Заходи щодо захисту від наслідків землетрусів поділяються на поперечні і дії під час землетрусу

Коротка характеристика можливих стихійних лих на території України

Землетрус – підземні поштовхи і коливання земної поверхні. Вони бувають тектонічні, вулканічні, обвальні, при падінні метеоритів та інше. Найчастіше відбуваються тектонічні землетруси, які пов’язані з горотворними процесами і розривами земної кори, в результаті чого утворюється енергія величезної сили.

Основний уражаючий фактор землетрусу – сейсмічна хвиля (пружні коливання земної поверхні). Осередок землетрусу (відповідний об’єм у товщі Землі, що є джерелом землетрусу) називається гіпоцентром (гіпо – глибоко). Прямо над ним на поверхні землі знаходиться епіцентр (епі – мілко), навколо якого знаходиться область, що зазнає найсильніші поштовхи. Від осередку по твердому тілу землі знаходяться сейсмічні хвилі: повздовжні, поперечні та поверхневі).

Магнітуда (М) – це міра оцінки загальної енергії землетрусу. Вимірюється за шкалою Ріхтера (а межах від 0 до 5 балів), на якій кожна наступна одиниця відповідає 40-50-кратному збільшенню енергії коливань (верхня межа відповідає самому катастрофічному землетрусу).

Глибина осередку землетрусу – положення центра осередку (гіпоцентру) відносно поверхні Землі. Може бути, в межах від 0 до 700 км. Чим більше глибина, тим на більшу відстань розповсюджуються сейсмічні хвилі.

Сила землетрусу (інтенсивність енергії) – енергія коливань на поверхні землі. Вимірюється за міжнародною шкалою МSK-64 в балах від 1 до 12.

Землетрус силою: 1 бал – непомітний, 2 – дуже слабкий, 3 – слабкий, 4 – помірний, 5 – досить сильний, 6 – сильний, 7 – дуже сильний, 8 – руйнівний, 9 – спустошливий, 10 – знищуючий, 11 – катастрофічний, 12 – сильно катастрофічний.

Поперечні заходи захисту від землетрусів:

◄ сейсмостійке будівництво;

◄ Нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;

◄ Підготовка служб рятування і ліквідації наслідків землетрусу;

◄ Наявність в кожному будинку запасів продуктів, води на 3-5 доби, аптечок;

◄ навчання населення правилам поведінки під час землетрусів.

З початком землетрусу люди, які знаходяться в будинках до 2-го поверху, повинні терміново покинути приміщення і вийти на відкрите місце (за 25-30 с). в разі неможливості покинути будинок стати в порозі дверей або капітальних внутрішніх стін. Вимкнути світло, газ, воду. Після припинення підземних поштовхів покинути приміщення (ліфтом користуватись заборонено). Знаходячись на вулиці відійти по далі від будинків і споруд стовпів і ліній електропередач. Знаходячись в автомобілі, негайно зупинитись у небезпечному місті та перечекати поштовхи.

Повінь – тимчасове заповнення суші водою в результаті розливу річок вище звичайного горизонту внаслідок танення снігу, зливних дощів, льодових заторів або обвалу, руйнування дамб і гребель та інше. В приморських районах затоплення може бути під впливом гравітаційних хвиль підводного землетрусу – цунамі (в перекладі з японського – «велика хвиля в гавані»).

За кількістю людських жертв і матеріальних збитків, що припадають на одиницю площі, повені займають друге місце після землетрусів. Уражаючим фактором повені є руйнуюча дія мас води.

Основними параметрами повені є: глибина затоплення, ширина території, що затоплюється максимальна швидкість потоку води, тривалість затоплення.

Найбільш небезпечною для України є повінь з руйнування дамб і гребель. В Києві в березні 1961 року сталася Куренівська трагедія (загинуло біля 1500 чоловік) внаслідок прориву греблі в Бабьєму Яру.

При руйнуванні греблі гідротехнічної споруди в перший момент ураження виникають динамічні навантаження, які створюються хвилею прориву, що залежать від висоти хвилі, швидкості руху хвилі і інших чинників.

Швидкість руху хвилі прориву в середньому від 3 до 25 км/год для гірських районів - до 100 км/год.

В залежності від часу, за який відбувається території із міри загрози життю людей і знищення матеріальних цінностей розрізняють наступні зони затоплення:

1.Зона катастрофічного затоплення (tз < 1год);

2.Зона надзвичайно небезпечного затоплення (1год < tз < 4год);

3.Зона сильного затоплення (tз > 4год).

