Структура балансу

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою. У побудові активу і пасиву є як вітчизня­на, так і світова практика. Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необ­хідної для управління діяльністю підприємства, а також для задо­волення потреб зовнішніх користувачів — статистичних, податко­вих, фінансових органів, банків, інвесторів та ін.

Форма діючого в Україні бухгалтерського балансу та порядок його заповнення регулюються Національним положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Відповідно до статті 11 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" баланс, ра­зом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визна­но фінансовою звітністю підприємства.

Діючий баланс підприємства має такі форму і структуру (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Розділи балансу підприємства

А к т и в	П а с и в
№ розділу	Назва розділу	№ розділу	Назва розділу
	Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними   Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначенні для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи 12 місяців з дати балансу.   Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів		Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.   Забезпечення наступних витрат і платежів – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (відпустки, гарантії), цільові надходження   Довгострокові зобов’язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями   Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу   Доходи майбутніх періодів – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів

Актив балансу складається з трьох розділів, а пасив — з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємо­зв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансо­вого стану підприємства.

У І розділі активу балансу "Необоротні активи" об'єднано статті: нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залишковою вартістю (остання включається до валюти балансу), довго­строкові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборго­ваність та інші необоротні активи.

У II розділі активу балансу "Оборотні активи" подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у викори­станні, а також інші активи призначені для реалізації чи спожи­вання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До цього розділу належать: виробничі запаси, незаверше­не виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, дебітори, грошові кошти і їх еквіваленти. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості (грошові до­кументи, депозитні сертифікати, чеки тощо).

У III розділі активу балансу "Витрати майбутніх періодів" подають інформацію про витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

У І розділі пасиву балансу "Власний капітал" відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підпри­ємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У II розділі пасиву балансу "Забезпечення наступних ви­трат і платежів" подають інформацію про нараховані у звітно­му періоді майбутні витрати та платежі, величину яких на дату складання балансу можна визначити тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансу­вання і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших дже­рел. До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінан­сування.

У III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання" подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання" відоб­ражають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними креди­тами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів" відображаються доходи, отримані протягом поточного або попе­редніх звітних періодів, які належать до наступних звітних пері­одів. До доходів майбутніх періодів відносять, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), пе­редплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку за вантажні перевезення, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засобами зв'язку тощо.

Отже, структура бухгалтерського балансу дає змо­гу пізнати підприємство, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимір­нику. Тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінан­совий стан підприємства.

Контрольні запитання й завдання

1. Розкрийте сутність та економічне значення балансового методу.

2.Дайте характеристику будови бухгалтерського балансу.

3. Чим відрізняється структура балансу у вітчизняній та сві­товій практиці?

4.Охарактеризуйте загальні вимоги до розкриття статей ба­лансу на основі П(С)БО 2 "Баланс".

5. Якою є структура активу балансу?

6. У чому полягає зміст розділів "Необоротні активи" та "Ви­трати майбутніх періодів"?

7. Охарактеризуйте сутність та складові елементи розділу "Оборотні активи".

8. Якою є структура пасиву балансу?

9. У чому полягає зміст розділу "Власний капітал"?

10. Яку інформацію відображають розділи "Забезпечення наступних витрат і платежів" та "Доходи майбутніх періодів"?

11. Як відображаються залучені джерела фінансування у структурі балансу?

12. У чому суть довгострокових і поточних зобов'язань?

13. Як впливають господарські операції на баланс?

14. Назвіть типи господарських операцій.

15. У чому полягає теоретичне та практичне значення кла­сифікації господарських операцій?

16. Обґрунтуйте важливість правильного читання балансу в сучасних умовах господарювання.

17. Які є основні балансові співвідношення (рівняння)? У чому полягає їх економічний зміст.

18. Охарактеризуйте баланс як основне джерело економічного аналізу.

19. Назвіть систему показників, які розраховуються за даними балансу.

20. Як оцінюється ліквідність активів підприємства?

Проблемні питання

1. Необхідність балансу як елементу методу бухгалтерського обліку.

2. Порівняльний аналіз структури балансу у вітчизняній та світовій практиці.

3. Чому різні типи господарських операцій впливають на величину і структуру балансу?

