Адміністративна відповідальність в сфері науки

Адміністративна відповідальність в сфері науки − це специфічне реагування держави на вчинене адміністративне правопорушення в сфері науки та наукової діяльності, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Варто відмітити, що базовий Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності. У разі порушення права інтелектуальної власності його захист здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст.42 Закону).

Разом з тим, в Законі України «Про наукову та науково-технічну експертизу» визначено, що правопорушеннями у сфері наукової і науково-технічної експертизи вважаються:

1) невиконання вимог даного Закону та умов договору щодо проведення наукової і науково-технічної експертизи;

2) проведення наукової і науково-технічної експертизи всупереч її основному цільовому призначенню, визначеному в договорі на проведення експертизи;

3) фальсифікація висновків наукової і науково-технічної експертизи;

4) прийняття рішень без проведення наукової і науково-технічної експертизи у випадках, коли законодавством встановлено, що проведення такої експертизи є обов’язковим;

5) надання платних послуг у галузі наукової і науково-технічної експертизи підприємствами, установами, організаціями, тимчасовими експертними колективами, статутами яких така діяльність не передбачається;

6) вчинення дій, що перешкоджають організації та проведенню наукової і науково-технічної експертизи, або незаконна відмова в наданні експертним установам, організаціям і тимчасовим експертним колективам необхідної інформації та матеріалів;

7) невиконання умов договору або доручення на проведення наукової і науково-технічної експертизи;

8) умисне примушування або створення для експертів і експертних комісій обставин, які зумовлюють незаконне чи необ'єктивне проведення наукової і науково-технічної експертизи або підготовку необгрунтованих чи свідомо недостовірних висновків;

9) дискредитація або переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для особи чи організації, які їх дискредитують або переслідують;

10) залучення до проведення наукової і науково-технічної експертизи науково-дослідних робіт і науково-технічних розробок посадових осіб та фахівців, які є їх авторами або безпосередньо заінтересованими особами;

11) порушення суб'єктами експертизи авторського права і прав на об'єкти промислової власності стосовно об'єкта експертизи, результатів експертизи, порушення умов конфіденційності щодо інформації, отриманої експертом у процесі експертної роботи.

Особи, винні у вчиненні зазначених правопорушень у сфері наукової і науково-технічної експертизи, притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги зазначені види правопорушень в сфері наукової та науко-технічної діяльності та наукової та науко-технічної експертизи, а також норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність в сфері науки може наставати, зокрема в таких випадках:

1. Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності (стаття 51-2 КУпАП);

2. Невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (стаття 91-1 КУпАП);

3. Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (стаття 164-14 КУпАП);

4. Порушення обмежень щодо використання службового становища (стаття 172-2 КУпАП);

5. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172-4 КУпАП);

6. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (стаття 172-8 КУпАП);

7. Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (стаття 186-3).

Література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у двох томах / [Авер’янов В.Б., Битяк Ю.П., Зуй В.В. та ін]; ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2009. ‑

2. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2003. ‑ 537 с.

3. Адміністративне право України: підручник / [Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В. та ін]; за ред. Ю.П. Битяка. ‑ К: Юрінком Інтер, 2006. ‑ 544 с.

ТЕМА 12

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ СФЕРОЮ КУЛЬТУРИ

План

1. Культура як об’єкт публічного адміністрування

2. Суб’єкти публічного адміністрування сфери культури

3. Адміністративні послуги, що надаються у сфері культури

4. Адміністративна відповідальність у сфері культури

У молодій незалежній демократичній державі, яка проходить крізь складні трансформаційні процеси, роль культури набуває особливої важливості, з чого випливає й ключова роль державної культурної політики.

Така політика, за умов продуманості й дієвості, має забезпечувати правові, інституційні, фінансові умови для розвитку сучасної української культури як ключового чинника формування зрілого демократичного суспільства, сталої національної ідентичності, що буде необхідною передумовою успішного входження України до світової спільноти розвинених демократичних держав, перетворення її культури на шанованого учасника світових культурних процесів.

Дата добавления: 2014-01-05