Вчення про закони і державу Марсилія Падуанського

Марсилій Пудуанськиц (1775-1343), Народився він в Італії у місті Падуя, пле­бейського походження. Цікавився філософією та правом, але за фахом - медик. Працював католицьким священиком, брав участь у військових походах.

У своїх політичних та правових поглядах Марсилій Падуанський використовував основоположні трактати християнства Новий Завіт, Біблію. Є дуже багато посилань на Аврелія Августина, Хому Аквїнського, Римське цивільне право і т. ін. Юриспруденція Марсїлія була близька до середньовічних юристів, котрі вчили про "дві істини", які не подобались католицькій церкві. Але вони, на погляд Марсілія', відкривали шлях до звільнення юриспруденції від теології. Перед люди­ною стоїть два завдання: І. Щасливе життя на Землі. 2. Райське життя

Друге завдання вирішити за допомогою знань на Землі неможливо, водночас як перше завдання давно - вирішене.

Марсілій вивів поняття "правовий світ". На його думку, це правиль­но побудоване суспільство, де всі розумно виконують свої функції, які відповідають побудові держави. Закон для Марсілія, передусім - наста­новне та примусове правило, котре підкріплено санкціями, що застосо­вуються 'в цьому житті.В такому випадку закон - це закон держави.

Марсилій розглядав дві юстиції і ділив їх на сфери впливу. Це - церк­ва 1 "держава. Церква займається Божими законами і не втручається у світські справи. Держава займається світськими справами і не претендує на духовенство і християнські вчення.

Божественне походження держави Марсілій відкидає, а доводить, що держава - результат природного соціального життя і досягнення людського розуму. В своїх цолітичних та правових вченнях він довів, що держава - особлива юридична особа. Ця ідея слугувала фундаментом для юриспруденції Нового часу. Пізніше Марсілій дійшов висновку, що пот рібно церкву відділити під держави і підкорити її світській владі. За свої вчення він увійшов у конфлікт із католицькою церквою, був ого­лошений єретиком і, втікаючи від переслідування інквізиції, із Франції перебрався в Баварію до короля Людвіга

Народ - носій суверенітету. Він же і верховний законодавець. 'Під народом Марсілій Падуанський розумів не весь народ, а тільки кращу і гідну його частину. Він поділяв членів суспільства на дві категорії:

2. Вища (військові, священики, чиновники).

3. Нижча (торговці, хлібороби, ремісники).

Державна влада може діяти тільки за допомогою видання законів. Марсилій Падуанський розрізняє два види законів за їх метою, змістом і способами забезпечення.

Політико-правове вчення Марсілія Падуанського заперечувало церковний суд, інквізиторські трибунали. Він стверджував," що навіть єретика може покарати Бог і то на "тому світі". На цьому світі єретика за заподіяну шкоду можна вигнати з держави. Зробити це може князь чи імператор. Але ніяк не священик - "лікар душ", якому належить єдине право - учити. Цим Марсілій Падуанський висловив радикальну і дуже сміливу ідею для того часу - вимогу свободи совісті.

Теоретик запропонував провести ряд заходів у суспільстві: 1. Ре­форму церкви. 2. Виборність священиків. 3. Скасування ряду привілеїв пап. 4. Церква не повинна мати великої власності. 5. Священики повинні працювати і підкорятися державі. 6. Затвердження папи на престол св. Петра має залежати від світської влади. Марсілій Падуанський розгля­дав проблему уряду, який забезпечує виконання законів. Він висуває й обґрунтовує: І Принцип підзаконності всіх дій уряду, який створений для того, щоб здійснювати правосуддя і виконувати закони, що виз­начають цілі й порядок у суспільстві. II. Виконавець законів повинен обиратися тими ж, ким закон установлений, тобто народом, що має право покарати і навіть скинути його.

Дата добавления: 2014-01-05