4. Перспективи розвитку теорії бухгалтерського балансу як елементу методу бухгалтерського обліку.

ЛЕКЦІЯ 4

3. Типи господарських операцій і зміни в балансі, які вони спричиняють.

3. ТИПИ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ І ЗМІНИ В БАЛАНСІ, ЯКІ ВОНИ СПРИЧИНЯЮТЬ

Бухгалтерський баланс відображає в узагальнено­му грошовому вимірнику стан засобів підприємства та джерел їх формування на певну дату. Проте у процесі господарської діяль­ності відбуваються безперервний рух засобів, зміна їхнього скла­ду, розміщення та зміни в джерелах їх формування. Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Для вивчення характеру цих змін, розуміння їхнього змісту складемо баланс з невеликою кількістю статей і розглянемо кілька господарських операцій.

Баланс підприємства станом на 01..20__ р. (початковий баланс)

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн.
Основні засоби	750 000	Статутний капітал	560 000
Матеріали	120 000	Прибуток	199 000
Незавершене виробництво	59 000	Резервний капітал
Рахунки в банках		Кредити банків	100 000
Каса	1 000	Постачальники	121 000
Баланс	1 050 000	Баланс	1 050 000

Протягом місяця на підприємстві було здійснено такі госпо­дарські операції.

Операція 1. Отримано в касу підприємства з його поточного ра­хунка готівку для виплати заробітної плати працівникам у сумі 40 000 грн.

Внаслідок цієї операції залишок грошових коштів у касі збіль­шиться на 40 000 грн. і сума за статтею "Каса" становитиме 41 000 грн. (1000+ 40 000). Водночас на поточному рахунку в банку кошти на 40 000 грн. зменшаться і за статтею "Рахунки в банках" зали­шок становитиме 80 000 грн. (120 000 - 40 000).

Відобразимо цю операцію на нашому початковому балансі, який після першої операції матиме такий вигляд:

Баланс (після першої операції)

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн..
Баланс початковий (БП)	1 050 000	Баланс початковий (БИ)	1 050 000
Каса	+40000
Рахунки в банках	-40000
Баланс кінцевий (БК)	1 050 000	Баланс кінцевий (БК)	1 050 000

Зміни відбулися тільки в активі балансу, тобто відбу­лося переміщення коштів, а загальна сума їх не змінилася, відпо­відно, і підсумок балансу залишився тим самим. Рівність підсумків активу і пасиву балансу не порушилася.

Це перший тип операцій, який спричиняє зміни тільки в ак­тиві балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшуєть­ся на однакову суму. Загальний підсумок балансу не змінюється.

Схематично цей тип змін у балансі можна зобразити так:

А _каса + 40 000, А _{рахунки в банках} – 40 000; Б _{початковий} = Б _{кінцевий}

До операцій такого типу належать: видача готівки з каси під­звітним особам, надходження заборгованості від дебіторів у касу чи на рахунки в банку, оприбуткування готової продукції з вироб­ництва, відпуск сировини і матеріалів у виробництво та ін.

Операція 2. За рішенням зборів засновників підприємства час­тку прибутку в сумі 90 000 грн. розподілено на збільшення статут­ного капіталу.

Внаслідок цієї операції відбулися зміни в джерелах засобів: сума нерозподіленого прибутку зменшилася на 90 000 грн., а статутний капітал при цьому збільшився на цю суму і становив 650 000 грн. (560 000 + 90 000). Отже, друга операція внесла зміни тільки у статті пасиву балансу: вона зумовила перегрупування в джерелах засобів, що не позначилося на загальному підсумку балансу. Рівність підсумків активу і пасиву балансу також не порушилася.

Відобразимо цю операцію на нашому початковому балансі, який після другої операції матиме такий вигляд:

Баланс (після другої операції)

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума грн..
Баланс початковий (БП)	1 050 000	Баланс початковий	1 050 000
		Статутний капітал	+90000
		Прибуток	-90000
Баланс кінцевий (БК)	1 050 000	Баланс кінцевий	1 050 000

Це другий тип операцій, який спричиняє зміни тільки в пасиві балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Загальний підсумок балансу не змінюється.