Всередині зони затоплення утворюються осередки ураження (в місцях знаходження населених пунктів, об’єктів, сільськогосподарських угідь).

Самим ефективним засобом захисту від повені є евакуація людей і матеріальних цінностей з можливої зони затоплення. Перед евакуацією необхідно відключити в будинках електроенергію і газ, взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за зазначеним маршрутом. При раптовій повені терміново покинути будинок і зайняти найблищий пагорб або верхні поверхи будинків, залізти на горище або дах, вивісити біле або кольорове полотнище і чекати рятівників.

Урагани, бурі і смерчі – надзвичайно швидкі рухи повітря або вітри. Виникають звичайно при проходженні глибоких циклонів і на периферії великих антициклонів. Швидкість вітру досягає від 60 до 240 км/год і навіть надзвукової (швидкість звуку в повітрі 333,8 км/с-1194км/год). Сила вітру за шкалою Бофорта більше 8-9 балів.

Циклони – це гігантські атмосферні вихрі зі спадаючим до центру тиском повітря і циркуляцією його навколо центру проти годинникової стрілки в північний півкулі і в напрямку годинникової стрілки – в південній. Ширина циклонів від декількох сотень до декількох тисяч кілометрів.

Антициклон – це область підвищеного тиску з максимумом у центрі. Погода малохмарна. Напрям вітрів у антициклоні спрямований проти напрямку вітрів у циклоні.

Циклони бувають тропічні і поза тропічні. Тропічні циклони Атлантичного океану називають ураганами, західної частини Тихого океану – тайфунами.

Уражаючий фактор бурі, урагану, смерчу – руйнівна сила повітряних мас.

Ураган (тайфун) – вітер силою 12 балів і більше. Його швидкість 32м/с. ураган спустошує все на своєму шляху: ламає дерева, руйнує будівлі. Тайфуни супроводжуються зливами, на морі утворюють величезні хвилі висотою більше 10м, що викликає руйнування і затоплення прибережних районів. Середня тривалість урагану близько 9 днів, максимальна – 4 тижні.

За згубним впливом на інженерні споруди урагани ніяк не поступаються землетрусом. Урагани можуть служити природним аналогом декількох термоядерних вибухів. В радіусі до 160 км від його центру може утворитися осередок ураження з зонами сильних і повних руйнувань.

Буря (шторм) – вітер силою 8-11 балів, швидкість вітру досягає 20-30 м/с і викликає великі руйнування: вириває з корінням дерева, валяє машини, крани, руйнує будівлі, обриває лінії зв’язку і електропередач, викликає сильні хвилювання на воді. Поряд з руйнуванням викликає ерозію, вивітрювання ґрунту, загибель посівів (пильні, піщані бурі). В осередку ураження утворюються зони середніх і слабких руйнувань.

Смерчі – вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі і потім розповсюджується у вигляді гігантського чорного рукава або хобота, розрідженого всередині. Діаметр рукава біля 30м, висота 800-1500м. за час свого існування може пройти шлях довжиною 40-60 км. В Європі їх називають «тромби», а в Америці – «торнадо». Смерчі володіють великою швидкістю вітру, що перевищує інколи швидкість звука, всередині розрідження настільки велике, що споруди, опинившись в середині смерчу, руйнуються від вибуху. Відбувається теж саме, що і від ударної хвилі в фазі розрідження. На шляху руху смерч вириває з корінням дерева, валяє автомобілі і поїзди, піднімає в повітря будівлі або повністю їх руйнує. Смерч втягує в себе воду невеликих озер, переносить на великі відстані і виливає разом з дощем.

Осередки ураження при бурях, ураганах, смерчах характеризуються шириною, глибиною, площею і зонами руйнування: повних, сильних середніх і слабких.

Бурі, урагани, смерчі прогнозуються, за ними можна стежити і населення може бути завчасно оповіщене про наближення стихії, що дозволяє провести заходи щодо захисту. Дії людей під час бурі, урагану:

- закрити щільно вікна, двері, горищні люки;

- з балконів, лоджій прибрати предмети, що можуть бути скинуті вітром;

- загасити вогонь в печах;

- укритися в сховищі, заглибленому приміщенні (підвал, погріб) або природному укритті (яр, канава, яма), або щільно притулитися до землі.

Дата добавления: 2014-01-05