Парагрип

Захворювання переважно з повітряно-крапельним механізмом передачі

Профілактика.

У етап. Оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція.

- зникнення гарячки, покращення загального стану

- зникнення ознак ураження верхніх дихальних шляхів

- корекція медсестринських втручань можлива при різних ускладненнях; треба пам'ятати про початкові ознаки набряку легень (задишка, клекотливе дихання, пінисте мокротиння, ціаноз, тахікардія), набряку мозку (різкий головний біль, блювання, судоми, брадикардія, високий АТ, галюцинації, непритомність) та ін., про що негайно треба повідомити лікаря.

На час епідемії грипу:

1. Ізоляція пацієнтів. У вогнищі поточна і заключна дезінфекції

2. Карантин для дитячих закладів і лікарень

3. Уникати скупченості (обмежити кількість заходів, пов'язаних із масовістю населення тощо)

4. Санітарно-гігієнічні заходи в приміщеннях (провітрювання, кварцування, вологе прибирання із застосуванням дезінфекуючих речовин)

5. Індивідуальна профілактика (маски, оксолінова мазь, інтерферон, вітаміни, часті полоскання носо-ротоглотки тощо)

6. Специфічна профілактика (імунізація інактивованими грипозними вакцинами)

Парагрип (лат.: paragrippus) - гостра вірусна хвороба з ураженням гортані та бронхів, помірною інтоксикацією і гарячкою.

Етіологія. Збудник – параміксовірус, що містить РНК. Розрізняють 4 типи вірусу, які подібно до вірусу грипу, мають гемаглютиніни і нейрамінідазу. Разом з тим, віруси не володіють антигенною мінливістю, тому епідемії і пандемії не спричиняють. Найбільш вірулентний вірус 3-го типу. Віруси нестійкі, за кімнатної температури зберігаються до 4 годин. Знешкоджуються дезінфекційними розчинами.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина з клінічно вираженою або стертою формою парагрипу. Носійство не встановлене. Максимальна заразливість хворих в останній день інкубації і перші дні хвороби. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом, дуже рідко через побутові речі. Віруси парагрипу зумовлюють до 20% гострих респіраторних захворювань у дорослих і до 30% - у дітей.

Сприйнятливість до парагрипу висока. Частіше спостерігається спорадична захворюваність, рідше – локальні спалахи. Захворювання реєструються протягом усього року з невеликими підйомами в холодний період.

Патогенез. Вірус розмножується переважно в епітелії слизової носа і гортані, де виникає запальний процес, який може розповсюдитись на трахею і нижні дихальні шляхи. Внаслідок набряку слизової оболонки гортані, нагромадження секрету в її просвіті та ларингоспазму може виникнути стеноз гортані (круп). Проникнувши в кров, віруси і продукти розпаду зумовлюють розвиток інтоксикації організму та гарячки. Пневмонія є наслідком активізації бактерій.

Клінічні прояви. Інкубаційний період від 2 до 7 днів, частіше 3-4 дні. Частіше розпочинається хвороба з невеликого нежитю, кашлю (може бути до 2 тиж.), сухості та першіння в горлі, субфебрилітету. Токсикоз помірний або відсутній. Зрідка – мерзлякуватість, біль голови, ломота у тілі, швидке підвищення температури до 39*С і більше.

Лице звичайного кольору. Половина хворих має кон'юнктивіт. Ніс закладений, виділення спочатку рідкі, серозні, а потім густі або слизово-гнійні. Гіперемія слизової оболонки задньої стінки глотки помірна, на ній з'являються лімфоїдні фолікули, іноді на м'якому піднебінні – зернистість. Шийні та підщелепні лімфатичні вузли збільшуються зрідка. Пульс відповідає температурі тіла. Тони серця ясні або приглушені. Іноді трохи збільшена печінка і селезінка. Периферічна кров без змін, часом – помірний лейкоцитоз і моноцитоз.

Ускладнення. У 3-4% хворих є пневмонія. З її появою значно підвищується температура, з'являється озноб, сильний головний біль, біль в грудях, посилення кашлю з виділенням мокротиння, іноді з домішками крові. Прослуховуються гучні дрібно пухирчаті вологі хрипи, частіше над нижніми відділами легень. Зміни в легенях зумовлені вторинною бактеріальною інфекцією й утримуються до 3-4 тиж і більше. У крові – нейтрофільний лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.

У дітей переважно перших років життя може розвинутись стеноз гортані (несправжній круп): хрипкий голос, грубий "гавкаючий" кашель, шумне дихання із затрудненим вдихом і втягуванням міжреберних проміжків, ціаноз шкіри та слизових. Такий стан триває 1-3 доби, може призвести до асфіксії і смерті.

Парагрип часом ускладнюється синуситами, отитом, зумовлює загострення хронічних хвороб.

Лабораторна діагностика. Методи:

- вірусологічний. Найбільш достовірним є виділення вірусу на культурі ниркового епітелію або ембріоні людини. Слиз із носового ходу або рото глотки беруть так само, як і при грипі;

- серологічний. РІФ. РТГА або РЗК з парними сироватками, забраними на початку захворювання і через 2-3 тиж. діагностично значимим вважають зростання титру антитіл у 4 рази і більше;

- імуноферментний метод.

Догляд і лікування. Лікують переважно в домашніх умовах. Госпіталізують при крупі або пневмонії, дітей віком до 2 років.

Призначають симптоматичне лікування: тепле пиття, гірчичники, тепле молоко з натрію гідрокарбонатом, відхаркувальні і протикашльові засоби. Димедрол, кальцію глюконату, парацетомол. Місцево в ніс – оксолінову мазь, при сильному нежитю –

судинозвужувальні середники. У тяжких випадках – донорський гаммаглобулін або поліглобулін.

При пневмонії – антибіотики (цефазолін, еритроміцин тощо), відхаркувальні, гірчичники.

При крупі:

* відволікальні засоби: гарячі ножні ванни (Т води 38-39*С) чи ножні ванни з гірчицею;

* парові інгаляції;

* заспокійливі (настоянка валеріани, діазепам);

* антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл);

* сечогонні (фуросемід, лазикс);

* глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон);

* при неефективності вказаних заходів – інкубація трахеї.

Профілактика. Загальноприйняті санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи: ізоляція хворих, часте провітрювання, вологе прибирання; використання марлевих масок. Індивідуальна профілактика – інтерферон, оксолінова мазь.

Дата добавления: 2014-01-05