Схематично цей тип змін у балансі можна зобразити так:

П _{статутний капітал} + 60 000, П _{прибуток} – 60 000; Б _{початковий} = Б _{кінцевий}

До операцій такого типу належать: утримання податків та інших платежів із заробітної плати працівників, що підлягає перерахуванню до бюджету, оплата заборгованості постачальникам,рахунок отриманих кредитів банків, формування резервного капіталу за рахунок прибутку, операції з переоформлення креди­торської заборгованості у боргові зобов'язання (векселі) та ін.

Операція 3. Від постачальників надійшли й були оприбутко­вані товари на суму 70 000 грн.

Внаслідок третьої операції відбулося збільшення запасів товарів на складі підприємства на 70 000 грн. Відповідно тепер у балансі з'я­вилась нова стаття "Товари", у якій залишок на кінець місяця ста­новитиме 70 000 грн. Одночасно відбулося збільшення заборгова­ності постачальникам за одержані товари на цю ж суму. Залишок за статтею "Постачальники" зросте до 191 000 грн. (121 000 + 70 000).

Ця операція відрізняється від попередньої: водночас викликає зміни в активі й пасиві балансу. Оскільки зміни в стат­тях активу і пасиву відбулися на одну й ту саму суму в сторону збільшення, то загальний підсумок балансу також збільшився до 1 120 000 (1 050 000 + 70 000), але рівність не порушилася.

Після третьої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс (після третьої операції)

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн.
Баланс початковий (БП)	1 050 000	Баланс початковий (БП)	1 050 000
Товари (нова стаття)	+70 000	Постачальники	+70 000
Баланс кінцевий (БК)	1 120 000	Баланс кінцевий (БК)	1 120 000

Це третій тип операцій, який спричиняє зміни в активі й па­сиві балансу на одну й ту саму суму в сторону збільшення. Це операції пов'язані з додатковим залученням господар­ських засобів (майна, запасів, коштів) в оборот підприємства.

Схематично цей тип змін у балансі можна зобразити так:

А _товари + 70 000, П _{постачальники} – 70 000;

Б _{кінцевий} > Б _{початковий} на 70 000

До операцій такого типу можна віднести: отримання і зараху­вання кредиту наданого банком, нарахування заробітної плати пра­цівникам з одночасним віднесенням її на витрати виробництва, роз­рахунки за авансами одержаними, векселями виданими та ін.

Операція 4. Перераховано підприємством з поточного рахунка в банку заборгованість за раніше отриманим кредитом на суму 100 000.

Ця операція викликала зменшення грошових коштів на поточ­ному рахунку в банку на суму 100 000 грн., залишок на якому те­пер становить 20 000 грн. (120 000 - 100 000), і одночасно зменшен­ня заборгованості банку за кредитом на цю ж суму. В результаті операції залишку за статтею "Кредити банків" не буде (100 000 - 100 000). Отже, це стаття пасиву балансу виключається.

Четверта операція, як і попередня, вносить зміни одночасно у дві статті балансу — активну і пасивну. Оскільки актив і пасив зменшуються на одну й ту саму суму (100 000) рівність підсумків зберігається, а загальний підсумок балансу зменшиться і станови­тиме

1 020 000 грн.(1 120 000 - 100 000).

Після четвертої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс (після четвертої операції)

Актив	Сума,грн. грн..	Пасив	Сума, грн.
Баланс початковий (БП)	1 120 000	Баланс початковий (БП)	1 120 000
Рахунки в банку	-100 000	Кредити банку	-100 000
Баланс на кінець (Бк)	1 020 000	Баланс на кінець (Бк)	1 020 000

Це четвертий тип операцій на балансі, який спричиняє зміни в активі й пасиві балансу на одну й ту саму суму в сторону зменшен­ня. Це операції, пов'язані з вибуттям активів підпри­ємства з господарського обороту.

Схематично, цей тип змін у балансі можна зобразити так:

А _{рахунки в банку} – 100 000, П _{кредити банку} – 100 000;

Б_п > Б_к на 100 000

До операцій такого типу належать: виплата заробітної плати, дивідендів працівникам, погашення кредиторської заборгованості за одержані товари і матеріали, перерахування до бюджету по­датків і платежів та ін.

