ПЕДІАТРІЯ Лекція № 8

Вікові особливості голосового апарату

В голосоутворенні бере участь уся дихальна система. Так, у гортані утворюються звуки, а верхні дихальні шляхи (носова порожнина, носоглотка, глотка, порожнина рота) є резонаторами звуку. Процес видихання повітря створює основну умову утворення голосу. Звуки членороздільної мови, властиві людині, утворюються завдяки зміні положення язика, щелеп, губ.

Вікові особливості голосового апарату зумовлені будовою гортані. У дітей гортань росте дуже швидко, особливо в перший рік життя і потім у період статевого дозрівання. Статевих відмінностей в будові гортані дітей немає до трирічного віку і найвиразніше вони виявляються в дітей молодшого шкільного віку до 10 років. До 11—12 років прискорюється ріст голосових зв'язок. У хлопчиків вони стають довшими, ніж у дівчаток (у хлопчиків — 1,3 см, у дівчаток— 1,2 см). До 20 років у юнаків вони досягають 2,4, у дівчат— 1,6 см. Остаточне формування гортані закінчується досить пізно — у 20, а іноді і в 30 років.

Сила голосу дитини залежить від амплітуди коливання голосових зв'язок, сили видиху й особливостей резонаторів — посилювачів звуку. Висота голосу залежить від товщини, довжини і ступеня напруження голосових зв'язок.

У період статевого дозрівання відбувається зміна (мутація) голосу. В цей час спостерігається почервоніння й потовщення голосових зв'язок. Особливо різкою є зміна голосу у хлопчиків. У цей період їхній голос стає то хрипким, то басовитим, різким. У дівчаток мутаційні явища відбуваються менш помітно, ніж у хлопчиків. У мутаційний період не слід допускати перенапруження голосових зв'язок під час уроків співів, виступів на концертах і читання вголос.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

План лекції:

1. Біологічне значення травлення.

2. Вікові особливості й гігієна органів травлення в дитячому віці.

3. Гігієна та захворювання ротової порожнини.

4. Функціональні порушення органів травлення.

1. Біологічне значення травлення

Організм людини у процесі життєдіяльності витрачає різні речовини та значну кількість енергії. На покриття цих витрат із довкілля повинні надходити речовини, що відновлюють структурні та енергетичні потреби організму. Цими поживними речовинами є білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, вітаміни.

Повноцінна їжа сучасної людини є джерелом відновлення необхідних елементів, що входять у склад її організму.

Травлення – це складний біохімічний процес, в якому беруть участь різноманітні травні ферменти, завдяки яким гідролізуються полімерні нерозчинні продукти на розчинні, що легко всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.

Основними поживними речовинами, які надходять з їжею, є білки, які виконують в організмі пластичну (будівельну) функцію, вуглеводи і жири є переважно енергетичними речовинами. Велику роль відіграють вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини, без яких неможливе засвоєння речовин в організмі.

Харчові продукти раціону людини поділяються на тваринні і рослинні. Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) і енергетичних (за рахунок жирів) речовин. До них відносяться: м’ясо і м’ясні продукти, риба, молоко, яйця і продукти із них. Жири тварин надходять в організм, головним чином, у вигляді вершків, вершкового масла, свинячого сала, жирного м’яса птахів, риби. Рослинні продукти представлені зерновими, бобовими рослинами (крупа, борошно, хліб), а також овочами, фруктами, ягодами, які є джерелом біологічно активних речовин – вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту тощо).

В організмі людини під впливом травних соків у травному каналі білки розщеплюються на амінокислоти, жири – на гліцерин і жирні кислоти, вуглеводи – на моносахариди. Основна роль у розщепленні поживних речовин належать ферментам, під впливом яких нерозчинні і не здатні всмоктуватись складні речовини перетворюються в розчинні і легкозасвоювані прості речовини. Ферменти – певний клас білків, що прискорюють біохімічні реакції (біокаталізатори). Вони виробляються секреторними клітинами травних залоз, які містяться в слизових оболонках рота, шлунка, кишечнику, а також підшлунковою залозою.

