Довірчі фінансові послуги

Розвиток і формування ринкових відносин сприяє зростанню попиту не тільки на традиційні фінансові послуги, що діють на грошовому, кредитному ринках, а й на послуги, які забезпечують умови для ефективного, прибуткового господарювання суб’єктів економіки. Особливу увагу заслуговують довірчі трастові послуги фінансових установ, які створюють умови для розпорядження великими пакетами акцій промислових компаній.

Виникненню та розвитку довірчих послуг сприяли наступні чинники:

- ймовірність втрати власником свого майна у випадку самостійного здійснення ним операцій, які потребують професійних знань;

- проблеми законодавчої заборони або обмежень, які діють щодо деяких видів діяльності комерційних банків;

- недостатній рівень надійності джерел інформації, відсутність спеціальних знань і вмінь у власників майна для розпорядження або самостійного управління ним;

- зростання конкуренції між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами на ринку грошей і ринку капіталу щодо залучення нових клієнтів;

- проблеми ліквідності банків і зниження рівня прибутковості традиційних ринкових операцій і послуг;

- порівняно невеликі витрати на надання зазначених послуг тощо.

Роль трастових операцій визначається тим, що фінансові установи під час їх проведення виконують функцію нагромадження грошових капіталів і їхню мобілізацію у виробництво, а конкретно для банків трастові послуги дають можливість залучити значні кошти, які можуть використовуватись ним і принести дохід.

Трастові послуги – це послуги, що ґрунтуються на довірчих правовідносинах, коли одна особа – засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі – довіреній особі, для управління в інтересах третьої особи – бенефіціара. Дане визначення виділяє три сторони довірчих відносин:

1) довіритель майна або цінностей (засновник) – юридична або фізична особа, яка заснувала траст і/або передала повноваження власника належного їй майна або цінностей відповідно до умов укладеної між ними угоди;

2) довірена особа (траст) – сторона, яка здійснює управління певним об’єктом. Нею можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків. Об’єктом довірчого управління може виступати рухоме та нерухоме майно, кошти, дорогоцінні метали, цінні папери;

3) бенефіціар – особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Бенефіціара призначає довіритель (сам довіритель майна, третя особа або коло окреслених осіб), залишивши право визначення конкретних бенефіціарів довіреному власнику (наприклад, коли мета діяльності – доброчинність, сприяння розвитку освіти, науки, тощо).

Згідно зі ст. 1 Декрету № 23-95 довірче товариство – це товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна (які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна) щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Додаткова відповідальність виражається у тому, що учасники довірчого товариства відповідають за його зобов’язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном у 5-кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Довірче товариство може здійснювати такі операції:

• для громадян – збереження і представницькі послуги для обслуговування

майна довірителів;

• для юридичних осіб – розпорядження майном, агентські послуги, ведення

рахунків для власників їх цінних паперів і управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству, шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства.

Сутність банківських довірчих операцій полягає в передачі клієнтами банкам свого майна (без передачі права власності) для наступного інвестування цих засобів від імені їх власників і за їх дорученням на різних ринках з метою одержання прибутку, з якого банки утримують певну плату як комісію. Більшість банків пропонує своїм клієнтам на основі взаємної довіри укласти договір, що визначає основні положення їхнього майбутнього співробітництва. Усі права представництва або розпорядження коштами, цінними паперами та іншими цінностями мають силу доти, доки від клієнта не надійде спеціальна письмова вказівка про їх скасування або призупинення.

Банки можуть здійснювати трастові операції для фізичних і юридичних осіб. Для фізичних осіб основними трастовими послугами є:

• розпорядження майном клієнта по заповіту, по спеціальній угоді;
• виконання ролі опікуна і/або зберігача майна;
• виконання агентських посередницьких функцій;
• виконання функцій депозитарія: зберігання цінних паперів, консультації і

рекомендації з питань купівлі і продажу цінних паперів, нерухомості та інші.

Для юридичних осіб:

- агентські послуги (передача права власності на акції та облігації,

реєстрація акцій, що випускаються на біржі тощо);

• платіжні функції, наприклад, погашення облігацій, по яких настав строк,

виплату дивідендів акціонерами та інші;

• довірче управління фондами благодійників на благодійні цілі.

