Метилметкаптан

План

1. Характеристика вогнищ ураження з радіаційним зараженням території при аваріях на атомних електростанціях.

2. Вогнища хімічного ураження.

3. Вогнища ядерного ураження.

4. Вогнища бактеріального ураження.

Питання для самостійного вивчення:

1. Загальна характеристика іонізуючих випромінювань та їх вплив на організм людини.

2. Зони радіоактивного зараження (забруднення) території при аваріях на атомних електростанціях.

3. Способи захисту та профілактика радіаційних уражень.

4. Основні сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), перша медична допомога при отруєннях.

Питання для самоаналізу та самоперевірки:

1. Дати коротку характеристику уражаючих факторів ядерного вибуху та зон радіоактивного зараження території.

2. Вказати причини, ознаки та засоби попередження гострої променевої хвороби.

3. Дати класифікацію отруйних речовин і характер їх дії на людей.

4. Які заходи проводяться у вогнищі бактеріального ураження?

Рекомендована література

Основна:

3. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання. – Прес, 2003. – 425с.

4. Міненко І. М., Мезенцева О. М. Цивільна оборона. – Чернігів, 2004. – 405с.

Додаткова:

4. Цивільна оборона / За ред. Франчука В. С. – Львів, 2000. – 336с.

5. Губський А. І. Цивільна оборона. – К.,1995. – 216с.

6. Гражданская оборона / Под ред.. Е. П. Шубина. – М.,1991. – 310с.

Основні поняття теми

Іонізуючі випромінювання – це такі випромінювання, при опроміненні котрими будь-якої речовини здійснюється іонізація молекул цієї речовини.

Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією або катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела до загибелі людей або до значних матеріальних збитків.

Рівень радіації (потужність дози) – це доза, віднесена до одиниці часу (доза, яка накопичується протягом одиниці часу).

Доза радіації (доза опромінення) – це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опроміненої речовини.

БЕР (біологічний еквівалент рентгена) – це доза випромінювання будь-якого виду енергії на тканини живого організму, еквівалентна дії 1 рентгена.

Зіверт –це така доза будь-якого іонізуючого випромінювання, котра по своїй біологічній дії еквівалентна 1 Грею гама-випромінювання.

СДОР – сильнодіючі отруйні речовини.

НХР – небезпечні хімічні речовини.

Токсичність отруйних речовин – це їх можливість уражати організм людини.

Цистамін – радіопротектор, до складу якого входять суфгідрильні групи, які беруть на себе всі ті перекисні та гідроперекисні сполуки, що утворюються внаслідок радіолізу води організму: циста мін, попередньо введений в організм, значно зменшує ефект дії радіації.

Карантин – система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ З РАДІАЦІЙНИМ ЗАРАЖЕННЯМ ТЕРИТОРІЇ

Такі вогнища уражень можуть виникати при застосувані ядерної зброї, а також при аварії на АЕС і ін. об'єктах, на яких існують радіактивні речовини.

Щоб зрозуміти, які заходи для захисту населення необхідно проводити в цих районах, нам треба зрозуміти механізм впливу радіоактивності на організм людини.

А. Загальні поняття про іонізуючі випромінювання їх вплив на організм людини.

Іонізуючими випромінюваннями називають такі випромінювання, при опромінюванні якої будь-яка речовини здійснює іонізацію молекул цієї речовини. До них відносяться альфа, бета, гама рентгенівські та нейтронні випромінювання, котрі утворюються при самовільному розпаді радіоактивних речовин, а також при ядерних реакціях. Рентгенівське випромінювання створювється штучно в різноманітній апаратурі, нейтроне - в основному при ядерних реакціях.

Альфа - випромінювання - це потік великих частинок, які складаються з двох протонів і двох нейтронів. Кожна із них має велику енергію і при попаданні в оточуюче середовище викликає сильну його іонізацію. Довжина пробігу альфа-частинок в повітрі декілька сантиметрів, а в біотканині – менше, ніж 0,1 мм. Внаслідок цього велика її іонізуюча можливість, а проникаюча радіація незначна.

