Неоінституціональний підхід

Нарешті, третій варіант постсистемної інтерпретації макрополітики представлений досить популярною в США концепцією «нового інституціоналізму». Описуючи так звану «велику картину» (big picture) макрополітичного світу, концепція багато в чому символізує свого роду відкат назад від концепції політичної системи до концептуалізації державних інститутів як універсуму макрополітики.

У центрі дослідження політики - держава, як базовий політичний інститут.

Основна теза - у політичній реальності, в законах і конституціях, в міжнародних правових документах мова йде про держави, а не про політичні системи.

Неоінституціоналісти (Д.Марч, Д.Олсен, У.Розенау, греко-франц. соціолог і політолог Нікос Пуланзас (1936-1979), М.Манн) під інститутом розуміли не тільки державну установу, але й:

певний набір, систему норм і правил,

які регулюють поведінку людей в даній області.

Тобто, вони підкреслювали принципове значення не тільки організаційних і процедурних, але і символічних, неформальних аспектів діяльності держави. Державні інститути вони підрозділяли на складові частини і представляли їх як певну політичну систему.

Надаючи таке велике значення інститутам влади, неоінституціоналісти акцентували увагу також на можливості зростання організуючої ролі недержавних утворень (груп тиску, корпорацій тощо), які впливають на всю організацію політичного життя.

Слід відзначити також особливу увагу даного напрямку до соціокультурних символів та цінностей, стереотипів і регламентів, які впливають на структурування макрополітики.

ВИСНОВКИ

При всіх відмінностях між ними альтернативні (постсистемні) концепції об'єднує:

Þ критичне ставлення до традиційної теорії політичної системи

Þ одночасно поважне ставлення до самих макроструктур політичної життєдіяльності.

1. У цих та інших теоретичних моделях макрополітичного устрою суспільства знаходять відображення ті зміни, ускладнення в організації влади, які мають місце в сучасних суспільствах.

2. Дані моделі розширюють можливості більш точного опису різноманітних джерел і механізмів формування політичних порядків.

Сучасне наукове знання про політичні системи умовно можна поділити на два підходи:

1. У першому з них політична система подається як теоретичний, ідеальний конструкт, який дає змогу виявляти і описувати системні властивості різних політичних явищ. Політична система розглядається не як відображення політичної дійсності, а як засіб (інструмент) системного аналізу політики. За такого визначення поняття «політична система» може застосовуватися для аналізу будь-якого відносно цілісного і самостійного політичного утворення:

§ держави,

§ партії,

§ профспілки,

§ громадсько-політичного руху,

кожне з цих утворень можна розглядати як специфічну політичну систему.

2. У другому, більш конкретному тлумаченні, поняття «політична система» визначає реальний складний механізм формування і функціонування владних відносин у суспільстві. Цей механізм включає:

· політичну діяльність

· політичні відносини між різними політичними суб'єктами;

· політичну організацію, до якої входять держави, партії, політичні асоціації тощо,

· політичні та правові норми,

· політичну свідомість і політичну культуру

· ЗМІ тощо.

Спираючись на ці підходи, під час аналізу політичних систем різних суспільств варто враховувати як системні властивості різних політичних явищ, так і сталі взаємозв'язки між ними, а саме:

1. інвайронментальні (взаємозв'язок середовища і системи);

2. інституціональні (організаційні елементи системи — держава, партії, громадські організації, масові об'єднання, які беруть участь у політичному житті);

3. регулятивні (політичні і правові норми як нормативна основна діяльність інститутів системи);

4. комунікативні (внутрішні системні зв'язки і відносини);

5. функціональні (політичний режим, що складається в результаті діяльності елементів системи, політичний процес);

6. ідеологічні й культуротворчі (політична свідомість і культура);

7. рольові (роль і функції політичної системи як цілого у суспільному житті окремої країни і на міжнародній арені, а також роль і призначення окремих елементів політичної системи).

Отже, політична система становить складне і специфічне явище в життєдіяльності суспільства, з внутрішньо організованими зв'язками і властивостями елементів, її можна визначити як системну сукупність політичних взаємин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуванням, здійсненням влади та управлінням суспільством.

Дата добавления: 2014-01-05