Виникнення і розвиток незалежної Польщі.

ТЕМА 13 ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА СХІДНІЙ ЄВРОПІ

План лекції:

1. Виникнення і розвиток незалежної польщі.

2. Виникнення і розвиток чехословаччини.

3. Виникнення і розвиток югославії.

4. Розвиток і занепад срср. Утворення снд.

5. Спільне у повоєнному розвитку держави і права центральноєвропейських держав.

Незалежні держави у Центральній Європі виникли в результаті 9 поразки у Першій світовій війні Німеччини та Австро-Угорщини та революції 1917 р. в Росії. Ми зупинимося лише на трьох із них - Польщі, Чехословаччині та Югославії, хоч історія держави та права інших новоутворених держав також заслуговує аналізу.

Утворення незалежної Польщі. Її розвиток між двома світовими війнами

Ще під час Першої світової війни австро-німецька адміністрація створила у Польщі уряд, який проводив політику співробітництва у Німеччині та Австро-Угорщині. У Парижі було створено Польський національний комітет, який співробітничав з країнами Антанти (блок Франції, Росії, Англії, США). Після поразки Німеччини і Австро-Угорщини польський уряд і Польський національний комітет виступили за утворення незалежної польської держави. Главою (начальником) держави став Юзеф Пілсудський. Було створено законодавчий орган - Сейм, який затвердив Ю. Пілсудського главою держави і прийняв Тимчасовий закон "Про організацію верховної влади" (Мала конституція).

Основні норми Малої конституції:

1. Законодавча влада в країні належить Сейму;

2. Начальник держави керує міжнародною політикою, виконавчою гілкою влади;

3. Уряд призначається начальником держави за згодою Сейму;

4. Начальник держави і уряд відповідальні перед Сеймом.

Мала конституція Польщі зберігала чинність протягом двох років. У кінці 1919 р. почалася польсько-радянська війна, яка закінчилася перемогою Польщі та укладенням Ризького договору у 1921 р. За цим договором до Польщі відійшли Західна Білорусія і Західна Україна.

Ризький мирний договір 1921 р. підписаний між Польщею/з одного 1 боку, і РСФРР та УСРР, з другого, 18 березня 1921 р. у Ризі (ратифікований у 1921 р.) після завершення польсько-радянської війни 1920 р. Делегація ЗУНР не була допущена на переговори. За умовами договору припинялися військові дії, анульовувався Варшавський договір 1920р. між Польщею та УНР, встановлювався новий кордон, за яким західноукраїнські та західнобілоруські землі запишалися у складі Польщі.

У 1921 р. була затверджена Конституція Польщі. Основні її положення:

1. Польща - республіка, в якій влада належить народові;

2. Законодавча влада належить виключно парламентові, який складається з двох палат (Сенат, Сейм). Парламент обирається на 5 років на основі прямого, загального виборчого права при таємному голосуванні. Активне виборче право належало особам від 21 року, а пасивне - від ЗО років, які прожили в Польщі не менше року.

3. Закони приймаються Сеймом, а затверджуються Сенатом.

4. Виконавча влада належить Президентові та уряду. Президент обирається на 7 років на спільному засіданні обох палат парламенту. Уряд (Кабінет Міністрів) призначався Президентом, але несе відповідальність перед Сеймом. Тільки Президент відає міжнародними відносинами. Для оголошення війни та укладення миру Президент повинен одержати згоду Сейму.

5. Конституція гарантує свободу слова, друку, зборів, об'єднання в спілки, вибору місця проживання, недоторканість особи і помешкання, рівність усіх перед законом, свободу пересування.

6. Введено 8-годинний робочий день. Передбачено забезпечення широких соціальних прав громадян, охорона материнства та дитинства, праці підлітків, безкоштовна освіта.

У грудні 1922 р. було вибрано першого президента - Габріеля Нарутовича, який був убитий через тиждень після прийняття присяги. Ю. Пілсудський і з цієї складної ситуації знайшов вихід - засудив злочин і фактично зійшов з політичної арени до 1926 р. Ю. Пілсудський не був прихильником парламентської системи і у 1922 р. відмовився балотуватися у Президенти Польщі. У 1925 р. він знову виходить на політичну арену. Йому вдається об'єднати довкола себе більшість верств населення. Опираючись на підтримку військових і деяких партій, Ю.Пілсудський у травні 1926 р. здійснив державний переворот. Було реформовано більшість органів влади, здійснено чистку в рядах державних службовців. Новий режим одержав назву "санація" (оздоровлення).

У 1935 р. прийнято нову Конституцію Польщі. Вона відрізнялася від попередньої тим, що основна влада зосереджувалася в руках Президента. Уряд, Сейм, Сенат, суди не ліквідовувалися, але існували під керівництвом Президента. Президент не ніс ніякої юридичної відповідальності за свої дії, а був відповідальний лише "перед Богом та історією".

Права Президента:

Ø право законодавчого вето;

Ø призначення міністрів;

Ø призначення головнокомандувача армією;

Ø видання декретів;

Ø вирішення питань війни і миру;

Ø організація уряду та ін.

Заступником Президента був Голова Сейму (маршал). Під час війни Президент мав право призначити собі наступника.