Аркуш паперу повністю затримує альфа-частинки. При знаходженні альфа-частинок поза організмом - це опромінення не є загрозливим, але при потраплянні радіоактивних речовин в середину організму, альфа-випромінювання дуже небезпечне, оскільки викликає сильну іонізацію молекул біотканини, та може викликати змертвіння окремих клітин.

Бета-випромінювання - це потік електронів, або позитронів. Довжина пробігу бета-частинок в повітрі до декількох метрів, а в біотканині - до 1-2 см. Мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж альфа-частинки. Одяг наполовину послаблює бета-випромінювання, виявляє загрозу для людини при потраплянні в організм людини, або безпосередньо на шкіру (виразки), особливо в очі.

Гамма-випромінювання - це електромагнітне випромінювання дуже високої частоти. Подібне до рентгенівського. В повітрі легко проходить через щільні середовища, мають найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії р/а випромінювань. Загрозливе для людини при зовнішньому та внутрішньому опроміненні.За біологічною дією в 20 разів менше, ніж альфа-випромінювання.

Рентгенівське випромінювання - це електромагнітне випромінювання дещо меншої частоти, ніж гама-випромінювання.

Нейтронне випромінювання являє собою потік нейтронів - нейтронних частинок з порівняно невеликою масою, які не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюють їх.

Нейтронне випромінювання має сильну вражаючу дію при зовнішньому опроміненні. Біотканина товщиною в 10 см. поглинає до 50% енергії потоку нейтронів.

Суть процесу іонізації полягає в тому, що під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок-іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини - порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей.

Основні одиниці виміру іонізуючих випромінювань. Головним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є поглинута доза радіації (доза опромінювання).

Доза радіації - це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опромінюваної речовини. Доза прямопропорційна інтенсивності випромінювання і тривалості його дії. Вона залежить також від енергії частинок (квантів) і природи опромінюваної речовини. Інтенсивність випромінювання характеризується густиною потоку - числом частинок, які проходять через площу в 1 см² за 1 сек. Одиницею дози радіації є джоуль на кілограм (Дж/кг). Джоуль на кілограм - це доза, яка випромінюється з енергією в 1 Джоуль будь-якого виду радіоактивного випромінювання, передана масі в 1 кг опромінюваної речовини. Для виміру дози рентгенівського випромінювання і гама-випромінювання використовується позасистемна одиниця. - рентген (Р).

Рентген - це така доза гама-випромінювання, під дією якої в одному кубічному сантиметрі сухого повітря, при нормальних умовах (температура 0ºС, тиск 10⁵ Па), утворюється 2,08 мільярдів пар іонів, кожен з яких має заряд, рівний заряду електрона. Це відповідає поглинутій енегггії біля 88 ерг на 1 грам повітря. На практиці використовується також одиниця виміру – рад. 1 рад = 1.14 рентг.

Характеристикою ступеня дії випромінювання є потужність дози (рівень радіації) - це доза віднесена до одиниці часу (доза, яка накопичується протягом одиниці часу). Рівень радіації (потужність дози) вимірюють в рентгенах за годину (Р/год) або радах за годину (Рад/год). В системі Сі експозиційна доза випромінювання вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). 1Кл/кг=3,88·10³ Р, а потужність дози вимірюється в амперах на кілограм (А/кг). 1 а/кг=3,88·10³ Р/г.

В зв´язку з тим, що окремі види випромінювання мають різну біологічну ефективність, (при різних затратах енергії на іонізацію проводять різні біологічні дії, наприклад, нейтрони і гама-кванти) введено поняття біологічної дози. Її одиницею прийнято називати "БЕР" (біологічний еквівалент рентгена ) - це доза випромінювання будь-якого виду енергії на тканини живого організму, еквівалентна дії 1 рентгена гама-випромінювання.

Уражаюча дія проникаючої радіації характеризується дозою випре мінювань, поглинутих одиницею маси опромінюваного середовища. Дози бувають експозиційними і поглинутими, Експозиційна доза, в основному, вимірюється рентгенами. Вона досить надійно характеризує потенційну небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опромінюванні тіла людини. Поглинута доза вимірюється в радах, 1 рад = 0,01 Дж/кг = 100 ерг/г поглинутої енергії в тканині. Одиницею вимірювання поглинутої енерії. в системі Сі є Грей (Гр), 1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад. Поглинута доза точніше визначає дію іонізуючих випромінювань набіологічні тканини, які мають різний атомний склад і щільність.

