програм допомоги дітям. Джерело фінансування - щорічні добровільні внески урядів, пожертви організацій і приватних осіб. Штаб-квартира ЮНІСЕФ знаходиться у Нью Йорку.

У 1965 р. удостоєний Нобелівської премії за захист дитинства і миру.

Європейська комісія з прав людини створена на підставі Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, схвалена 4 листопада 1950 р. в рамках Ради Європи. Члени Комісії обираються від кожної держави -учасниці. Із скаргою (петицією) до Комісії може звернутися будь-яка приватна особа, група осіб або неурядова організація, які вважають себе жертвами порушення прав, проголошених у даній Конвенції.

3. Роль неурядових організацій у міжнародному захисті прав людини

За останні десятиліття істотно зросла роль міжнародних неурядових організацій у захисті прав людини. До найбільш впливових організацій належать: Міжнародний Гельсінський Комітет, Міжнародна Амністія, Лікарі без кордонів, Червоний хрест, Карітас та ін. Напрями їхньої діяльності: моніторинг стану прав людини в окремих державах; моніторинг законодавства про права людини в окремих державах; складання доповідей про стан справ у галузі захисту прав людини; оприлюднення таких доповідей для ознайомлення громадськості та надання їх міжнародним міжурядовим органам із прав людини; участь у розробці міжнародних договорів із прав людини, а також інша діяльність.

Міжнародна амністія - всесвітня неурядова та некомерційна організація із захисту прав людини. Має представництва в 43 країнах. Штаб-квартира секретаріату знаходиться в Лондоні.

Організація отримала Нобелівську премію Миру в 1977 році. Одна із найбільш шанованих міжнародних правозахисних організацій.

Українська Гельсінська спілка з прав людини була створена 1 квітня 2004 року, складається із 23 громадських правозахисних організацій-учасників. Спілка є неприбутковою та неполітичною організацією. В її повноваження входить:

- здійснення постійного моніторингу дотримання прав людини та основних свобод в Україні й інформування про факти порушень прав і свобод;

- захист прав людини й основних свобод в органах державної влади та місцевого самоврядування;

- здійснення досліджень із прав людини й основних свобод, у тому числі постійний моніторинг підготовки проектів законів та інших правових актів;

- проведення освітніх заходів і кампаній, семінарів, тренінгів, конференцій тощо;

- сприяння розвитку мережі правозахисних організацій.

Карітас (від лат. "caritas" - милосердя, самовіддана, безкорисна любов) -це міжнародна мережа благодійних організацій, яка займається підтримкою розвитку суспільства, соціальною діяльністю та наданням допомоги людям. Основна ціль Карітас - стати джерелом натхнення із життєвим центром у справі солідарності, допомоги та служіння людям.

Метою Карітасу України є розробка та впровадження національних програм для забезпечення соціальної допомоги і підтримки найбільш потребуючого населення України незалежно від національної приналежності чи віросповідання.

Діяльність товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця

(МФЧХ і ЧП) - це організація, яка була заснована в Парижі в 1919 році. В тісній співпраці з національними організаціями вона проводить міжнародні гуманітарні операції, які потребують значних ресурсів. Міжнародний секретаріат Федерації знаходиться в Женеві, Швейцарія. Товариством започатковано проект «Червоний Хрест проти туберкульозу і СНІДу».

4. Українська Асоціація соціальних педагогів і соціальних працівників

Українська Асоціація соціальних педагогів і соціальних працівників була створена в 1992 році. База Асоціації знаходиться в м. Донецьку. Зміст роботи УАСПСР полягає в:

-актуалізації досвіду вітчизняного та зарубіжного забезпечення підтримки, у розробці і виконанні різноманітних програм соціального спрямування;

- нарощуванні науково-практичного потенціалу сфери соціальної роботи шляхом відкриття територіальних відділень в усіх областях У країни;

- налагодженні співробітництва з іншими організаціями й установами (Міністерством освіти і науки України, Міністерством праці і соціального забезпечення, соціальними службами, реабілітаційними центрами тощо);

- встановленні контактів із асоціаціями інших країн, з Міжнародною Асоціацією шкіл соціальної роботи.

Діяльність УАСПСР базується на принципах самоврядування, добровільності, гласності, співробітництва з державними благодійними організаціями та фондами, творчими спілками.

