Стародавні етнічні релігії

Наявність течій (шкіл, гілок тощо).

• Течії характеризуються приблизно за цією ж схемою.

Людство завжди являло собою сукупність етнічних спільнот, що вирізнялись між собою комплексом мовних та етнокультурних особливостей, а на ранніх стадіях суспільного розвитку – особливостями релігійними. Розвинені суспільства та спільноти характеризуються більшою уніфікованістю, як культурною, так і релігійною. Проте етнічна та конфесійна мозаїчність людства не зникають. Отже, пізнати людство – значить пізнати розмаїття мов, культур і релігій.

Основні поняття: Громадянська нація, державна релігія, етнічна нація, етнічна релігія, етнос, нація, локальна релігія, пізня етнічна релігія, поганство, політична нація, рання етнічна релігія, регіональна релігія, язичництво.

Запитання для самоконтролю

1. Чим відрізняються національні та етнічні релігії?
2. Чому не коректно ранні етнічні релігії визначати як етнічні?
3. В чому відмінності між етнічними та світовими релігіями?
4. Що розуміють під релігією етносу та етнічною релігією?
5. Чому на Вашу думку деякі етноси мають полі конфесійну культуру?
6. З яким періодом розвитку етносу пов’язане язичництво?
7. Які ознаки дозволяють визначити певну релігію як державну?
8. Чому окремі релігії набули стародавнього світу набули поширення в інших регіонах?
9. Як можна пояснити поняття "конфесійна мозаїчність людства"?
10. На які особливості релігії слід звернути увагу для їх кращого розуміння?

^[1] Метаетнічною спільнотою називають сукупність споріднених за походженням етносів, наприклад: слов'яни, кельти, германці, араби тощо.

^[2] Не плутати з деякими конфесіями світових релігій, що в деяких країнах мають статус (офіційний або не офіційний) державних релігій (під якими маються на увазі релігійні організації в межах певної держави, особливий статус яких може бути визначений конституційно).

2.2 Ранні та пізні етнічні релігії

Стародавні етнічні релігії.

Пізні етнічні релігії: Зороастризм і Даосизм.

Протягом багатьох тисяч років людство розвивалося дуже по­вільно. Повільно розвивалась не тільки матеріальна, але й духовна культура, зокрема релігійні вірування. Існує думка, що таке уповіль­нення розвитку людства є результатом панування магії.

Магія давала, з одного боку, ілюзію можливості впливати на матеріальний світ, підкоряти сили природи, але, з другого боку, прово­дила до страху подужати стан речей якоюсь зміною в традиційному способі життя, який набув сакрального змісту, перетворюючи повсяк­денне життя в священнодійство.

Перші великі міграції племен, які несли з собою інший тип гос­подарства, нові елементи світогляду, культури, підривали традиційно застиглий спосіб життя. Саме внаслідок цього утверджувались умови для виникнення великих цивілізацій.

Одною з перших таких цивілізацій був стародавній Єгипет.

Релігія стародавнього Єгипту формувалась під час засвоєння долини річки Ніл і утворення єдиної держави. Вона увібрала в себе багато племінних релігій і релігійних вірувань, мала багато елементів ранніх форм релігії і, головне, магії.

В IV — Ш тис. до н.е. давньоєгипетські держави – "номи", злились в єдину державу на чолі з обожненим правителем – фараоном. Але різні номи зберігали своїх архаїчних богів - тотемів, які з часом перетворились з родових у територіальних: барана, корову, шакала, павіана, крокодила, кішку, шуліку, водяну лілію, змію, бджолу. Ієрогліфи, які означали чотири останніх тотеми, стали символами об'єднаного Єгипту. Пізніше на основі тотемів розвинулись боги надприродні з елементами священних тварин. Богиня Бастет зображувалась з головою кішки, Тот – з головою ібіса, Анібус – з головою собаки, Гор – з головою сокола, Собек – крокодила та ін.

Деякі племінні боги з часом перетворилися в загальноєги-петських. Одним з найдавніших таких богів був Гор - сокіл, який пе­ретворився в бога Сонця. Пізніше головним богом Єгипту став бог Птах, ще пізніше Ра (Атон), а з часом місце Ра зайняв бог Амон. Інші боги втратили своє значення головних богів і отримували нові функції. Так, бог Тот (ібіс) став покровителем учених і писарів, Анібус (пес) - богом загробного царства, Сохмет (левиця) - богинею війни тощо. Од­них богів пов'язували з сонцем (Амон, Гор, Атум, Осіріс, Собек та ін.), інших з місяцем (Тот, Ісіда), небом (Хатор, Нут), землею (Мін, Геб).