Різноманітні випромінювання по різному діють на живі організми при одинаковій поглинутій дозі. Тому для характеристики їх дій на організми вводиться поняття - еквівалентна доза.

Д екв. = Д погл. К, де К -коеф. якості випромінювання.

К = 1 - для рентгенівського, гама- і бета-випром.

К = 10 - для нейтронного випром.

К = 20 - для альфа – випромінювань.

Одиницями еквівалентної дози являються 1 зіверт і 1Бер.

1. Зіверт - це така доза будь-якого іонізуючого випромінювання, котра по своїй біологічній дії еквавалентна 1 Грею гама-випромінювання.

Основні одиниці виміру зараження (забруднення) радіоактивними речовинами території і різноманітних речовин.

Радіоактивне зараження місцевості характеризується рівнем радіації (потужністю дози опромінення) або концентрацією радіоактивності на місцевості. Рівень радіації показує дозу опромінення або концентарцію радіоактивності на місцевості. Рівень радіані показує, яку дозу опромінення може одержати людина в даній точні місцевості за одиницю часу через зовнішнє опромікення. Найбільш часто одиницею вимірювання рівня радіації є 1 рентген на год.

Концентрація радіоактивності на місцевості - це кількість розпадів ядер атомів р/а речовини за одиницю часу на одиниці площі. Вона вимірюється в одиницях: Кюрі/ м²; Кюрі/ км².

2. Кюрі - це активність такої кількості р/а речовин, в котрій за одну секунду відбувається розпад 37 млрд.ядер атомів (що відповідає наявності 1 г радію).

Радіоактивне зараження харчових продуктів, води та інших речовин вимірюється концентрацією радіоактивності в одиницях об´єму або одиниці маси - в беккерелях/л, беккерелях /кг.

3. Беккерель відповідає наявності такої кількості р/а речовин, котрій за 1 с відбувається розпад одного ядра атома.

А) ДІЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров´я людини. Маючи велику енергію, гамма-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму й іонізують їх.

В природі існує деякий постійний рівень радіації, зумовлений космічним випромінюванням та випромінюванням природних р/а мінералів землі. До цього рівня радіації пристосоване все живе на землі в т. і людина При штучному підвищенні рівня радіації в навколишньому середовищі, фізіологічні реакції людини можуть стати іншими, а при високих дозах - набувати хворобливий характер.

На сьогодні відомі дози радіації, які порушують життєдіяльність людини в такій мірі, що людина починає хворіти на променеву хворобу. Між дозою, яку отримують люди від природнього випромінювання, та дозою, яка викликає променеву хворобу, була знайдена доза, що не викликає зниження професійної діяльності. Таку дозу називають допустимою. Така доза не викликає помітних змін в організмі людини, в стані її здоров´я і працездатності (боєздатності). Опромінення може бути одноразове і багаторазове. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші чотири доби. Доза опромінення до 50 рентген, одержана за перші чотири доби не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін у крові.

Опромінення, отримане за час, що перевішує чотири доби, є багаторазовим. Допустимі дози багаторазового опромінення (не викликають ураження (на воєнний час) – за 30 діб – 100 Р; за 3 місяці – 200 Р; за 1 рік – 300 Р. Первинною ланкою біологічної дії є іонізація атомів і молекул опромінюваного об´єму біотканкни внаслідок поглинання нею енергії випромінювання.

Головним в біологічній дії радіації на тканини організму є її пошкоджуюча дія на процеси фізіологічного поновлення (регенерації) органів та тканини. А тому ця пошкоджуюча дія перш за все проявляється в органах і тканинах, які в фізіологічних умовах швидко поповнюють свій клітинний склад. До таких органів та тканин відносяться: епітелій, слизова оболонка кишечника, кровотворні тканини, епітелій чоловічих статевих органів. Ці пошкодження призводять до того, що відчувається нестача (дефіцит) різних видів клітин в організмі: зменшується число кров´яних тілець, стає тонким епітеліальний шар шкіри та слизової оболонки кишечника (шлунка).

