Кейнсіанська функція споживання

Переважна частина (приблизно 2/3) виробленої продукції йде на споживання (С). При цьому та частина доходу, яка залишається після сплати всіх податків (Y-Т), називається використовуваним доходом.

Використовуваний доход спрямовується на споживання (С) та заощадження (S).

Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання. Дана функція була запроваджена вперше Кейнсом, який вважав, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.

C = a + b*(Y-T),

де: а — автономне споживання – це обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля);

b — гранична схильність до споживання (МРС) — це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

Розрахунок МРС:

де: ΔС — приріст споживчих витрат;

ΔУ — приріст використовуваного доходу.

МРС може змінюватись від 0 до 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження.

З геометричної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) — це кут нахилу кривої споживання (рис.2).

Рис. 2. Графічна інтерпретація граничної схильності до споживання

Середня схильність до споживання (АРС) — це відношення обсягу споживання до величини використовуваного доходу.

Графічно інтерпретація функції споживання наведена на рис. 3.

Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка споживання у точці А означає рівень нульового заощадження (рис. 3). Знак означає від'ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак —додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.

Рис. 3. Функція споживання

Найпростіша функція заощадження має вигляд:

де S – величина заощаджень у приватному секторі;

а – автономне споживання;

(1-b) – гранична схильність до заощадження.

Гранична схильність до заощаджень (MPS) – характеризує на скільки зростуть заощадження при збільшенні використовуваного доходу на одиницю:

де ΔS- приріст заощаджень;

ΔY — приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов'язково за­ощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці.

Середня схильність до заощадження (APS) – це частина використову­ваного доходу, яку домогосподарства заощаджують.

У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих "люксових благ", серед яких найбільшим "люксовим благом" є заощадження, тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає (за кейнсіанською теорією).

Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується (за С. Кузнецом).

Функція заощадження наведена на рис. 4.

Рис. 4. Функція заощадження

Сучасні дослідники показали, що споживання — функція не лише від поточного використовуваного доходу.

Крім величини доходу на зміни споживання і заощаджень впливають:

· багатство (чим воно більше, тим більшим є споживання і меншим – заощадження);

· сподівання споживачів, пов’язані з майбутніми цінами та грошовими доходами;

· заборгованість споживачів, необхідність сплати якої зменшує як споживання, так і заощадження;

· оподаткування, що впливає на рівень доходу розпорядження;

· рівень цін.

Зміна в одному чи в декількох факторах, що не пов’язані з доходом, призводить до переміщення графіків споживання та заощадження.

Дата добавления: 2014-01-05