Вправи для розвитку пісенної творчості

Голос і слух у дитини формується не лише під час розучування пісень, а й за допомогою спеціальних прийомів-вправ, які розвивають звуковисотний слух, співочий голос, координацію голосу і слуху.

До першого типу вправ можна віднести такі:

- визначити, коли закінчилося звучання останнього звука мело­дії (тримати його на педалі);

- почути різні закінчення двох майже однакових музичних фраз;

- розрізняти високі й низькі звуки;

- розрізняти напрям руху мелодії вгору-вниз;

- розрізняти, хто правильно й неправильно співає.

До другого типу вправ належать різні розспівування з певни­ми завданнями:

- співати малу терцію вниз («ку-ку») в різних тональностях "(після показу педагога);

- співати звукоряд з п'яти нот в низхідному русі, транспонуючи його:

- співати малу терцію вниз (діти кличуть: «Коля»), потім малу терцію і квінту вниз — мажорне тризвуччя (відповідає одне з ді­тей: «Я йду»);

- співати народні поспівки та уривки з них.

До третього типу вправ належать такі:

- уміти «настроюватися» за заданим звуком;

- вільно за завданням педагога і з його допомогою підвищувати чи понижувати звучання мелодії в потрібній тональності;

- «підрівнювати» висоту і характер звучання до голосів інших дітей, які виконують мелодію за завданням вихователя;

- точно починати пісню після музичного вступу і кожну музичну фразу окремо.

Для формування пісенної творчості на першому етапі пропонується така імпровізація: про­співати своє ім'я. Кожна дитина, відповідаючи педагогові, співає по-своєму. Пропонується також імпровізувати мелодію без слів. Та щоб ди­тина звикала співати в певному ладу, складено поспівки, які до­помагають їй у цьому, спочатку виконується дорослим, потім програється му­зичний вступ, і педагог співає без супроводу: Дитина співає в тій самій тональності на склади «ля-ля» свою створену мелодію.

На другому етапі дітям пропонують так звані музичні запитання і відповіді. їм нагадують, що в розмовній мові на запи­тання дістають відповідь, наприклад: «Ти куди йдеш?» — «Додо­му». Це можна зробити й співаючи. Виконуючи пісні-зразки, звер­тають увагу на характер запитання й відповіді, які звучать по-різному (наприклад, у піснях М. Скребкової «Зайчику, зайчику, де ти був», Г. Зінгера «Чого ти хочеш, кицю?»).

На третьому етапі увага дітей звертається на те, що музика може виражати різні почуття, бути то веселою, то сумною. Діти розуміють завдання і, прослухавши два контрастних зразки пісень («Навесні» та «Восени» Г. Зінгера чи «Колискова» В. Агафонникова і «Танцювальна» Т. Ломової), імпровізують веселу, жваву мелодію на текст А. Шибицької «Весняний день дзвенить! Стрічай же, шпак летить!» і знаходять сумні інтонації в передачі контрастного настрою: «Відлітають птахи вдаль, розлучатись з ними жаль». Методика тут видозмінюється: діти після фортепіан­ного вступу повинні самостійно скласти (проспівати) мелодію на заданий текст, після чого програється музичне закінчення пісні.

Дата добавления: 2014-01-05