Мета роботи Асоціації полягає у:

1)консолідації зусиль у становленні та розвитку соціальної педагогіки і соціальної роботи в Україні, щоб розв'язувати соціальні проблеми на основі національних традицій і регіональних особливостей;

2)поліпшенні соціальних і економічних умов життя, розвитку творчого потенціалу людей, формуванні самостійної та відповідальної особистості;

3)наданні допомоги громадянам, які мають фізичні вади, у вирішенні матеріальних і соціально-психологічних проблем, у соціальній реабілітації;

20

4) підвищенні професійного рівня соціального педагога і соціального
працівника; у створенні сприятливих умов їхньої праці;

5) у контролі за дотриманням ними етичних норм.

5. Розвиток волонтерського руху в Україні і за рубежем. Досвід роботи волонтерів Корпусу Миру США

Волонтер - у перекладі з англійської мови (voluntary) - означає добровільний, незалежний, тобто той, хто працює без примусу за власним бажанням.

До XIX ст. волонтерство сприймалося як військова справа (Радянська енциклопедія, Т.2, 1959 p.: волонтерство - добровільний вступ на військову службу), а волонтери - романтичні юнаки, які прагнули за покликом серця піти в бій за чужу незалежність і обов'язково в далеку екзотичну країну.

Із XIX ст. волонтерство набуває соціального змісту і визначається як добровільна вмотивована неоплачувана діяльність у вільний від основної роботи час, спрямована на допомогу іншим.

У країнах Західної Європи та США волонтерський рух почав активно розвиватися у XIX ст. як рух «дружніх візитерів», сестер милосердя, місіонерів. Волонтерами були, як правило, приватні особи, громадські діячі (Д.Адамс, М.Річмонд, А.Соломон та ін.), релігійні діячі.

В 20-х роках XX ст. з'являються перші міжнародні робітничі табори добровольців, європейські служби добровільної праці. На сьогодні 50% дорослого населення зарубіжних країн займаються волонтерською діяльністю.

В Україні поняття «волонтер» до 1990-х років XX ст. не існувало. Людей, що займалися суспільно корисною справою, називали доброчинцями, благодійниками, альтруїстами, громадськими діячами, меценатами (князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий, гетьман Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, приватні благодійники Терещенки, Симеренки, Бродські та ін.).

У роки радянської влади життя людини - громадянина СРСР передбачало наявність у неї "суспільного навантаження", це передусім стосувалося піонерів, комсомольців та комуністів. Воно здійснювалось у таких формах: шефства над дітьми, школами, ветеранами, наставництво над важковиховуваними, участь у суботниках, членство в тимурівських загонах, добровільних народних дружинах і т.д.

Із розвитком в Україні на початку 1990-х р. мережі Центрів соціальних служб для молоді та браком професійних кадрів виникає необхідність у залученні соціально активних добровольців до соціальної роботи. Волонтери стають помічниками соціальних працівників. На відміну від зарубіжних волонтерів, в Україні волонтерською діяльністю займаються 73% молодих людей віком від 12 до 28 років і тільки 27% - дорослого населення.

Діяльність волонтерів у системі Центрів соціальних служб для молоді включає кілька етапів:

I - залучення волонтерів;

II - визначення особистісних навичок і вмінь волонтера;

III - теоретична та практична підготовка, якою займаються Школи
волонтерів, що працюють при центрах СССДМ;

IV - практична робота волонтерів У соціальних програмах,
спеціалізованих формуваннях при центрах СССДМ;

V - підвищення кваліфікації волонтерів, їх оцінювання й заохочення шляхом створення волонтерських таборів і клубів, організацій, загонів тощо.

Корпус Миру США розпочав свою діяльність в Україні згідно з офіційною угодою, підписаною Президентом України Леонідом Кравчуком та Президентом США Джорджем Бушем у травні 1992 року у Вашингтоні.

Завдання добровольців Корпусу Миру полягає у сприянні обміну знаннями та досвідом між людьми й організаціями України. Волонтери не забезпечують організації фінансами, устаткуванням або товаром, вони впроваджують різноманітні проекти і підтримують соціальні, економічні, освітні, культурологічні та інші об'єднання й організації.