1. Вікові особливості й гігієна органів травлення в дитячому віці

Травна система – це комплекс органів, які забезпечують надходження в організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись. Травний канал людини складається з кількох відділів: ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок.

Органи травлення дитини відрізняються функціональною незрілістю і підвищеною вразливістю. Водночас інтенсивність обміну речовин у дітей потребує високої активності травних процесів. У зв'язку з цим велика увага приділяється вивченню і розробці дитячого харчування та гігієнічним принципам його організації. Раціональне харчування, яке відповідає віковим потребам і гігієнічним вимогам – основна профілактика захворювань органів травлення.

Органи травлення у дітей раннього віку мають свої особливості. Дітям важко засвоювати суху, грубу, тверду їжу, у них легко виникають такі розлади, як блювання і зригування, проноси і запори. Проникливість стінок кишечника у дітей раннього віку підвищена, при його захворюваннях вона сприяє розвитку інтоксикації; кишкові інфекції часто супроводжуються ураженням нервової та серцево-судинної систем.

Стравохід у дітей значно коротший і вужчий, ніж у дорослих. Він не дуже еластичний, а його слизова оболонка ніжна і легкоранима.

Шлунок у дітей за формою являє собою просто розширення стравоходу. Слизова його оболонка ніжна і багата на кровоносні судини, мускулатура і нерви менше розвинуті, ніж у дорослих.

Місткість шлунка, кількість травних залоз і ферментів у дітей значно менша, ніж у дорослих. Найінтенсивніше росте шлунок у дітей в перші 10 років життя.

Підшлункова залоза в дітей шкільного віку за своєю будовою і функціями нічим не відрізняється від такої в дорослих.

Печінка в дітей відносно велика і дуже насичена кров'ю: печінкові клітини розвинуті недостатньо. Внаслідок цього в печінці можуть виникати застійні явища і її опірність інфекціям знижуватиметься. Незважаючи на відносно великі розміри, печінка в перші роки життя виділяє порівняно небагато жовчі. Розлад травлення та інфекційні захворювання звичайно позначаються на печінці і порушують утворення та виділення жовчі.

Кишечник у дітей має відносно більші розміри, ніж у дорослих. Внаслідок недостатнього розвитку мускулатури і еластичних волокон рухи його (перистальтика), за допомогою яких просуваються переварювані харчові маси, слабкіші, ніж у дорослих. Цим пояснюються запори в дітей шкільного віку.

Кишечник зразу після народження стерильний, але з перших годин починається заселення його мікроорганізмами. Мікрофлора в перші місяці життя значно зумовлена характером вигодовування. Вона виконує в організмі певні функції: придушує і знешкоджує хворобливі мікроорганізми, бере участь у синтезі вітамінів і має бактерицидні властивості. Але при ослабленні захисних сил організму або хворобливих змін у кишечнику деякі мікроби, не шкідливі при інших обставинах, можуть викликати таке захворювання, як дисбактеріоз.

Дитина народжується без зубів. Перші молочні зуби прорізуються у віці 6-9 місяців. На кінець першого року життя їх налічується вже 8, на другу половину третього року життя — 20. У дитини всього 20 молочних зубів. Вони дуже ніжні й неміцні. З шестирічного віку, а іноді й раніш починається заміна молочних зубів на постійні. Здорові молочні зуби є передумовою появи здорових постійних зубів. Процес прорізування постійних зубів триває до 19, а іноді і до 25 років (поява зубів мудрості). Всього в людини налічується 32 зуби: 8 різців, 4 ікла, 8 малих кутніх і 12 великих кутніх зубів.

Важливу роль у нормальній і узгодженій роботі органів травлення і травних залоз відіграє режим харчування. Чітко встановлений час прийому їжі сприяє зростанню активності травних залоз, вони починають виробляти травні соки ще до того, як їжа надійде у шлунок. У дитини з'являється апетит, вона охоче з'їдає запропоновану їжу, яка добре перетравлюється і засвоюється.