Дія випромінювання залежить від того, яка величина ділянки тіла опромінюється: чим зона більша, тим прояви хвороби значніші. Місцеві опромінювання можуть навіть в великих дозах не призводити до захворювань. Наслідки опромінювання залежить також від того складу, який має радіація. Чим більша частина нейтронних компонентів, тим важчі прояви цього опромінювання. Має значення хімічний ізотопний склад радіоактивних речовин, що проникають в організм з повітрям, водою, харчовими продуктами, тому що деякі органи мають властивість накопичувати в собі ці радіоактивні ізотопи.Так, в щитовидній залозі накопичуються ізотопи йоду.

Пошкоджуюча дія радіації на тканини може бути як прямою, так і опосередкованою. Під прямою дією розуміється безпосередній вплив на хімічні зв´язки в сполуках енергії гама-опромінювання та особливо потоку нейтронів.

Опосередкована дія радіації проявляється в тому, що під час гама-опромінюванкя та нейтронного потоку в середовищах, багатих на воду, виникає процес радіолізу води з утворенням вільних радикалів, які мають високу реакційну властивість. вільні радикали реагують як один з одним, так і з іншими, молекулами і через ланцюг хімічних реакцій можуть викликати модифікацію важливих в біологічному відношенні молекул, необхідної для нормального функціонування клітини. Це призводить до порушення проттєсів обміну в клітині, що в свою чергу - до пошкодження клітинних мембран, ядер, хромосом і т.п. В результаті цього клітина перестає ділитись, або гине чи трансформується в злоякісну. Ці первинні фізико-хімічні процеси є пусковим механізмом, який призводить до порушення нормальної функції біосистеми.

Значною стійкістю до дії радіації володіють нервова, кісткова, хрящова тканини з надзвичайно повільними темпами відтворювання (репродукції).

При опроміненні великими одноразовими дозами (більше 100 бер за короткий проміжок часу) найближчими наслідками опромінення являються: гостра променева хвороба (при опроміненні всього тіла), променеві ураження шкіри, помутніння кришталика ока (променева катаракта), стерилізація статі і ін. (при локальних опроміненнях), в цьому випадку мова йде про дози поглинання, тобто тієї чи іншої кількості променевої енергії, яка була поглинута організмом. Як вже говорилось, окрім дози поглинання існує експозиційна доза або потужність випромінювання, тобто доза за деякий час, частіше – за 1 годину. Наприклад, 100 рентгенів за годину (100 р/год), це значить, що людина при знаходженні на місцевості з таким рівнем або такою потужністю радіації протягом однієї години отримає дозу поглинання від 100 рентгенів (рад) чи 1 Грей.

Експозиційні дози та дози поглинання можуть бути і меншими. Тоді вони вимірюються в мілірентгенах (мілірадах) та мікрорентгенах (мікрорадах. Так, наприклад, доза поглинання, яка допускається для лікарів рентгенологів за тиждень - 0,1 мілірентгенах, а за рік - до 5 рентгенів (рад).

Багаторічне опромінювання всього тіла низькими дозами в 50-100 бер за рік і більше може викликати розвиток хронічної променевої хвороби. У опромінених спостерігаються ознаки початкового порушення кровотворення у зв´язку з комплексом характерних нервово-регуляторних розладів.

Тривале опромінювання дещо підвищеними дозами може викликати порушення імунних реакцій, нервової і гормональної регуляції, токсемію, які, в свою чергу, можуть викликати виникнення різних захворювань, не пов´язаних безпосередньо з опромінюванням.

Опромінювання підвищенними дозами особливо небезпечне для вагітних жінок, особливо в період формування органів плоду (8-15-ий тиждень вагітності). Воно може виявитись в спонтанних абортах, розумовій відсталості, підвищеній смертності.

Випадковими віддаленими наслідками опромінювання людини, підвищеними дозами іонізуючих випромінювань можуть бути лейкози, ракові пухлини, генетичні мутації. Можливість виникнення цих ефектів залежить від сумарної дози опромінювання. В той же час дозового порогу, нижче якого не виникають ці ефекти - немає, тобто вони можуть виникнути і без додаткового опромінювання підвищеними дозами іонізуючих випромінювань.