На ринку трастових послуг крім банків діють і трастові компанії, між якими є відмінності. Так до трастових послуг банка відносяться:

1. Збереження цінних паперів.

2. Ведення щомісячних бухгалтерських записів клієнта.

3. Одержання платежів від імені клієнта за дорученням, включаючи відсотки, дивіденди, орендні платежі.

4. Купівля і продаж цінних паперів за рахунок і від імені клієнта, проведення розрахунків із продавцями і покупцями.

5. Консультаційні послуги:

а) консультування підприємств з приводу вибору оптимального портфеля цінних паперів, податкового планування, придбання нерухомості й інших матеріальних цінностей;

б) персональне консультування громадян щодо переказу коштів та інших активів родичам і спадкоємцям у країні і за кордоном, а також щодо планування оптимального розподілу сімейних доходів.

6. Прийняття цільових вкладів громадян і організацій на купівлю нерухомості й автомобілів.

7. Створення пенсійних фондів організацій і фондів асоціацій громадян (частин пенсійних фондів, внески до яких гарантуються акціями фонду) з управління майном і надання інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи.

Трастові компанії надають перераховані вище банківські послуги (крім суто банківських, що пов’язані з цільовими вкладами), а також пропонують:

- реєстрацію за кордоном;

- прийняття в управління нерухомість та інше майно в країні й за кордоном;

- інвестування засобів клієнта в операції з високою нормою прибутку при

взаємному поділі ризику втрати або недотримання прибутку.

Умови, на яких здійснюються трастові угоди, діють багато років або мають безстроковий характер. Управління майном у формі трасту має юридичну основу: заповіт, спеціальну угоду, розпорядження суду.

Трастові операції пов’язані з великими грошовими сумами або коштовним майном, тому потребують особливої уваги та чіткого дотримання законодавства.

3.3. Послуги інститутів у сфері аудиторської діяльності.

Аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовікову історію. Розвиток контролю господарської діяльності почався ще за кілька тисячоліть у країнах, що були розташовані в долинах річок Нілу, Тигру та Євфрату. Вже на початку свого зародження контроль за господарськими операціями формувався незалежним від їх безпосередніх виконавців.

У рамках СНД було створено координаційний центр з аудиту за участю відповідних структур ООН, Асоціацій бухгалтерів та аудиторів СНД і Національних асоціацій цих країн, який сприяв розробленню методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки відповідних фахівців і магістрів з аудиту.

Основними завданнями фінансових інститутів, які надають аудиторські послуги на вітчизняному ринку, є збір достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта і на цій основі формування висновків про його реальний фінансовий стан.

Основні аудиторські послуги:

1. Розрахунок показників фінансового стану суб’єктів ринку фінансових послуг на різних його сегментах. Наприклад, такими показниками для інвестиційної компанії, як торгівця цінними паперами, будуть коефіцієнт абсолютної ліквідності, частка фінансових вкладень у цінні папери в загальній сумі активів, коефіцієнт загальної рентабельності, частка постійних активів у загальній сумі активів тощо.

2. Підготовка висновку. Висновок – це обґрунтований кінцевий результат перевірки, який складається згідно з нормативами Аудиторської палати України.

3. Супутні послуги. Такі послуги здійснюються сертифікованими аудиторами, а також бухгалтерами, які мають відповідну вищу освіту. До супутніх аудиторських послуг належать: оглядові (експрес) перевірки і операційні перевірки.

4. Компіляція (трансформація) бухгалтерського обліку – це трансформація обліку і звітності юридичних осіб України за іншими, ніж в Україні, правилами (обліковими стандартами).

5. Послуги у комерційних банках. Проведення аудиту у комерційних банках є обов’язковим. Аудиторські послуги надають з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності і дотримання банком законодавства України про банківську діяльність, а також нормативно-правових актів НБУ.

6. Інші послуги. Дана група послуг включає:

а) консультації третіх осіб з питань бухгалтерського та податкового обліку, б) консультації з проведення експертизи з питань підприємницької діяльності;

в) консультації з питань представництва інтересів клієнта (замовника) перед третіми юридичними особами за його дорученням щодо економіко-правового забезпечення діяльності клієнта (замовника) тощо.

Дата добавления: 2014-01-05