Розглянуто чотири типи операцій, які охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі й дають змогу зробити такі висновки.

1. Кожна господарська операція зачіпає не менше ніж дві статті балансу. Це обумовлено особливостями кругообігу і пояснюєть­ся двоїстою сутністю господарських операцій (єдність протилеж­ностей і взаємообумовленість), при цьому зберігається збалансо­ваність активу і пасиву.

2.Усе розмаїття господарських операцій, що мають місце в діяльності підприємства за характером змін, які вони викликають у балансі, зводиться до чотирьох типів операцій.

3. Підсумок активу і пасиву балансу змінюється тільки тоді, коли господарська операція стосується одночасно засобів і джерел їх утворення.

4. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції, у цьому і полягає контрольний прийом по­двійного відображення операцій.

Розглянуті типи балансових змін мають важливе значення для розуміння економічної суті господарських операцій, правильного відображення їх у балансі.

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність та економічне значення балансового методу.

2. Дайте характеристику будови бухгалтерського балансу.

3. Чим відрізняється структура балансу у вітчизняній та сві­товій практиці?

4. Охарактеризуйте загальні вимоги до розкриття статей ба­лансу на основі П(С)БО 2 "Баланс".

5. Якою є структура активу балансу?

6. У чому полягає зміст розділів "Необоротні активи" та "Ви­трати майбутніх періодів"?

7. Охарактеризуйте сутність та складові елементи розділу "Оборотні активи".

8. Якою є структура пасиву балансу?

9. У чому полягає зміст розділу "Власний капітал"?

10. Яку інформацію відображають розділи "Забезпечення наступних витрат і платежів" та "Доходи майбутніх періодів"?

11. Як відображаються залучені джерела фінансування у структурі балансу?

12.У чому суть довгострокових і поточних зобов'язань?

13.Як впливають господарські операції на баланс?

14.Назвіть типи господарських операцій.

15.У чому полягає теоретичне та практичне значення кла­сифікації господарських операцій?

16.Обґрунтуйте важливість правильного читання балансу в сучасних умовах господарювання.

17.Які є основні балансові співвідношення (рівняння)? У чому полягає їх економічний зміст.

18.Охарактеризуйте баланс як основне джерело економічного аналізу.

19.Назвіть систему показників, які розраховуються за даними балансу.

20.Як оцінюється ліквідність активів підприємства?

Проблемні питання

1. Необхідність балансу як елементу методу бухгалтерського обліку.

2. Порівняльний аналіз структури балансу у вітчизняній та світовій практиці.

3. Чому різні типи господарських операцій впливають на величину і структуру балансу?

4. Перспективи розвитку теорії бухгалтерського балансу як елементу методу бухгалтерського обліку.

ТЕМА 4: «Рахунки бухгалтерського обліку та подвійний запис»

ЛЕКЦІЯ 5

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова.

1. РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, ЇХ ЗМІСТ ТА БУДОВА

Рахунки — це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними озна­ками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок "Основні засоби", для обліку товарів — "Товари", для обліку процесу виробництва — "Виробництво" тощо.

Отже, рахунок є засобом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що обліковуються, і завданнями обліку.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збіль­шення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді дво­сторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним тер­міном дебет, а праву — кредит. Назву рахунка пишуть посере­дині таблиці.

Термін "дебет" походить від лат. debet, що означає "він винен", а "кредит" — від лат. credit, що означає "він вірить". Тепер дебет і кредит — це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум. Схематично рахунок має таку форму (рис. 1.1).

Рахунок

(назва рахунка)

Дебет Кредит

Рис. 1.1. Схема рахунка бухгалтерського обліку

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Слово "сальдо" походить від італ. saldo, що означає "розрахунок". Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об'єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо об'єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відобра­женого за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборо­том, підсумки записів за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгал­терські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху ак­тивів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу ("Основні засоби", "Нематеріальні акти­ви", "Виробничі запаси", "Товари", "Каса", "Рахунки в банках", "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо).

Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу ("Статутний капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілені прибутки", "Довгострокові позики", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з оплати праці" тощо).