В діючий час визначені наступні допустимі дози опромінюван­ня іонізуючими випромінюваннями:

- в мирний час:

- при роботі в надзвичайних ситуаціях мирного часу (проведення рятівних, аварійних робіт) до 25 бер);

- для осіб, працюючих на ядерних об'єктах - до 5 бер за рік;

- для осіб, не працюючих на ядерних об'єктах до 0,5 бер за рік.

Способи захисту та профілактика радіаційних уражень

Для захисту від радіаційних уражень під час вибуху, необхідно негайно використати укриття або сховища. Але це захистить лише від дії первинного іонізуючого випромінювання, яке діяло про­тягом 15-20 секунд. Далі необхідно о6овязково захищатись від дії іонізуючого випромінювання при розпаді радіоактивних ізотопів, що знаходяться в повітрі та особливо на ґрунті. Для нього в першу чергу необхідно захистити органи дихання, використовуючи для цього хустку, шарф, або шматок щільної тканини щоб закрити рот та ніс. Такий захист - попередити проникнення радіоактивних речовин з повітря в легені. Для зменшення зовнішньої дії вимірювання, необхідно або продовжувати знаходитись в сховищах до спаду ра­діації, або скоротити час перебування на відкритій забрудненій місцевості - до мінімуму. Для зменшення дії іонізуючого випромі­нювання на організм, використовуються також протирадіаційні пре­парати, тобто медичні засоби профілактики радіаційних уражень.

- Цистамін (радіопротектор), до складу якого входять сульфгідрильні групи, які беруть на себе всі ті перекисні та гідроперекисні сполуки, що утворюються внаслідок радіолізу види; цистамін, попередньо введений в організм, значно зменшує ефект дії радіації.

- Йодистий калій - для захисту щитовидної залози. Його потрібно теж вживати як можна раніше (не менше, як 10 днів), при перебуванні в зоні р/а забруднення.

- Вітамінні препарати, женьшень і т.п., які підвищують стійкість організму до різних впливів.

Забороняється пити воду, вживати їжу, палити цигарки на забороненій території (дозволяється лише в укриттях і сховищах). Після виходу із зони зараження необхідно провести дезативаційні заходи відносно шкіри, одягу, приміщень, господарства, необхідні та санітарну обробку з наступним о6ов´язковим дозиметричним контролем повноти обробки.

2. ВОГНИЩА ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ

Внаслідок застосування противником хімічної зброї або при розливі сильнодіючих отруйних речовин, при аварії виникають зоні хімічного зараження і осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження - це територія, яка підлягає безпосередній дії хімічної зброї (район її використання) і територія, над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями. В зону хімічного зараження СДОР входить ділянка її розлив і територія, над якою розповсюдилась пара цієї ОР з уражаючими концентраціями.

Кордони зон хімічного зараження визначаються значеннями порогових токсичних доз ОР, які викликають початкові симптоми ураження. Осередок хімічного ураження - це територія,, в межах котрої внаслідок Дії хімічної зброї або СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Розмір і стійкість зони хімічного зараження і осередків хімічного ураження залежать від кількості і стійкості ОР або СДОР, метеоумов, рельєфу місцевості, пори року і часу доби.

Характеристика отруйних речовин. Перша допомога при ураженні ОР

Токсичність ОР - це їх можливість уражати організм люди­ни. Вона проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одночасне, при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає і місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, органів дихання, очей). Загальне ураження виникає внаслідок потрапляння 0Р в кров через шкірні покрови або через шляхи дихання. Ток­сичність визначається кількість» речовини, яка призводить до ураження і характером токсичної дії на організм.

Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання, визначені такі токсодози.

Середня порогова токсичність - це токсичність, при котрій з’являються початкові симптоми у 50 % ураження. Середня токсичність - це токсидоза, яка виводить з ладу 50 % уражених (смертельних випадків середвсіх уражених).

Вимірюються в грамах /міліграмах в хвилину/секунду на кубічний метр або літр.

