Структура доведення

За структурою доведення складається із тези, аргументів і демонстрації.

Теза – це думка, твердження, істинність яких потрібно довести.

Аргумент – думка, положення, твердження, істинність яких вже встановлена і яка є достатньою підставою для доведення істинності тези. Аргументами можуть бути: аксіоми, закони науки, визначення, судження про достовірно відомі факти.

Демонстрація – це логічне міркування, в процесі якого “демонструється”, як з аргументів логічно випливає істинність чи хибність тези. Можна також сказати що це форма логічного зв¢язку між тезою та аргументом.

Усю множину доведень поділяють на дві підмножини: прямі та непрямі доведення. Основою такого поділу є тип відношень аргументів і тези.

Прямим називається доведення, в якому істинність тези безпосередньо випливає з аргументів.

Наприклад, доводячи тезу “Мідь проводить електричний струм”, ми посилаємося на закон науки: “Будь-який метал є провідником електричного струму” і факт “Мідь належить до класу металів”. Це дає нам право безпосередньо визначити істинність даної тези без звертання до експерименту.

В юридичній практиці термін «пряме доведення» має дещо інший смисл. Тут під «прямим доведенням» розуміють, наприклад, свідчення свідків, факти, результати експертизи тощо, які безпосередньо вказують на причетність звинувачуваного до злочину. Наприклад, «Свідок N бачив, як підозрюваний виносив викрадені речі із пограбованої квартири» і т. п. (Конверський А.Є. Логіка. С. 258).

Непряме доведення – доведення, в якому істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибної антитези.

При цьому вдаються до закону виключення третього, згідно з яким із двох суперечних висловлювань (тези і антитези – в нашому випадку) одне неодмінно істинне, а інше хибне, третього й бути не може.

Непрямі доведення поділяються на аналогічні та розділові. (Хоменко І.В. Логіка-юристам. С.230-231).

Аналогічне доведення — це непряме доведення, в яком уз антитези виводять наслідки, що явно суперечать дійсності або відомим істинним і достовірним положенням.

Звідси робиться висновок, що антитеза є хибною, а теза — істинною. Підставою для висновку про хибність антитези є таблиця істиності імплікації: якщо антитеза — істинна, а наслідок є хибним, то імплікація загалом є хибною.

Другим видом непрямого доведення є «розділове доведення». Розділовим називається такий вид не­прямого доведення, який полягає в тому, що із розділо­вого судження, куди входить теза, виключаються всі альтернативи, крім тези.

Наприклад, встановлено, що причиною певної дії могла бути одна із чотирьох обставин: P, S, М, R. Стало відомо, що ні Р, ні М, ні R не могли викликати цю дію. Отже, причиною даної дії є S.

У процесі пошуку істини, у суперечках доводиться не лише доводити, захищати істинність тези, а й часто спростовувати її. Спростовуванням називається логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність якогось із елементів доведення або неспроможність доведення загалом. Виділяють три види спростування:

1. Спростування тези.

2. Спростування аргументів.

3. Спростування демонстрації.

Спростування тези – це коли встановлюється хибність тези, що здійснюється двома способами: шляхом обґрунтування істинності антитези і “зведенням до абсурду”.

Спростування шляхом обґрунтування істинності антитези здійснюється таким чином: формулюється суперечна теза або висловлювання, встановлюють його істинність, а потім, вдаючись до закону виключення третього, роблять висновок про хибність тези.

Досить, наприклад, показати хоч одного чорного лебедя, щоб спростувати переконаність в тому, що лебеді бувають лише білими.

Спростування аргументів – це такий вид спростування, за допомогою якого встановлюють необґрунтованість тези шляхом доведення хибності аргументів. Коли встановлено, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується теза, хибні, то теза буде необґрунтованою.

Наприклад, доводиться теза “Злочин скоїв А, який мав уже засудженість” таким чином:

1. Усі раніше засуджені, скоюють нові злочини.

2. А був раніше засуджений.

Отже, 2 доведення спростовується тим, що істинність більшого засновку є сумнівною.

Спростування демонстрації називається такий вид спростування, за допомогою якого встановлюється неспроможність форми зв¢язку тези і аргументів. Наприклад, потрібно довести тезу “Заповіт є договором”. Будуємо доведення:

Заповіт є юридичною угодою.

Отже, заповіт є договором.

Таке доведення є неправомірним, оскільки в ньому порушено правило фігури ІІ простого категоричного силогізму.

Дата добавления: 2014-01-05