Органи травлення дуже чутливо реагують на загальний і, особливо, емоційний стан дитини. Багато функціональних відхилень і навіть захворювання можуть бути зумовлені хронічними стресами, страхом, депресивними переживаннями дитини. Непотрібно проявляти нетерпіння, якщо дитина їсть повільно, робити їй часті зауваження, пояснювати, як себе вести за столом. Це відволікає, нервує дітей, понижує їх апетит і негативно впливає на засвоєння організмом харчових речовин.

Для нормальної діяльності органів травлення і загального хорошого самопочуття дитини необхідно з перших місяців її життя виробляти навичку випорожняти кишечник в один і той же час.

Основними показниками діяльності органів травлення у дітей раннього і дошкільного віку є характер випорожнень, строки прорізування молочних зубів і заміна їх на постійні зуби.

1. Гігієна та захворювання ротової порожнини

Для нормальної функції шлунково-кишкового тракту у дітей важливе значення має стан зубів і правильний догляд за ротовою порожниною.

Перші молочні зуби у дитини прорізуються з 6-7 місяців, а до 2 років їх кількість збільшується до 20.

Молочні зуби потребують ретельного догляду, бо емаль зубів тонка і легко пошкоджується. Пошкоджені зуби без своєчасного лікування можуть стати вогнищем хронічної інфекції в організмі, а також інфікувати зачатки постійних зубів.

Із 3-річного віку дитину необхідно 2 рази в рік показувати лікарю-стоматологу для профілактичного огляду і лікування зубів.

Найбільш поширеними захворюваннями ротової порожнини є карієс зубів, стоматит, молочниця.

Карієс зубів – патологічний процес, що характеризується ураженням твердих тканин зуба та руйнуванням емалі й дентину з утворенням порожнини.

Розрізняють дві форми руйнування зубів - гостру та хронічну.

На емалі утворюється темна або жовтувата пляма, іноді - матова. Вона поступово перетворюється на ямочку, а згодом - на порожнину.

Руйнування твердих тканин зуба призводить до появи короткочасного болю у зубі під час контакту з гарячим, холодним, кислим, солодким, солоним, а також при натисканні на уражену тканину зуба.

Якщо уражений карієсом зуб не лікувати, то коронка зуба руйнується. Прогноз сприятливий, якщо захворювання виявлено в ранній стадії, менш сприятливий - у разі загального порушення живлення дитини, мінерального обміну (тяжка форма рахіту, золотуха, туберкульоз). За такої патології, попри лікування, зуби продовжують руйнуватися. Карієс зубів - незворотний процес.

У запобіганні розвитку та прогресуванні карієсу велику роль відіграють правильний догляд і раціональне харчування.

Дієта має містити продукти, багаті на вітаміни та мінеральні солі, зокрема фтор, кальцій та фосфор, для нормального перебігу процесу мінералізації дуже потрібний вітамін D, корисно їсти морську капусту – по 1/2 чайної ложки 3 рази на день.

Зміцненню зубів і профілактиці карієсу сприяють продукти, що містять фтор (морська риба), кальцій (молоко, кисломолочний сир). Треба навчити дитину утримувати в роті кожний ковток молока по 2 -3 хв. Так потрібно випити хоча б півсклянки на день.

Неодмінно потрібно відмовитися від надмірної кількості солодощів (цукерки, торти, солодке печиво), залишки яких шляхом бродіння утворюють молочну та оцтову кислоти. Кислота проникає у тріщини (щілини) на зубній емалі й руйнує зубну тканину. Вилучити також продукти, багаті на щавлеву кислоту, оскільки вона утворює з кальцієм нерозчинні сполуки та сприяє виведенню його з організму. Органічні кислоти, що містяться у лимонах, апельсинах, персиках тощо, сприяють розчиненню кальцію зубної емалі. Тому після їх вживання ротову порожнину обов'язково треба прополоскати водою.

Зберегти зуби здоровими допомагають такі процедури:

1. Для самоочищення зубів після кожного прийому їжі потрібно жувати тверді продукти (моркву, яблуко) протягом 10-15 хв, полоскати рот водою.