Ступінь токсичності ОР шкірно-резобтивної дії оцінюється серед­ньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на людину або міліграмах на кілограм.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОТРУЄНИХ РЕЧОВИН

За фізіологічною дією на організм ОР поділяються на нервово-паралітичні, шкірнонаривні, загальноотруйні, задушливі, психохімічні і подразнюючі. По швидкості ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР за декілька хвилин призводять до втрат працездатності або до смерті (зарін, зоман, синильна кислота, хло­ристий ціан і ін.). Повільнодіючі ОР - це 0Р, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час (ві-ікс, іприт, фосген та інші).

В залежності від тривалості зберігання, можливості уражати не за­хищеннях людей і місцевість. ОР поділяються на дві групи: стійкі і нестійкі.Стійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається про­тягом декількох годин і діб (ві-ікс, зоман і ін.). Нестійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається декілька десятків хвилин після їх використання. В залежності від значущості отруйних речовин, в арсеналі сучасної хімічної зброї їх поділяють на дві групи:

Табельні і резервні. Табельні ОР виготовляються у великих кіль­костях і є на озброєнні багатьох армій. Резервні ОР - при необхідності може виготовити хімічна промисловість.

1. ОР нервово-паралітичні (зарін, зоман, ві-ікс).

Уражають центральну нервову систему. Ознаки отруєння: звуження зіниць, головна біль, слинотеча, діарея, відчуття здавлення в грудях, блювота, задуха, потовиділення, втрата свідомості, судороги, параліч, смерть.

Перша допомога:

- на потерпілого одягають протигаз;

- вводиться антидот (атропін, афін, будаксіль).

- при зупинці дихання - штучне дихання (ШВЛ);

- проводиться часткова санітарна обробка потерпілого за допомогою індивідуального протихімічного пакету ІПП-8;

- потерпілого евакуюють із зони зараження.

2. ОР загальноотруйні (синильна кислота, хлористийціан).

Уражають кров і нервову систему. Високі) токсичні. В організм проникають через органи дихання. Ознаки ураження: металевий присмак в роті, відчуття здавлення в грудях, сильного страху, важка ядуха, судороги, параліч дихального центру.

Перша допомога:

- на потерпілого одягають протигаз;

- під шлем-маску закладається розчавлена ампула з амілнітритом (антидот);

- при зупинці дихання - штучне дихання (ШВЛ);

- потерпілого евакуюють з зони зараження,

3. ОР задушливої дії (фосген, дифосген).

Уражають верхні шляхи дихання і легеневі тканини. Гази з за­пахом прілого сіні. Не стійкі. Попадають через органи дихання. Ознаки ураження: подразнення слизових оболонок очей, пеку­чість в горлі, головні болі, кашель, утруднення дихання, запа­морочення голови і загальна слабкість. При виході із зони зара­ження, настає скритий період (4-6 годин) - ознаки отруєння зни­кають. Потім стан різко погіршується, піднімається температура, частішає дихання, з’являється кашель з великим виділенням хар­котиння, набряк легенів.

Перша допомога:

- на потерпілого одягають протигаз;

- потерпілий евакуюється з зони зараження;

- повний спокій, забороняється робити штучне дихання.

4. ОР шкірнонаривної дії /(іприт, люїзит, азотистий іпри т).

Безкольорові рідини. Іприт з запахом часнику чи гірчиці, азо­тистий іприт з запахом свіжої риби.

В організм потрапляють через шкіру, слизові оболонки очей і дихальних шляхів, харчовий тракт. Ознаки ураження: через декілька годин при попадання шкіру, з'являється почервоніння і пекучість, в кінці другої доби, почи­нається утворення пухирів, а через 2-3 доби - виразки. При вдихан­ні парів з’являється почуття сухості і пекучості в горлі, грудях, біль при диханні, головний біль, нежить, хриплість голосу, роз­вивається бронхіт, запалення легенів, втрата свідомості, смерть.

При попаданні в очі - відчуття засміченності очей, свербіння.

Перша допомога: - на потерпілого одягають протигаз;

- проводиться часткова санітарна обробка потерпілого з допомогою ІПП-8;

- евакуація з зони зараження.

5. ОР подразнюючої дії (адамсит, хлорацетофенон - Си-ес, Си-ор).

Діють на слизові оболонки очей і зовнішні дихаль­ні шляхи.