При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу — активі, то і сальдо в активних рахунках виписують зліва в дебеті рахунка. Так як джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують справа у кредиті рахунка. Отже, ак­тині рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки — кредитове, що засвідчує тісний взаємозв'язок між балансом і ра­хунками. Можна сказати, що баланс складають за даними ра­хунків. При чому сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і до­рівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредито­вих залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу.

На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а на протилежній — зменшення. В активних рахунках, де залишок завжди дебетовий, збільшення коштів відоб­ражається за дебетом, а зменшення — за кредитом. У пасивних ра­хунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відоб­ражають за кредитом, а зменшення — за дебетом.

Побудову активних і пасивних рахунків зображено на рис. 1.2.

Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на актив­ному рахунку необхідно: до початкового дебетового залишку (саль­до) додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

Активний рахунок Пасивний рахунок

Д-т К-т Д-т К-т

Початковий Початковий

залишок залишок

(сальдо) + - - (сальдо) +

Збільшення Зменшення Зменшення Збільшення

Оборот + Оборот - Оборот – Оборот +

Кінцевий Кінцевий

залишок залишок

(сальдо) (сальдо)

Рис 1.2. Активні і пасивні рахунки

Приклад.

На підприємстві за рахунком "Каса" залишок на початок місяця становим 1000 грн. Протягом місяця в касу надходили кошти із банку на суму 35 000 грн., за оплату послуг — 10 000 грн., видано з каси заробітну плату на суму 32 000 грн., на відрядження — 5000 грн., здано в банк -7000грн.

Рахунок «Каса»

Д-т К-т

Сальдо на початок місяця

1 000

З банку 35 000 На заробітну плату 32 000

За послуги 10 000 На відрядження 5 000

Здано в банк 7 000

Оборот Оборот

(всього надійшло) 45 000 (всього видано) 44 000

Сальдо на кінець місяця

2 000

Початкове сальдо становить 1000 грн. Про­тягом місяця надходження й оборот за дебетом становили 45 000 (35 000 + 10 000) грн., видатки і, відповідно, кредитовий оборот — 44 000 (32 000 + 5000 + 7000) грн. Сальдо на кінець місяця дорів­нюватиме 2000 грн.(1000 + 45 000 - 44 000) грн.

У пасивних рахунках для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця необхідно до початкового кредитового сальдо дода­ти кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот. Розглянемо приклад і проілюструємо його. На підприємстві на рахунку "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" залишок кредиторської заборгованості становив 150 000 грн. Протягом місяця мали місце такі господарські опе­рації: перераховано постачальникам за отримані матеріали на суму 300 000 грн., надійшла від постачальників чергова партія товарів на суму 200 000 грн., прийнято до сплати рахунок підрядника за виконану роботу на суму 50 000 грн.

У даному прикладі початкове кредитове сальдо становило 150 000 грн. У звітному періоді збільшення заборгованості й, відповідно, оборот за кредитом становив 250 000 (200 000 + 50 000) грн., сплата рахунків і, відповідно, дебетовий оборот становив 300 000 грн. Сальдо на кінець місяця становитиме 100 000 (150 000 + 250 000 – 300 000) грн.

Рахунок «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»

Д-т К-т

Сальдо на початок місяця 150 000

Перераховано постачальникам 300 000 Надійшло від постачальників 200 000

Рахунок відрядника до оплати 50 000

Оборот (сплачено) 300 000 Оборот (до сплати) 250 000

Сальдо на кінець місяця 100 000

Дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають різне значення. Це випливає із суті господарських засобів і джерел їх утворення. Активні ра­хунки мають залишок (сальдо) завжди дебетовий (оскільки не можна витратити більше ніж є в наявності й надійшло); пасивні рахунки — тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежу­ються наявними господарськими засобами).

ЛЕКЦІЯ 6

2. Метод подвійного запису.

2. МЕТОД ПОДВІЙНОГО ЗАПИСУ

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх фор­мування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює не­обхідність відображення її на рахунках методом подвійного за­пису.

Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.

Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом по двійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі ра­хунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків ви­користовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Приклад

Операція 1. У касу підприємства надійшли кошти з банку на суму 100 000 грн. Цю операцію буде відображено так спочатку на схемі, а потім у вигляді формули (алгоритму):

Рахунок Рахунок

«Каса» «Рахунки в банку»

Д-т К-т Д-т К-т

Сальдо Сальдо

+ 100 000 - 100 000

Як запис, його можна здійснювати як горизонтально, так і вертикально:

Д-т К-т Сума

«Каса» «Рахунки в банку» 100 000,

або

Д-т «Каса» 100 000

К-т «Рахунки в банку» 100 000.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки —один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

Операція 2. З каси підприємства видано заробітну плату в сумі 25 000 грн., у підзвіт на відрядження — 350 грн., на оплату канцелярських витрат — 50 грн.

Бухгалтерська проводка заданою операцією буде такою:

К-т "Каса" 25400

Д-т "Розрахунки за оплати праці" 25 000

Д-т "Розрахунки з підзвітними особами" 350

Д-т "Адміністративні витрати" 50

У складних бухгалтерських проводках не порушується прин­цип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис — це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовуєте ся для перевірки повноти і правильності відображення операції ті рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

Хронологічний запис ще називають хронологічним обліком, може здійснюватися за такою формою (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Журнал

реєстрації операцій за_______________________ 200__р.

№ і дата	Короткий зміст господарської операції та підстава	Сума, грн..	Проводка
			Д-т	К-т
1. 01.01.20__	Надійшло в касу з поточного рахунка за чеком ІН № 213755	100 000

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані у проводці рахунки для накопиченим й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком. У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках "Каса", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" тощо.

Лекція 7

3. Синтетичні й аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок. Оборотні відомості по рахунках синтетичного та аналітичного обліку.

3. СИНТЕТИЧНІ Й АНАЛІТИЧНІ РАХУНКИ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК. ОБОРОТНІ ВІДОМОСТІ ПО РАХУНКАХ СИНТЕТИЧНОГО ТА АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ.

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні.

Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Так, рахунок "Основні засоби" відображає наявність і рух основних засобів підприємства (земельні ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо); рахунок "Виробничі запаси" — наявність і рух матеріальних цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо); рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальни­кам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси, вико­нані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в результаті сплати боргів та ін. Такі рахунки прийнято називати синтетичними.

Термін "синтетичний" походить від лат. зведений, узагальнений, об'єднання в одне ціле окремих елементів. Щодо рахунків бухгалтерського обліку то синтетичними назива­ється рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Термін "аналітичний" походить від лат. — розкладання, розчленування цілого на складові (елементи). Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники. Наприклад, до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, "Адміністративні витрати" — за видами витрат, "Готова продукція" - за видами готової продукції тощо. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об'єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок, оскільки на них на підставі одних і тих же доку­ментів відображаються одній ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках — часткові суми.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.

1. На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

2. Якщо дебетується^ чи кредитується синтетичний рахунок, їм однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

3. Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами.

4. Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менедже­рам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам — для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодич­но звіряють шляхом проведення інвентаризації.

Для потреб економічного аналізу й оперативного управління необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, на синтетичному рахунку «Виробничі запаси» аналітичні рахунки групують за субрахунками: «Сировина і матеріали», «Паливо», «Тара і тарані матеріали», «Будівельні матеріали», "Запасні частини" тощо; синтетичний рахунок "Розрахунки з різними дебіторами" включає субрахунки "Розрахунки за виданими авансами", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки за нарахованими доходами" тощо.

Отже, взаємозв'язок синтетичного й аналітичного обліку є результатом вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки.

Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси».

20 – «Виробничі запаси»

20-1 – «Сировина і матеріали»

20-12 – «Матеріали»

20-121 – «Чорні метали»

20-122 – «Кольорові метали»

20-123 – «Лаки, фарби»

20-1211 – «Сталь листова 1 мм»

20-1212 – «Сталь листова 2 мм»

Система аналітичного обліку тісно пов’язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.

Відображення господарських операцій за синтетичними ти аналітичними рахунками — це поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди характеризує наявність та стан господарських засобів і їх джерел формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для поточного відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках — за дебетом, на пасивних рахунках — за кредитом. Протягом місяця з журналу реєстрації господарських операцій зроблені кореспонденції рахунків (бухгалтерські проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та аналітичним рахунком вираховують обороти за дебетом і кредитом і виводять кінцеве сальдо (залишок на кінець місяця).

Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними й аналітичними рахунками.

Технологію бухгалтерського узагальнення поточних облікових даних розглянемо на спрощеному прикладі за рис. 2.1.

Баланс на початок Рахунки Оборотна відомість Баланс на кінець

Журнал операцій

Рис. 2.1. Бухгалтерське узагальнення поточних облікових даних

Поточне узагальнення змін, що відбуваються у складі господарських засобів і їх джерел, здійснюють за допомогою оборотних відо­мостей. Оборотні відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємозв'язку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.

Оборотні відомості складають як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. У них відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки (сальдо) на початок і кінець цвітного періоду (місяця).

Оборотна відомість за синтетичними рахунками будуєть­ся у вигляді багатографної таблиці, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць за дебетом і кре­дитом, а також кінцеве сальдо за дебетом або кредитом. За кож­ною графою оборотної відомості показують підсумки.

Оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітний період, а також їх стан на початок і кінець звітного періоду.

Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках, рознесені всі кореспонденції за рахунками (бухгалтерські про­водки), підраховані обороти та виведені кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній відомості мають місце три пари рівностей.

Рівність підсумків першої пари граф зумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу, який є підставою для запису на синтетичних рахунках початкового сальдо.

Рівність підсумків другої пари граф зумовлена подвійним записом операцій, згідно з якими кожна господарська операція н одній і тій же сумі відображається за дебетом і кредитом різних рахунків.

Рівність підсумків третьої пари граф зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки (сальдо) на синтетичних рахунках рівні між собою (баланс початковий), а також рівні суми оборотів за дебетом і кредитом (оборотний баланс), то і залишки (сальдо) на кінець звітного періоду в підсумку мають бути рівні між собою (кінцевий баланс).

Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені н облікових записах або при складанні оборотної відомості. Типовими помилками при цьому можуть бути:

— неуважність при записі (відображенні) сум бухгалтерської проводки на рахунках;

— арифметичні помилки при підрахунку оборотів і виведенні сальдо за кожним рахунком;

— неуважність при перенесенні записів із синтетичних рахунків (суми сальдо й оборотів) до оборотної відомості;

— арифметичні помилки при підрахунку підсумків відповідних граф оборотної відомості.

Повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють шляхом порівняння підсумків дебетових і кредитових оборотів (оборотній відомості з підсумками Журналу реєстрації за звітний період. При повному відображенні всіх господарських операцій підсумок Журналу реєстрації (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборотної відомості (систематичний облік).

Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують, для складання бухгалтерського балансу і заповнення форми фінансової звітності. Крім того, оборотна відомість є важливим джерелом інформації для оцінювання й економічного аналізу руху активів і пасивів підприємства. Так, за даними оборотної відомості можна визначити структуру активів і пасивів та зрушення, що відбувалися у звітному періоді, розрахувати показники (коефіцієнти) руху активів та пасивів, інтенсивність їх змін, провести по­рівняльний аналіз динаміки фінансового стану та ліквідності активів підприємства.

Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху засобів та їхніх джерел за звітний період.

Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію про стан та рух господарських засобів і їх джерел, але недостатньо розкриває економічний зміст оборотів, їх структуру як за активами, так і за джерелами. Більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна відомість.

Шахову оборотну відомість будують за принципом шахової дошки. Всі рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по вертикалі й горизонталі, за дебетом і за кредитом. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.

Шаховий принцип побудови записів широко використовують при побудові облікових регістрів, зокрема при журнально-ордерній формі рахівництва. Використання шахової оборотної відомості в практиці бухгалтерського обліку залежить від рівня автоматизації обліково-аналітичних робіт. За великої кількості рахунків і господарський операцій при ручній обробці даних вона стає громіздкою, погіршуються її наочність і аналітичність. Істотно поліпшуються якість і аналітичність шахової оборотної відомості при застосуванні ПЕОМ.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками складають для узагальнення інформації в розрізі синтетичного рахунка.

У зв'язку з тим, що одні аналітичні рахунки ведуть лише у грошовому вимірнику, а інші в натуральному та грошовому, то за цією ознакою оборотні відомості поділяють на два види:

—оборотні відомості контокорентної форми;

—оборотні відомості кількісно-сумової форми.

