Фрезерування

Під фрезеруванням природного каменю розуміють процес виконання пазів, фасок, поясків, кутів, а також елементів прямолінійного профілю, що здійснюється за допомогою спеціальних фрезерних станків (рис.7)

Рис.7. Фрезерний станок.

1 – опора, 2 – направляючі мости, 3 – міст, 4 – каретка, 5 –відрізний круг, 6 – продукція обробки.

В якості ріжучого інструменту застосовують cпеціальні алмазні фрези. Конструкційно розрізняють торцеві та периферійні фрези (рис. 8). Перший вид інструменту застосовується для відбірки поличок, кутів, рідше для калібрування каміння середньої міцності, другий вид – для виконання пазів, прямокутних профілів, зняття фасок та ін.

Рис. 8. Фрези для обробки природного каменю

Найбільше розповсюдження отримали периферійні алмазні фрези діаметром 250-350 мм і шириною робочої периферії 24-40 мм.

Швидкість обробки, в залежності від фізико-механічних характеристик обробляємого матеріалу, задається в межах 25-35 м/с, швидкість подачі – 0,5-1,5 м/хв, витрати води – 35-45 л/хв. Для твердих порід каміння глибина фрезерування за один прохід інструмента не повинна перевищувати 10-20 мм.

2.2. Шліфування

Процес шліфування складається з ряду послідовних операцій, в результаті яких поступово вирівнюється лицьова поверхня виробу і проявляється колір і малюнок каменю.

До цих операцій відносяться грубе шліфування, середнє і тонке. Іноді число шліфувальних операцій збільшують на одну-дві за рахунок додавання проміжних стадій, що дозволяє скоротити час виконання кожної окремої операції. Для шліфування застосовують різноманітні абразивні, в тому числі алмазні матеріали з крупностями зерен, що поступово зменшуються при переході від більш грубої до більш тонкої шліфовки. Так крупність робочих зерен абразива для першої операції шліфовки складає 0,5-2 мм, в той час як зернистість інструменту, який використовується для кінцевих операцій, не перевищує 28-40 мк. Після кожної операції досягається підвищення класу чистоти поверхності – згладжування її шорохуватості.

Шліфована поверхня виникає при обробці кам’яних заготовок шліфувальними кругами. Для цього застосовуються станки портального та мостового типу, шліфувально-полірувальні конвеєри чи шліфувально-поліруваьні станки (рис.9) для об’ємних виробів. Шліфована поверхня характеризується шорохіватістю з нерівностями рельєфу висотою до 0,05 мм. Подібна обробка застосовується для світлих порід природного каменю з невираженим малюнком. Для темного каміння з візерунком шліфування не вигідне, оскільки значно погіршує колір та малюнок каменю.

Рис. 9. Шліфувальний радіально консольний станок моделі ВШ-28

2.2. Полірування

Полірування являє собою фінішну обробку - найбільш складну, тривалу і відповідальну обробку, якій піддається кам'яна плита. Поліровкою домагаються високоякісної гладкої поверхні каменю з дзеркальним блиском, який чітко відбиває деталі предметів. Така обробка повністю виявляє природний колір і малюнок каменю, дозволяє отримати всю красу його внутрішньої структури.

У процесі полірування використовуються інструменти з порошковим напилюванням, а після цього застосовуються войлочні та матерчаті круги. Особливий блиск поверхням, що поліруються надає застосування алмазних паст та пасти ГОІ (оксида хрому) або азотнокислого олова. Існує велика різноманітність станків, що застосовуються при поліруванні. Вони відрізняються між собою конструктивними особливостями, продуктивністю, якістю вихідної продукції, рівнем автоматизації. На рис. 10 зображений станок для фінішної операції - полірування виробів з природного каменю..

Рис. 10. Полірувальний станок фінішної обробки виробів з природного каменю

Розділ 3: Вироби з природного каменю

У сучасному будівництві визначалися такі основні напрями використання природного каменю:

- штучне каміння та вироби для застосування у будівництві (зведення стін будівель, улаштування підлог, сходів тощо);

- облицювальні (декоративні) вироби – плити, каміння, профільовані вироби;

- каміння та вироби для дорожнього будівництва – брущатка, шашка для мощення, плити, бордюрний камінь, щебінь;

- нерудні матеріали – бутовий камінь, заповнювачі для бетону (щебінь, гравій).

Природний камінь широко застосовується в різних галузях промисловості, і в першу чергу в будівельній промисловості. Щебінь, гравій та пісок використовують як заповнювачі для бетонів і розчинів. Цокольні плити а також деталі карнизів та інших частин будівлі, що виступають, виготовляють з найстійкіших порід. Спеціальне облицювання застосовують для захисту від корозії. Брущатий камінь призначається для впорядкування покриттів проїзджої частини доріг. Колотий і брущатий камінь використовують для влаштування основ доріг, а також дорожніх покриттів, для укріплення земляних схилів. Тротуарні плити виготовляють з шаруватих гірських порід. Бортове каміння, що відокремлює проїзну частину дороги від тротуару виготовляють із щільних вивержених порід, яким притаманні високі морозо- і зносостійкість, а також міцність.

Природний камінь у вигляді декоративних виробів знайшов саме широке застосування в побуті людини, завдяки високій міцності, стійкості, природній красі широкого діапазону природного каменю.

На рис. 11 зображено вироби з природного каменю.

Рис. 11. Вироби з природного каменю.

Література

1. Комар А.Г., Баженов Ю.М., Сулименко Л.М. Технология производства строительных материалов. М., 1990

2. Строительные материалы: Учебник/Под общей редакцией В.Г. Микульского – М.: АСВ, 2000

3. Сычев Ю.И. Распиловка камня. М.: Стройиздат,1989

4. Лебединский В.И.В удивительном мире камня. – М: Недра,1978

5. Осколков В.А. Облицовочные камни месторождений СССР. – М.: Недра, 1984

Дата добавления: 2014-01-05