Кристалічні тверді речовини. Хлорацетофенон має запах че­ремухи, застосовуються в вигляді аерозолів. Не смертельні.

6. ОР психохімічної дії (бизет, ЛСД)

Кристалічні тверді речовини. Аерозолі.

Викликають психічні розлади, галюцинації, порушення зору, слуху, руху. Ознаки ураження: сухість і почервоніння шкіри, розширення зіниць, слабкість, пригнічення психіки, порушення контакту з оточуючими, втрата орієнтації в часі і просторі, зорові і слухові галюцинації. Токсична дія від декількох годин до доби. Не смертельні.

Основні сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). Перша медична допомога при отруєннях.

Бурхливий розвиток хімії призвів до створення могутньої промисловості, росту асортименту хімічних речовин, які використовуються у промисловості, сільському господарстві і побуті, деякі речовини токсичні і шкідливі для здоров^’я людини. Їх називають сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). У випадку аварії вони можуть бути розлиті або викинуті в атмосферу. Це може призвести до отруєння людей.

Найбільш поширеними СДОР є хлор і аміак.

Хлор (Сl2) - зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Його використовують у виробництві соляної кислоти, хлорного вапна, хлоритів, відбілювання тканин і целюлози, для стерилізації питної води і т.п.

Вплив на людей: подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів. При високій концентрації смерть наступає після 1-2 вдихів, при менших - через 5-25 хвилин.

Захист від хлору: протигази (промислові, військові, дитячі). При концентрації хлору в повітрі більше ніж 8,6 мг/л потрібно використовувати тільки ізолюючі протигази.

Перша допомога: одягнути на ураженого протигаз, винести на повітря, зробити інгаляцію киснем, очі промити 2 % розчином соди. Пити молоко із содою, або «Боржомі», каву. При подразненні дихальних шляхів - вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрую, бури.

Дегазація проводиться лужними та водними розчинами гіпосульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.

Аміак (NH2) - безбарвний газ із характерним різким запахом нашатирного спирту. Легший за повітря. Розчин аміаку у воді називають нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить 10 % аміаку.

Аміак використовується для виготовлення азотної кислоти і добрив, вибухових сумішей.

Дія аміаку на людей у високих концентраціях викликає корчі. Смерть наступає через декілька годин або діб від набряку легенів та гортані. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня, в повітрі визначається приладом УГ-2 та ін.

Захист від аміаку: фільтруючі промислові протигази марок «К» і «Ш». При дуже високих концентраціях - ізолюючі протигази і захисний одяг. Перша допомога: ураженого винести на свіже повітря. Забезпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Шкіру і очі промити водою або 25% роликом борної кислоти протягом 15 хв., змастити вазеліном або оливковою олією. При зупинці дихання зробити штучне дихання.

Дегазація проводиться водою.

Сірчаний ангідрид (SO2) - "сірчаний газ" - безбарвний з харак­терним різким запахом. При взаємодії з водою утворюється сірчана кислота.

Сірчаний ангідрид використовують в паперовому і текстильному виробництві, при консервуванні фруктів, ягід, для запобігання скисання.

Він небезпечний при вдиханні. Створює неприємний смак в роті і подразнює слизові оболонки і шкіру.

З’являється кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання утруднюється, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, яке містить більше 0,2 % сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задуху і швидку втрату свідомості. Можлива смерть. Шкідливим є вплив і на рослинність.

Для захисту в залежності від концентрації використовуються протигази (цивільні і дитячі).

Заходи першої допомоги: винести на свіже повітря, промивати водою або 2 % розчином соди не менше 15 хв. шкіру та слизові оболонки, очі - проточною водою, також не менше 15 хв.

Наявність у повітрі визначають універсальним газоаналізатором УГ-2.

Небезпечну зону слід ізолювати, вивести сторонніх людей. Входити в неї можна лише в засобах захисту. Слід уникати низьких місць, утриматись повітряної сторони. Потерпілим надати першу долікарську допомогу і відправити в лікувальний заклад.

При витоку і розливі не можна доторкатись до пролитого. Рідину, яка розлилась, слід огородити земляним валом, не допускати попадання у водоймища. Місце розливу залити розчином соди або вапнистим молоком. Застосовують мийні і пожежні машини.