Оборотні відомості контокорентної форми ведуть за аналітичними рахунками розрахунків і джерел засобів оскільки аналітичний облік, як і синтетичний, тут здійснюється у грошовому вимірнику.

Оборотні відомості кількісно-сумової форми ведуть за апо­літичними рахунками товарно-матеріальних цінностей, оскільки тут використовують натуральний і грошовий вимірники. Тому в цих оборотних відомостях передбачені графи для запису кількості, ціни і вартості матеріальних цінностей.

Підсумки оборотної відомості показують повну відповідність до даних записів за синтетичним рахунком. Це випливає з того, що записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних і тих же документів. Тому при правильних облікових записах підсумки оборотів і сальдо в оборотній відомості за аналітичними рахунками дорівнюватимуть сумам оборотів і сальдо (повідного синтетичного рахунка. У цьому й полягає контрольне значення оборотної відомості за аналітичними рахунками.

Порушення підсумків за синтетичним рахунком і в оборотній відомості відкритих до нього аналітичних рахунків свідчить про наявність помилок, допущених внаслідок неуважності при рознесенні сум на рахунки, чи арифметичних помилок при підрахунку підсумків.

У рівності підсумків оборотів і сальдо за всіма аналітичними рахунками і за синтетичним рахунком виявляється взаємозв'язок між синтетичним і аналітичним обліком, між синтетичним рахун­ком і відкритими до нього аналітичними рахунками.

До більшості синтетичних рахунків відкривають аналітичні ра­хунки, тому складання оборотних відомостей за аналітичними ра­хунками сприяє одержанню детальної інформації про рух і сальдо окремих видів засобів і їх джерел, необхідної для оцінювання, кон­тролю та економічного аналізу з метою ефективного управління підприємством.

Контрольні запитання

1. Доведіть доцільність використання системи рахунків у бух­галтерському обліку.

2. Дайте визначення такому елементу методу бухгалтер­ського обліку як рахунки.

3.З яких елементів складається будова рахунка?

4. Який порядок визначення сальдо на рахунках бухгалтер­ського обліку?

5. Класифікуйте бухгалтерські рахунки залежно від обліку ак­тивів чи джерел їх утворення.

6. У чому полягає різниця у визначенні кінцевого сальдо в ак­тивних і пасивних рахунках?

7. Розкрийте, в чому полягає тісний взаємозв'язок між балан­сом і рахунками.

8. Поясніть економічну суть подвійного запису.

9. У чому полягає значення подвійного запису?

10. Охарактеризуйте бухгалтерську проводку як певну модель взаємопов'язаних рахунків.

11. Дайте порівняльну характеристику хронологічному і син­тетичному обліку.

12. Дайте характеристику синтетичним І аналітичним рахункам.

13. Яке призначення синтетичного та аналітичного обліку?

14. Розкрийте взаємозв'язок між синтетичним та аналітич­ним обліком.

15.У чому полягає контрольна функція аналітичного обліку?

16. Назвіть значення додаткового групування однорідних аналітичних рахунків.

17. Процес організації поточного обліку.

18. Яка необхідність у використанні Журналу реєстрації господарських операцій і оборотної відомості?

19. Якою є побудова оборотної відомості за синтетичними рахунками.

20. Поясніть рівність підсумків граф оборотної відомості. Які можливі помилки?

21. У чому полягає сутність шахового принципу побудови оборотних відомостей?

22. Дайте порівняльну характеристику видам оборотної відомості.

23. Розкрийте контрольно-аналітичне значення і роль оборотної відомості.

Проблемні питання

1. Пояснення незастосування подвійного запису в позабалансових рахунках.

2. Переваги і недоліки оборотної відомості на паперових та електронних носіях інформації.

3. Шляхи удосконалення системи рахунків.

4. Перспективи розвитку видів оборотної відомості,

5. Автоматизація процесу організації поточного обліку.

ТЕМА 5: «ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСІВ»

Лекція 8

1. Облік процесу постачання й використання виробничих запасів. Облік та списання транспортно-заготівельних витрат.

Дата добавления: 2014-01-05