Деякі міркування про терміни і назви

Розробка теорій і методів вирішення наукових і практичних задач вищої геодезії за результатами спостережень штучних супутників Землі породила обширну наукову літературу. Розгляд цих теорій і методів вже залишає самостійний розділ або навіть окрему дисципліну геодезичної науки. Однак ця нова наукова дисципліна досі ще не має цілком сталої назви.

Хоч назва будь-якої наукової дисципліни до деякої міри умовна, воно все ж повинна правильно характеризувати її головні риси і особливості. З цієї причини ми і маємо на увазі висловити деякі міркування про назву супутникової геодезії і основні терміни в цій області.

Теорії і методи використання спостережень супутників в геодезичних цілях часто називають космічною геодезією. Мабуть, цю назву уперше ввели Беррот і Хофман в їх спільній монографії. Воно наводить на думку про те, що задачі геодезії по спостереженнях супутників неначе вирішуються в космічному просторі і тому навряд чи прийнятно. Одну з своїх робіт Каула назвав небесною геодезією, але ця назва здається навіть менш зручним, ніж космічна геодезія.

Спостереження штучних супутників використовують для вирішення наукових і практичних задач геодезії, пов'язаних із земною поверхнею або з самою Землею загалом. По цих міркуваннях нам представляється, що розділ геодезії, що розглядає теорії і методи використання спостережень супутників, більш правильно назвати супутниковою геодезією.

Звичайно, в рамках супутникової геодезії можуть розглядатися теорії і методи геодезичного використання спостережень міжпланетних станцій і далеких космічних ракет, які не є штучними супутниками Землі. Але ця обставина незначно спотворює значення назви супутникової геодезії дуже трохи.

Геодезичні мережі, побудовані на земній поверхні за тими або іншими відповідними для цієї мети спостереженням супутників, часто називають космічною тріангуляцією. Але нам представляється більш правильним назвати це супутниковою тріангуляцією, підкреслюючи тим самим, що для її побудови спостерігають супутник, що служить візирною ціллю. При відповідній схемі і програмі спостережень супутників можна говорити і про побудову супутникового векторного ходу. Визначення взаємного положення точок земної поверхні шляхом фотографування джерел світла на фоні зоряного неба доцільно називати балонною або ракетною тріангуляцією, маючи на увазі, що джерело світла буде підняте за допомогою газового балона або ракети.

Теорії і методи супутникової геодезії можуть бути застосовні і в тому випадку, коли за центральне тіло замість Землі приймається яка-небудь інша планета, що має близькі природні і штучні супутники. Так, наприклад, вони цілком можуть бути використані для визначення фігури, розмірів і гравітаційного поля Місяця і планет по спостереженнях їх супутників. Вирішення цих і інших геодезичних задач, що відносяться до Місяця, складає предмет окремої астрономо-геодезичної дисципліни, що давно отримала назву селенодезії. Вирішення тих же задач стосовно до інших планет, крім Землі, доцільно назвати планетодезією з доданням назви відповідної планети.

Дата добавления: 2014-01-05