Сірководень (Н2S) - безколірний газ з неприємним запахом. Сильний відновник.

Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях.

Захист: протигази, прогумовані костюмі, чоботи і рукавиці. Негайно винести на свіже повітря, забезпечити тепло і спокій, дати тепле молоко з содою. Потерпілого треба помістити в затемнене приміщення, накласти на очі примочки з 3%-ним розчином борної кислоти. При тяжкому отруєнні дати кисень, якщо необхідно - зробити штучне дихання;

У повітрі можуть нагромаджуватись уражаючі концентрації.

Н2S при виробничій аварії на хімічно-небезпечному об’єкті, витоку його при зберіганні і транспортуванні. При цьому небезпечну зону треба ізолювати вивести сторонніх людей і не допускати нікого без засобів захисту органів дихання і шкіри.

При витіканні і розливі не допускати простоїв речовини. Обгородити земляним валом, щоб вона не потрапила в каналізацію, підвали. Для того, щоб знезаразити - залити цю речовину молоком, розчином соди.

Натрій акрилової кислоти

Безбарвна легка рідина, має неприємний запах_, з повітрям утворює вибухові суміші. При горінні кислота виділяє отруйні гази. Пари викликають подразнення слизової оболонки і шкіри, виникає головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, задишка, шкіра червоніє і пече. В таких випадках потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також амілнітритом (на ватці протягом 15-30 сек.) з перервою 2 хв.

Синильна кислота

Безбарвна прозора. Дуже легка рідина. Пари переважно безбарвні. Добре змішується з водою, викликає запаморочення, параліч, дихальних шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак в роті. Потім виникає відчуття пекучості в горлі. піднебіння і язик втрачають чутливість. Все це супроводжується нудотою, блюванням, тече слина. задишка збільшується.

Заходи першої допомоги: винести на повітря, дати понюхати протягом 3 хв. (до 8 раз) через 30 сек. амілнітрати, зробили штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхідно випити міцної кави або чаю.

Безбарвний газ різким запахом, важчий від повітря, викликає подразнення слизових оболонок і шкіри. При диханні виникає головний біль, слабкість, нудота.

Заходи першої допомоги: винести потерпілого на повітря, очі і слизові оболонки промивати 2%-ним розчином борної кислоти, а шкіру - водою не менше 15 хв.

Бензол (С_бН₆)

Безбарвна рідина з характерним запахом. Її пари важчі від повітря і утворюють з ним вибухові суміші. При вдиханні відчувається слабкість, нудота, блювота, посіпування м^’язів, свербіння і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Його виносять на повітря. Забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білизну, облити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі.

При виробничій аварії на хімічному об’єкті, витоку СДОР при зберіганні або перевезені, може відбуватися зараження повітря Для захисту органів дихання робітників і службовців таких об’єктів використовують промислові протигази. При ліквідації наслідків аварії на хімічних об^’єктах, якщо в повітрі отруйних речовин більше ніж 0,5% об’ємної долі для захисту органів дихання потрібно використовувати ізолюючі протигази.

Ртуть

Єдиний метал, який при кімнатній температурі перебуває в рідкому стані. Пара ртуті дуже отруйна, досить найменшої кількості пари ртуті, яка утворюється при кімнатній температурі при її розливі або зберіганні у відкритій посудині, щоб отруїтись. Працюючи з ртуттю, потрібно бути дуже обережним. Всі роботи з ртуттю виконувати на емальованих або залізних підносах. Дуже небезпечна ртуть, розлита на підлозі. Падаючи на підлогу, вона розбивається на велику кількість дрібних краплин, які потрапляють у щілини і можуть протягом тривалого часу отруювати повітря. Якщо ртуть розлилась на підлогу, слід негайно зібрати її пилососом або піпеткою з грушею. Демеркуризують КМ_пО4.

Для усунення ртуті можна користуватись емульсією з мінеральної олії і води з порошкоподібною сіркою і йодом або порошком сірки. При з'єднані ртуті з хлором утворюється сулема (Н4С2), яка є сильною отрутою. Вона використовується для дублення шкіри, протруювання насіння та ін.

Дата добавления: 2014-01-05