Так, проект економічного розвитку в Україні реалізується шляхом обміну досвідом роботи в умовах вільного ринку, допомоги підприємцям у набутті бізнесових навичок та досвіду. Добровольці викладають у школах бізнесу, університетах, працюють у банках, на підприємствах, у державних адміністраціях на національному, обласному та місцевому рівнях і займаються наданням організаційної підтримки місцевим структурам. Сприяють у розробці маркетингових і рекламних матеріалів, здійснюють підготовку персоналу, надають консультації; займаються розробкою стратегій сприяння стабільного розвитку організацій, самозабезпечення та залучення громадськості до їх діяльності тощо.

Проект викладання англійської мови як іноземної здійснюється з метою поширення та удосконалення викладання англійської мови, що є необхідною умовою повноцінної участі України в міжнародному обміні інформацією. У тісній співпраці з Міністерством освіти і науки України добровольці KMC працюють у середніх школах, вузах, викладають розмовну англійську мову, історію, культуру, літературу США та Великобританії, діляться з українськими вчителями методикою викладання англійської мови, проводять практичні заняття, беруть участь у розробці нових посібників і курсів.

Тема 4-5. Особливості соціальної роботи в зарубіжних країнах

3.Особливості соціальної політики у Великобританії, Канаді, Польщі, США, Франції, Швеції, Японії.

4.Соціальна робота з дітьми та молоддю в зарубіжних країнах.

3.Вирішення проблеми соціального сирітства засобами соціальної політики.

Питання для самоконтролю

1.Особливості соціального захисту у США, Канаді, Великобританії, Франції, Швеції, Японії, Польщі.

5.Піклування про інвалідів за рубежем.

6.Специфіка роботи з жінками, які потерпіли від насильства.

22

4. Функціонування системи охорони здоров'я у різних країнах світу.

Основні поняття: медікейд, муніципалітет, ландстинг, фемінізм, соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна мережа, модель соціального захисту.

Література

8. Григорів М. Сучасне рабство: торгівля дітьми / М. Григорів, В.Нечерда // Науковий світ. - 2005. - №9.- С.14-16 - зак. № 10.- С.20-21. поч. №9.

9. Запобігання торгівлі людьми: навч. - метод, посіб. / Вид. 3-є, доп. і випр. -Харків: Вид-во НУВС, 2001.- 176 с.

10.Ковальчук Л. Г. Торгівля людьми - грубе порушення прав людини / Л.Г. Ковальчук // Безпека життєдіяльності. - 2005. - № 3. - С. 37-38

11.Ковальчук Н. П. Історичні аспекти розвитку проблеми соціалізації студентської молоді в зарубіжних дослідженнях / Н.П.Ковальчук // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2009. - №2. - С 71-75.

12.Механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у протидії жорстокому поводженню з дітьми: навч. - метод, посіб. / за ред. К. Б. Шевченко, І. М. Трубавіної. - К.: Юрисконсульт-2005. -452 с.

13.Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання / Д. І.Пащенко. - К.: Знання, 1999. - 208 с.

14.Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми: зб. наук. пр. - К. - X.: Вид-во НУВС, 2004. - С. 161-169.

Короткий теоретичний огляд теми 1. Особливості соціальної політики у Великобританії, Канаді, Польщі, США, Франції, Швеції, Японії Великобританія

Великобританії притаманна ліберальна модель соціальної політики. Основними принципами даної моделі є мінімальне втручання держави у ринкові відносини, обмежене застосування заходів державного регулювання, соціальна підтримка громадян здійснюється за рахунок розвинених систем страхування виплат. Держава використовує незначні платежі, отримані внаслідок сплати податків, для надання допомоги та субсидій певним верствам населення. Матеріальна допомога має адресну спрямованість і надається лише на підставі перевірки її необхідності.

Значний вплив на соціальні програми Великобританії мають демографічні зміни, в тому числі і старіння населення, яке потребує збільшення видатків не тільки на пенсії, а й на охорону здоров'я. Соціальне забезпечення Великобританії включає такі види виплат:

- пенсії та допомоги в національній системі страхування, які передбачають фіксовані відрахування від заробітної плати всіх громадян, у яких прибуток становить не менше 39 фунтів стерлінгів на тиждень;

Дата добавления: 2014-01-05