2. Доцільно використовувати лужну мінеральну воду.

3. До сніданку полоскати рот розчином харчової соди (1 /4 чайної ложки на склянку води) з метою розчинення муцину, що скупчився протягом ночі і фіксує харчові залишки на зубах.

4. Для забезпечення карієспрофілактичної мінералізації емалі рекомендують полоскати рот міцним розчином кухонної солі, повільно пити молоко, яке є багатим джерелом кальцію, а потім повільно пити чай, що містить мало кофеїну. Для цього треба 1 чайну ложку чаю залити 200 мл окропу, настояти 4-5 хв, рідину злити і знову залити чай окропом, настояти 15-20 хв, протягом яких у розчин екстрагується 80 % фтору. Дітям добре пити по 1/2 склянки такого чаю 2 рази на день.

Щоденне чищення зубів уранці та ввечері повинно стати потребою кожної дитини.

Привчати дитину чистити зуби потрібно з другого року життя – спочатку просто м'якою щіткою, а потім із застосуванням дитячих зубних паст. Двічі на рік потрібно міняти зубні щітки. Із 3-4 років можна переводити на використання лікувально-профілактичних зубних паст. Дитині потрібно пояснити, що зуби треба чистити і з зовнішнього, і з внутрішнього боку, звернути увагу на необхідність рухів щіткою в напрямку зверху вниз і навпаки.

Стоматит – запальне захворювання слизової оболонки ротової порожнини, яке буває у дітей будь-якого віку на фоні зниження опірності організму після інфекцій, при дистрофії. Найчастіше він спричинюється стрептококом, стафілококом, грибами. Стоматит може бути одним з ускладнень антибіотикотерапії. На слизовій оболонці помітні ознаки катарального, фібринозного, афтозного, виразково-некротичного запалення.

Початок афтозного (герпетичного) стоматиту супроводжується високою температурою тіла (до 39-40°С), головним болем, слабкістю, неприємними відчуттями в роті. Слизова оболонка ротової порожнини є гіперемованою, набряклою, з білими і жовтими бляшками і червоним обідком. Збільшуються підщелепні й шийні лімфовузли. З'являються тріщини в кутах рота. Приймання їжі та рідини болюче. Через 5-6 днів гострі явища стихають, до кінця другого тижня настає видужання.

У зв'язку з контагіозністю захворювання дитину треба ізолювати, їжа повинна забезпечити механічне, хімічне і термічне щадіння, бути повноцінною і багатою на вітаміни. Ротову порожнину зрошують розчином перманганату калію (1:20000), 1 %-ним розчином натрію гідрокарбонату, 3 %-ним розчином перекису водню (2 столові ложки на 100 мл води).

Профілактика стоматиту ґрунтується на дотриманні гігієни харчування, старанному догляді за слизовою оболонкою ротової порожнини, особливо при різних захворюваннях, санації хронічних вогнищ інфекції в носовій частині глотки, зубах.

Пліснявка (молочниця) – особлива форма стоматиту, що зумовлюється грибами.

Сприяють її виникненню неохайність, особливо недостатня обробка сосків перед годуванням грудьми, розлади травлення, нежить, штучне вигодовування, а також дисбактеріоз, прийом антибіотиків. Виникає переважно у малюків віком від 2-3 тижнів до 2 місяців.

У дітей старшого віку пліснявка буває у разі зниження імунітету, порушення травлення.

Розвиткові захворювання передують сухість і гіперемія слизових оболонок, втрата апетиту, погіршення загального стану дитини. На слизовій оболонці ротової порожнини, язика, губ і щік з'являються численні, різко відмежовані білі цяточки (наслідок розвитку гриба). Згодом утворюються нальоти білого або кремового кольору. Вони поширюються на слизову оболонку піднебіння, зіва та стравоходу. Вогнища ураження малоболючі.

Для запобігання пліснявки всі предмети догляду за дитиною треба кип’ятити та зберігати у закритому посуді.

Дата добавления: 2014-01-05