ОДНИМ З найдавніших і складних у Єгипті був землеробський культ. Божествами родючості в Єгипті були різні боги, але головним був Осіріс. Він зображувався з рослинними атрибутами. Єгиптяни кожний рік святкували смерть і воскресіння Осіріса. У цих образах Осіріс уособлював хліб. Згідно з міфом він був вбитий своїм братом Сетом, тіло його було розрубано на шматки і розкидано по всіх частинах країни. Сестра-дружина Осіріса богиня Ісіда зібрала шматки тіла бога і наро­дила він нього сина – бога Гора, який вбив Сета і воскресив свого бать­ка. Цей міф уособлював посіяне і проросле збіжжя. Культ Осіріса і особливо Ісіди, був надзвичайно поширений не тільки в Єгипті, але й вСередземномор'ї.

Головним державним богом був, починаючи з п'ятої династії (2700 рр. до н.е.), бог Сонця Ра (Амон). З цієї династії фараони співвід­носились з сином сонячного бога Ра, їм поклонялись як символам багатс­тва і розквіту держави, носіям вищої божественної сили. Фараон вико­нував найбільш важливі ритуали і, проводячи першу борозну, він ніби запліднював нільську долину від імені богів.

Велику роль в державному і релігійному житті відігравали жерці, які поєднували функції релігійних ієрархів і адміністрації. Вони три­мали лід своїм контролем всі галузі суспільного життя і були носіями таємного сакрального знання. На деяких етапах історії Єгипту вони на­віть впливали на фараонів.

Але найбільше релігійні уяви єгиптян розкрилися в поховально­му культі, про що свідчать піраміди, усипальниці фараонів та жерців, "місто мертвих" та "книги мертвих".

Згідно з єгипетськими віруваннями вмирає тільки тіло людини, проте живуть його ім'я (рен), душа (ба) і двійник людини (ка), який за­ймає головне місце в релігійних загробних уявленнях. "Ка" пов'я­заний з тілом покійного і може загинути від втрати тіла. Тому потрібно було зберегти якомога довше тіло і захистити його "ка" магічними фор­мулами. Єгиптянам відоме уявлення про суд над душами померлих. Суддею був Осіріс, його помічниками були боги номів, а також Тот, Анібус і пекельна потвора, яка з'їдає душі засуджених. Всі ці уявлення були описані в "Книзі мертвих", яка складалась з близько 180 розділів. У цій книзі виразно простежується ідея відповідальності за земне життя.

Але поширені були також уявлення про можливість врятувати свою душу завдяки магії. Магічні дії взагалі переважали над мораль­ними в релігії давніх єгиптян. У релігійній практиці дуже поширені були різні закляття та амулети.

Релігії давніх народів Месопотамії. На відміну від Єгипту, де дуже рано склалися централізовані держави, в Межиріччі існувало ба­гато держав, що змінювали одна одну (Шумер, Аккад, Асірія, Вавилон).

Внаслідок цього там не склався культ обожнення царів (фак­тично вони мали прерогативи первосвященика). Поступово з родопле­мінних богів формується головний пантеон. До нього належали: Ану (небо), Еа (людина-риба) таЕнліль (дух, вітер, тінь).

У Вавилоні головне місце в пантеоні зайняв Мардук. Згідно з міфами Мардук переміг богинютемряви Тіамат, розсік її тіло і утво­рив з її частин небо і землю.

Шумерська міфологія була ие тільки багатою, але й вплинула на релігійні уявлення багатьох народів. Міф про всесвітній потоп вва­жається шумерським за походженням. Як зазначають дослідники-шуме-рологи. в Шумері були винайдені гончарний круг, колесо, плуг, закла­дені основи наукових знань. Звідти пішли звичаї поділяти тиждень на дні, назви сузір'їв зодіаку, сама астрологія, астрономічні знання і т. ін.

Є серед шумерської міфології і міфи про вмираючих і воскрес-лих богів. Богинею любові і плодючості була Іштар (в різних мовних традиціях: Ештар, Істар, Астарта). Чоловічою іпостассю плодючості був Тамуз. Він був відомий у Передній Азії і в Греції як Адоніс.

Уявлення про загробне життя душі та загробну винагороду в шумерів не було розвинуто. Зате надзвичайно поширена була мантика - системи гадання, ворожіння. Початок окультних знань традиційно пов'я­зувався з Вавилоном: астрологія, хіромантія, нумерологія беруть поча­ток саме звідти. Саме з вавилонськими жерцями пов'язували найдавніші езотеричні (таємні, закриті, призначені для посвячених) знання.

У фінікійців боги-покровителі міст не мали власних назв (або були під табу і не дійшли до нас). Культ фінікійських богів, а особливо Баала, Танїт, Молоха вимагав численних людських жертвоприношень, зокрема, і дітей.

Релігія давніх іранців - одна з найдавніших і відома під різними назвами: маздеїзм - від головного бога Ахурамазди, зороастризм - від імені легендарного засновника релігії пророка Зороастра (Заратустри або Заратуштри), релігія Авести (авестизм) - від назви священної книги, вогнепоклонство - від культу вогню, пізніше - від бога Мітри - мітра­їзм. Існуюча і зараз, але вже дуже змінена релігія називається парсизм.

Дата добавления: 2014-01-05