Та осіб без громадянства

Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України (ст. 26), Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р., «Про біженців» від 21 червня 2001 р., Конвенцією про статус біженців 1951 р. (10 січня 2002 р. ратифікована Верховною Радою Україи) та іншими нормативно-правовими актами.

Іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і
є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

До іноземців прирівнюються також і особи без громадянства.

Особи без громадянства – це особи, які постійно або тимчасово проживають чи перебувають на території України і не мають фактичних доказів своєї належності до громадянства або підданства будь-якої держави.

Конституційно-правова теорія і практика виокремлює три категорії іноземців, які:

1) постійно проживають на території України з метою набуття громадянства України;

2) постійно перебувають на території України з метою працевлаштування;

3) тимчасово перебувають на території України у всіх інших цілях.

Перші дві категорії іноземців отримують посвідчення, де зазначена ціль та термін перебування. Третя категорія осіб перебуває на території України на підставі дійсних національних паспортів або документів, що їх заміняють. Іноземці в’їжджають і виїжджають з території України на основі дійсних національних паспортів або документів, що їх заміняють, за наявності в’їзних та виїзних віз, якщо інше не передбачено законом.

У науці конституційного права визначений такий інститут, як режим іноземців – це сукупність прав та обов’язків іноземців на території держави перебування.

Розрізняють три види режиму іноземців:

1) національний режим означає зрівнювання іноземців у тих

чи інших правах з власними громадянами;

2) режим найбільшого сприяння – надання іноземцям у певній сфері таких прав і встановлення таких обов’язків, які передбачені для громадян будь-якої третьої держави, що знаходяться на території даної держави у найбільш вигідному правовому стані. Такий вид режиму частіше всього встановлюється на основі взаємності;

3) спеціальний режим означає надання іноземцям у тій чи іншій сфері певних прав і встановлення певних обов’язків, які відрізняються від тих, що передбачені у даній сфері для власних громадян відповідної держави. Спеціальний режим встановлюється для осіб дипломатичних і консульських представництв, наділених відповідним імунітетом.

В Україні, як зауважують вітчизняні правознавці В.Ф. Погорілко та Ю.І. Римаренко, щодо іноземців застосовується переважно національний режим[12].

Дата добавления: 2014-01-05