І блок ІІ блок ІІІ блок ІV блок

______________________________________________

зворотній зв'язок

У першому блоці розташовані численні приймаючі елементи, так звані «рецептори» (зовнішньо- та внутрішньополітичні), до яких відносять:

Ø інформаційні служби (урядові і приватні),

Ø центри вивчення громадської думки (урядові приймальні, агентурна мережа і т. д.),

в які надходять безперервні потоки інформації із зовнішнього і внутрішнього середовища - з різних джерел інформування інститутів влади:

- державних і громадських,

- офіційних і агентурних,

- відкритих і закритих.

Повідомлення джерел інформування жорстко не прив'язані до подальшого формулювання цілей державної політики.

Тобто, проводиться отримання, відбір, систематизація і первинний аналіз даних, що надійшли.

У другому блоці (блок пам’яті та цінностей) відселектована інформація:

Ø порівнюється з:

- ситуацією, що склалася;

- уподобаннями правлячих кіл;

- уже наявною в управлінських органах «старою» інформацією;

Ø оцінюється крізь призму домінуючих в державі:

· цінностей,

· традицій,

· норм,

Ø відбір відповідно до бажаних цілей,

Н-д, інформація про введення в 1979 році радянських військ в Афганістан природно оцінювалася по-різному в країнах НАТО і Варшавського договору.

Тобто,відбувається обробка й оцінка інформації.

У третьому блоці (блок прийняття рішень) після одержання підсумкової оцінки ступеня відповідності політичної ситуації своїм пріоритетам і цілям уряд приймає відповідні рішення щодо врегулювання поточного стану системи.

Тут відбувається прийняття рішень,

У четвертому блоці (блок реалізації рішень), так звані «ефектори» (виконавчі органи та ін.) реалізують рішення, а потім їх результати служать новою інформацією через «зворотний зв'язок» для «рецепторів», які виводять систему на новий цикл функціонування.

Тобто, відбувається здійснення рішень зі зворотним зв'язком.

Зворотній зв'язок відіграє в системі важливу роль: він стабілізує цю динамічну та готову до несподіваних змін конструкцію. Саме тому деякі автори і зараховують систему-процес Дойча до кібернетичного типу моделей.

Дойч нагадує про те, що англійські «government» і «cybernetics» походять від однієї смислової латинсько-грецької основи, пов'язаної з «мистецтвом управління», а спочатку з морехідної навігацією, управлінням кораблем.

Дойч, як і багато вчених і політиків до нього, уподібнював процес управління суспільством управлінню кораблем, яке будується на підставі знання:

· навколишнього середовища (в даному випадку моря, атмосфери),

· точного місця розташування судна,

· елементів його руху

· відстані до мети.

Політичне управління вчений порівнює з пілотажем: визначення курсу тут відбувається на основі інформації про:

Þ рух об'єкта в минулому

Þ місце розташування в теперішньому,

Þ а також по відношенню до поставленої мети.

Інформація – основна категорія політичної системи в інтерпретації К.Дойча.

Для функціонування системі потрібна інформація про:

1. стан суспільства і його відношення до поставлених цілей;

2. відстань, що залишилась до запланованої цілі;

3. результати попередніх дій самої системи.

У політичну систему повинні надходити:

Þ зовнішній потік інформації - необхідний для управління обсяг фактів про стан суспільства і всього навколишнього середовища,

Þ внутрішній потік інформації - про стан та динаміку змін самої системи.

На основі цих двох потоків інформації приймаються політичні рішення, що передбачають подальші дії на шляху до поставленої цілі.

Відповідно, ефективність і стабільність функціонування політичної системи залежать:

1. від кількості та якості інформації (як зовнішньої, так і внутрішньої), що надходить до системи,

2. від стану її комунікаційних мереж.

К.Дойч: мета політичної системи - забезпечення стабільного розвитку і динамічної рівноваги між інтересами всіх політичних груп.

На досягнення цієї мети системою впливають такі рушійні сили:

1. інформаційне навантаження на систему, яке визначається масштабом урядових програм, частотою і швидкістю змін, закладених у цих програмах;

2. запізнювання реакції системи на поставлені завдання і мінливі умови функціонування;

3. величина приросту реакції самої системи на зміни - чим сильніша реакція системи на нове, тим більше система відхилилася від поставленої мети;

4. здатність системи до попередження - готовність вирішувати нові проблеми, що з’являються на шляху до цілі.

К.Дойч вивів три закономірності успішного функціонування системи:

1. При досягненні мети

можливість успіху

зворотно пропорційна

Þ інформаційному навантаженню;

Þ запізнюванню реакції системи.

2. Успішність функціонування системи прямо пропорційна величині приросту реакції системи на зміни, але при досягненні граничного значення змін, ця закономірність стає зворотною.

3. Успішна робота системи прямо пропорційна здатності до попередження, здатності уряду бачити перспективу і вживати необхідних дій у випадку появи загроз досягненню мети.

Дойч вважав, що, використовуючи інформаційно-комунікативну модель, можна об'єктивно і достовірно оцінити ефективність реальних політичних систем, які сьогодні багато в чому залежать від якості самих різноманітних комунікацій, тобто передачі політичної інформації:

· від керуючих до керованих і назад,

· між блоками політичної системи,

· між політичною системою і навколишнім середовищем.

Комунікаторами тут служать всі учасники політичного процесу.

На якість і швидкість комунікації впливає тип політичної системи.

У демократичних державах:

немає штучних перешкод для виробництва, передачі та використання інформації,

джерелами яких можуть бути: - секретні служби,

- цензура,

- обмеження свободи слова, зібрань,

- обмеження діяльності партій, громадських організацій,

- обмеження діяльності засобів масової інформації.

У недемократичних країнах:

Ø нижче інформованість громадян про рішення політичної системи, особливо про справжні підстави тих чи інших рішень,

Ø нижче швидкість передачі інформації, через постійний контроль комунікацій і цензури,

Ø вище швидкість розповсюдження і більша кількість чуток.

Чутки:

частково компенсують недолік правдивої зовнішньої і внутрішньої інформації,

але не сприяють адекватній та ефективній комунікації в системі та суспільстві.

Концепція політичної системи К.Дойча піддалася анітрохи не меншій критиці, ніж підходи Г.Алмонда і Д.Істона, хоча вона впровадила в аналіз такий найважливіший і активний компонент владних відносин, як інформаційні потоки і комунікативні зв'язки.

Дата добавления: 2014-01-05