Ю.Пілсудський заклав основи оздоровлення країни; він жорстко ліквідовував будь-який безлад. Його головною метою було відродження національної незалежності, перетворення Польщі на міцну державу. У зовнішній політиці Ю.Пілсудський орієнтувався на співпрацю з Великобританією і виступав за досягнення порозуміння з Німеччиною, вважаючи головним противником СРСР. Саме він уклав договір про ненапад з СРСР (1932) та Німеччиною (1934). Офіційна національна політика уряду Пілсудського полягала у поступовій асиміляції українців при збереженні обмеженої культурної автономії, що на практиці реалізовувалося з грубим порушенням національних прав українського населення Галичини і Волині, особливо з боку місцевої адміністрації.

Польща під час Другої світової війни

У 1939 р. Польща була окупована німецькими військами. Значну частину Польщі фашисти приєднали до Німеччини, а на решті створили генерал-губернаторство. Антифашистські демократичні організації Польщі створили Крайову раду народову - керівний орган, який об'єднував усі антифашистські військові організації і створили Армію людову (народну армію). Були створені підпільні органи влади у вигляді воєводських, повітових, міських, громадських народних рад.

Улітку 1944 р. створено уряд - Польський комітет національного звільнення (ПКНЗ). У вересні 1944 р. уряд провів реформу, за якою близько двох мільйонів осіб отримали землю; були націоналізовані банки, транспорт, промисловість. Починаючи з 1946 р. Польща почала розвиватися по соціалістичному шляху.

Початок виступів за демократизацію Польщі. Діяльність "Солідарності"

"Солідарність " (Незалежна самоуправна профспілка "Солідарність") - це спочатку вільна профспілка, а потім - масовий організований суспільно-політичний рух у

Польщі. Під час робітничих страйків у воєводствах, що прилягають до Балтійського моря. Міжзаводський страйковий комітет і урядова комісія 31 серпня 1980 р. уклали угоду про свободу діяльності незалежних профспілкових об'єднань. Профспілка "Солідарність" була заснована 17 серпня 1980 р. у Ґданську. Керівним органом стала Крайова комісія, головою якої було обрано Л.Валенсу.

Діяльність "Солідарності" у 1980-81 рр. була спрямована на відстоювання соціальних прав робітників (боротьба проти зменшення карткових норм продуктів харчування, право не працювати у суботу), захист членів профспілки від переслідувань. У 1981 р. "Солідарність", до якої вже належало близько 10 млн. осіб, з професійного об'єднання перетворилася у найбільшу опозиційну політичну силу, яка загрожувала існуванню комуністичного режиму у країні. "Солідарність", зокрема, не визнавала "керівної ролі" ПОРП.

У жовтні 1981 р. з'їзд "Солідарності" у "Зверненні до людей праці Східної Європи " закликав до наслідування прикладу Польщі, що могло привести до розгортання демократичних рухів у інших країнах радянського блоку.

13 грудня 1981 р. новий генеральний секретар ПОРП В.Ярузельський під сильним тиском московського керівництва запровадив у країні воєнний стан і заборонив діяльність "Солідарності". Близько 5 тис. членів профспілки, у тому числі і Лех Валенса, були заарештовані.

Протягом 1981-89 рр. "Солідарність" діяла нелегально: керувала акціями протесту у 1982-83 рр., видавала позацензурну пресу тощо. Страйкова боротьба у травні-серпні 1988 р. змусила уряд піти на переговори з керівництвом "Солідарності". Під час "круглих столів" було досягнуто домовленості про легалізацію "Солідарності", вільні парламентські вибори, запровадження поста президента і створення другої палати парламенту (Сенату).

Перехід Польщі до демократичного розвитку

На червневих виборах 1989 р. "Солідарність" здобула перемогу і після створення парламентської коаліції сформувала перший у повоєнній історії Польщі демократичний уряд на чолі із Т.Мазовецьким. У 1990 р. лідер руху Л.Валенса був обраний Президентом Польщі. Після кількох розколів "Солідарності" її позиції на політичній арені значно послаблюються. На дострокових парламентських виборах 1993 р. "Солідарність" не змогла набрати 5% голосів виборців і не отримала жодного мандату у Сеймі.

Л.Валенса, будучи обраним Президентом Республіки Польща, підтримав план проведення радикальних економічних реформ (т.зв. план Бальцеровича). Під час свого президентства Л.Валенса рішуче виступав за участь Польщі у європейських структурах, зокрема Європейському Союзі та НАТО. Саме уряд Л.Валенси першим з країн світу визнав 2 грудня 1991 р. незалежність України та встановив 4 січня 1992 р. з нею дипломатичні відносини. У травні 1992 р. Л.Валенса та Президент України Л.Кравчук підписали Договір про добросусідство, дружні взаємини і співробітництво між обома країнами. Проблеми періоду реформування планової економіки і переходу до ринку, протиріччя у "Солідарності", викриття причетності деяких політиків з його найближчого оточення до співпраці з комуністичними спецслужбами привели до падіння авторитету Л.Валенси і його поразки від представника соціал-демократичних сил А. Кваснєвського. У 1997 р. Л. Валенса заснував нову партію - Християнська демократія III Речі Посполитої та займається літературною діяльністю.

Під час президентських виборів 1995 р. А. Кваснєвський випередив у другому турі з невеликою перевагою Л.Валенсу; у 2000 р. переобраний на другий термін. А.Кваснєвський продовжує курс на ринкові перетворення та форсовану інтеграцію країни у європейські економічні, політичні та військові структури. За президентства А.Кваснєвського Польща 12березня 1999 р. вступила у НАТО і стала асоційованим членом Європейського Союзу, ввійшла до складу держав, прийняття яких до складу Європейського Союзу очікується у 2004 р. Уряд А.Кваснєвського виступає за підтримку тісних партнерських стосунків із Україною

Дата добавления: 2014-01-05