Порівняльна характеристика розжарювальної та газорозрядної ламп

Лампи розжарювання	Газорозрядні лампи
Загальні дані
Належать до теплових джерел світла; під дією електричного струму вольфрамовий дріт нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії	Випромінюють світло оптичного діапазону в наслідок явища люмінесценції та електричного розряду в середовищах інертних газів і парів металу; можуть бути низького та високого тиску
Переваги
Простота конструкції та виготовлення; відносно низька вартість; зручність експлуатації; широкий діапазон напруг та потужностей	Економічність; світлова віддача – 40-100 лм/Вт; термін експлуатації – до 10 тис. год.; температура нагрівання – 30-60^0С; світловий потік будь-якого світла: денного (ЛД), денного з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ), білого (ЛБ), жовтого (ЛЖ)
Недоліки
Велика яскравість (засліплюючи дія); низька світлова віддача (7-20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год.); переважання жовно-червоних променів у порівнянні з природнім світлом; не придатні для роботи в умовах вібрацій та ударів; висока температура нагрівання (140^0С і вище), що робить їх пожеженебезпечними	Пульсація світлового потоку, що може призвести до стробоскопічного ефекту; складність схеми вмикання; шум дроселів; значний час між вмиканням та запалюванням лампи; відносно висока вартість; газорозрядні лампи низького тиску не можуть використовуватися при низьких температурах
Призначення
Використовують для місцевого освітлення; для приміщень з тимчасовим перебуванням людей.	Газорозрядні лампи низького тиску (люмінесцентні) застосовуються для приміщень на виробництві та у побуті; Газорозрядні лампи високого тиску застосовуються в умовах потрібної високої світлової віддачі при компактності джерела світла та стійкості до умов зовнішнього середовища: металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ), натрієві (ДНаТ).

Окрім газорозрядних ламп для освітлення промисловість випускає лампи спеціального призначення: бактерицидні, еритемні тощо.

7. Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірно­го освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф_л визначають за формулою:

Ф_л = ESk₃Z/Nnη,

де Е - нормована освітленість, лк;

S - площа освітлюваного приміщення, м²;

k₃ - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті за­бруднення та старіння ламп (k₃= 1,3-1,8);

Z- коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1-1,15);

N - кількість світильників;

n - кількість ламп у світильнику;

η - коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт η визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показ­ника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і зна­ходять за формулою:

і = ab / h_p(a+b),

де a i b- довжина і ширина приміщення, м;

h_p - висота світильника над робочою поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Ф_Л, за таблицею вибирають найближчу ста­ндартну лампу і визначають електричну потужність всієї освітлювальної установки.

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбіновано­го освітлення, a також освітлення похилих площин. B основу точкового методу покла­дено рівняння:

Е = І_а cosa/r²,

де І_а- сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд;

a - кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;

r - відстань від світильника до заданої точки.

Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу k₃ та значення r= h_p / cosa (рис. 4), тоді

Е=І_а cos³a / k₃h_р².

Рис. 4 - Освітленість точки А, що належить горизонтальній площині Q точковим джерелом світла S

Величини сили світла І_а наводяться в світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Р_св, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості

Р_св= pS/N,

де p - питома потужність, Вт/м² (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);

S - площа приміщення, м²;

N- кількість світильників у приміщенні.

Дата добавления: 2014-01-05