Позашкільна освіта

Школа

Наступна сходинка — школа, яка е основним базисним інститутом у сучасній сис­темі освіти, найбільшим досягненням цивілізації. Дійсно, знання алфавіту вводить лю­дину в храм духовної культури. Зверніть увагу, що перші школи, університети у будь-яких країнах з'являлися при храмах.

Первісне стадо людей перетворюється в суспільство після появи фігури вчителя. Без довіри до нього, віри в його здатності не можна будувати Храм науки. Авторитет учителя, його матеріальний і соціальний стан у суспільстві прямо визначають якість освіти. Якщо обдарована молодь не йде в аспірантуру, то на десятки років уперед за­дається рівень академічної науки в країні. Це теж найцікавіші соціологічні проблеми освіти.

Введення загальної обов'язкової середньої освіти зіграло з нами злий жарт. Про­блема полягає в тому, що для народного господарства, сучасного виробництва не потрібно, щоб усі люди мали середню освіту. Справа в тому, що характер і зміст робо­ти найчастіше не відповідають їх освітній і культурній підготовці. Звідси незадово­леність роботою, висока плинність кадрів. У свій час строгий контроль за виконан­ням Закону «Про загальну освіту» призвів до процентоманії (заданими статистики, у нас відсівалося, не отримуючи середньої освіти, 2-3 відсотка молодих людей, у США — 20 відсотків), завищувалася реальна успішність, примусово виштовхувалися «важкі» старшокласники в спецучилища, профтехучилища, школи для розумово відсталих дітей. Тепер, здається, вітчизняна освіта перегнула ціпок в іншу сторону. Багато підлітків (за деякими даними, до одного мільйона) ніде не учаться, як говориться, проходять вуличні університети.

Взагалі, співвідношення освіти і професійної діяльності — найцікавіша філо­софсько-соціологічна проблема. Системі освіти навряд чи під силу відслідковувати освітні запити суспільства, оперативно реагувати на них. Коли освіта не використо­вується у всьому її багатстві, виникає думка про її академічність, необхідність скоро­чення навчальних програм. Завтра виявляється недостатність отриманих знань, по­чинають стверджувати про неспроможність системи освіти, необхідності проведен­ня реформ.

Освіта, черпаючи свій змісту процесах людської діяльності, повинна нести в собі деякий випереджувальний момент. Насамперед тому, що її отримують в основному люди в молодому віці і запас знань покликаний забезпечувати майбутній розвиток суспіль­ства, його виробництва і культури. Крім того, у знаннях, насамперед гуманітарних, міститься нерозмінний фонд людської цивілізації, що є підставою для саморозвитку людини, її повноцінної життєдіяльності.

Паралельно розвивається система позашкільної освіти. До неї ми відносимо різноманітні позашкільні установи: музичні, спортивні школи, станції юних туристів, натуралістів, центри технічної і художньої творчості, їх діяльність забезпечує все­бічний розвиток особистості дитини, підлітка. І, звичайно, завжди виникає питання про оптимум, доцільність, щоб не перевантажити, не скалічити дитину. Особливо якщо в батьків вона одна, та ще є бабуся з дідусем.

В умовах переходу до ринку йде «усихання» усієї позашкільної системи. Навряд чи це розумно. Цивілізація зі свого індустріального ступеня переходить до постіндустріального суспільства. І його головною особливістю є значне вкладення капіталу не у виробництво, а в людину, могутній розвиток усієї позаринкової сфери.

Цікавить соціологів також оптимальне сполучення загальноосвітньої і профе­сійної підготовки. Чи треба в школі учити професії чи обмежитися політехнічною освітою? Чи потрібно учням займатися на уроках продуктивною працею, чи необхід­но за неї платити?

Дата добавления: 2014-01-05