Аналіз та вивчення моделі

Роботу починають з уважного вивчення рисунку або фотографії, на якій зображена модель, що одягнена на фігуру. Для полегшення аналізу зображення з рисунку або фотографії переносять на кальку. Копію ретельно звіряють з оригіналом.

В першу чергу по копії визначають місце розташування конструктивних січень фігури, що намальована, тому що лише після встановлення пропорцій на певні із розмірів можна визначити ступінь прилеглості моделі до фігури на різних конструктивних ділянках. Для цього на копію наносять допоміжні лінії.

Рисунок 2.1 – Допоміжні лінії на рисунку або фотографії для аналізу моделі

Спочатку проводять центральну (вістову) лінію, яка на кресленні конструкції буде відповідати середній лінії пілочки. Орієнтирами є: яремна впадина, середина відстані між найбільш виступаючими точками грудних залоз, середини відстаней між вертикальними конструктивними або декоративними лініями моделі та деталей, що розташовані симетрично.

Потім на копії проводять поперечні лінії конструктивних січень намальованої фігури: плечей, грудей, талії, стегон, колін. Цим лініям на кресленнях базової основи будуть відповідати лінії базисної сітки: рівень глибини горловини пілочки, висоти грудей, талії, стегон та колін.

Нанесення зазначених ліній проводять, використовуючи закономірності будови пропорційної фігури (рис.2.1). відстань від підборіддя до лінії очей два рази укладається в висоту голови. Висота голови складає 1/8 довжини тіла. Відклавши висоту голови від маківки донизу два рази, отримують лінію грудей, шість разів – лінію колін. Лінія плеча відповідає положенню яремної впадини, яка розташовується вниз від підборіддя на відстань, що дорівнює відстані від підборіддя до лінії очей. У пропорційної фігури ширина стегон дорівнює ширині плечей, а лінія ліктя співпадає з лінією талії.

Проведені на копії лінії є чітко вертикальними та горизонтальними лише у випадку, коли зображення на малюнку чи фотографії є фронтальним. В усіх інших випадках центральна лінія фігури буде вигнутою, а горизонталі нахиленими. Але завжди поперечні лінію будуть перпендикулярними до центральної ліні фігури.

Нанесена на копію сітка ліній допомагає виявити пропорції та деякі із розмірів намальованої фігури. Тепер розглядають модель виробу, порівнюючи її розміри та форму відповідно пропорцій намальованої фігури. При цьому послідовно відмічають особливості моделі в наступному порядку:

· форма лінії плеча, довжина плечового схилу, висота плеча моделі;

· ступінь прилягання моделі по лінії грудей, талії та стегон;

· рівень розташування лінії талії моделі;

· рівень розташування лінії низу моделі; ширина моделі по лінії низу;

· форма бічної лінії моделі в цілому, на ділянках ліфу та спідниці;

· глибина пройми та її форма;

· ширина, глибина та форма горловини;

· конструктивні лінії, що забезпечують випуклість в ділянці грудей (виточки, рельєфи, підрізи, кокетки, складки), їх місце розташування та форма;

· конструктивні лінії, що забезпечують випуклість в ділянці лопаток, їх місце розташування та форма;

· конструктивні лінії, що забезпечують прилягання або розширення в ділянці талії та стегон, їх місце розташування та форма;

· ширина борту моделі, кількість петель, їх розташування, напрямок розрізу;

· ширина лацкана та форма його кута;

· ширина коміра та форма його кута;

· положення конструкція та форма кишень;

· ширина, довжина рукава; форма рукава;; конструкція та конфігурація низу рукава;

· положення, розмір, форма поясу, хлястиків, клапанів та інших дрібних деталей.

Положення лінії плеча уточнюють відносно лінії плеча намальованої фігури.

Рівень лінії талії моделі визначають відносно до положенні лінії талії фігури. Ширину виробу на цій ділянці уточнюють, порівнюючи її із шириною плечей фігури.

Довжину виробу в цілому уточнюють, орієнтуючись на положення лінії колін. При цьому обов’язково враховують рівень лінії талії фігури. Довжину ліфу, спідниці та рукава визначають, також використовуючи положенні лінії талії та колін.

Глибину пройми визначають за її положенням відносно лінії плеча та талії в моделі.

Лінію горловини оформляють з урахуванням положення яремної впадини та основи шиї фігури.

Лінії рельєфів, підрізів, кокеток наносять на креслення базової основи, пам’ятаючи при цьому, що ці лінії розташовуються здебільшого на тій частині креслення, яка обмежена середньою лінією деталі (пілочки або спинки) та вертикаллю, що є дотичною до лінії пройми. Саме ця частина моделі є видимою на рисунку чи фотографії. Ті бічні частини пілочки та спинки, які лежать під лінією пройми, на рисунках закриваються рукавами та є невидимими.

Ширину борту моделі визначають відносно відстані між найбільш виступаючими точками грудей фігури або відносно конструктивних ліній моделі.

Для правильного визначення положення ліній лацкану та коміра необхідно спочатку знайти положення лінії перегину лацкану, потім перенести на креслення основи лацкана та коміра в готовому вигляді, уточнивши розміри, форму, взаємне розташування лацкана та коміра.

Положення петель та ґудзиків пов’язують із розташуванням ліній грудей, талії та стегон. Це особливо важливо для виробів із півприлеглим та прилеглим силуетом.

Положення, форму кишень та інших дрібних деталей уточнюють відносно конструктивних ліній моделі. Їх розміри мають бути пропорційними розмірам основних деталей.

Допоміжна сітка ліній, нанесена на копію, допомагає встановити форму та пропорції моделі, положення лінії талії на моделі відносно пропорцій фігури, а також визначити довжину виробу та рукава. Ці ж лінії допомагають визначити, яке місце та яку частину поверхні виробу займає конкретна деталь.

Для уточнення розмірів деталей та їх взаємного розташування іноді розраховують розміри, використовуючи масштаб рисунка. Виконують два вимірювання: один га рисунку, інший на кресленні базової конструкції. Вимірюють відстань між однойменними точками. Співвідношення довжини відрізка на кресленні до довжини того ж відрізка на рисунку є масштабом рисунка. Відрізок, який вимірюють на рисунку, має розташовуватись у фронтальній площині, без перспективних викривлень. В той самий час розташування цього відрізка на кресленні має визначатись просто. Це дві умови визначення правильного масштабу рисунка. Знаючи масштаб, довжину окремих ліній та розмір деталей на кресленні визначають множенням довжини відрізка на рисунку на масштаб рисунка. Найбільший ефект цей метод дає під час розробки моделей за фотографією.

Іноді заміть рисунка або фотографії є готовий зразок виробу. В такому випадку робота значно полегшується, тому що конкретну модель можна виміряти та встановити як параметри конструкції, так і модельні особливості, які потім без складностей можна перенести на креслення базової основи.

В результаті вивчення та аналізу моделі встановлюють вигляд виробу. загальний силует та покрій моделі, що дозволяє правильно обрати базову основу конструкції. Крім того, встановлюють місце розташування конструктивно-декоративних ліній моделі для наступного перенесення модельних особливостей на креслення базової основи.

Дата добавления: 2014-01-05