Нещасних випадків

Фактори, що підсилюють індивідуальну схильність до небезпеки

До першої великої групи цих факторів ставляться постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших органах, що мають хворобливий характер або близьке до нього стан. Серед них розрізняються ряд стійких патологічних змін, які хоча й не викликають повної непрацездатності, але впливають на поводження, підвищуючи схильність небезпеки. До них відносяться, наприклад, серцеві захворювання, цукровий діабет і т.д. Такі хвороби, відображаючись на поведінці людини, можуть підсилювати її схильність до небезпеки.

Схильність працівника до небезпеки нещасного випадку стійко підвищують різні вади органів почуттів, наприклад часткова втрата зору, глухота й ін.

Стійко підвищують схильність до небезпеки нещасного випадку порушення зв'язку між сенсорними й руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень дана особа незручно з належною швидкістю й точністю реагувати на зовнішні впливи, сприймані його органами чуттів.

Схильність до небезпеки можуть підсилювати дефекти, що виникають в погодженості, координації рухів. Такі порушення часто з'являються в координації особливо тонких і складних рухів рук. У повсякденному житті це називають незручністю. Людей з невпевненими рухами по можливості не слід використовувати на тих роботах, де є небезпека нещасного випадку; а іноді необхідно перевести із цієї роботи на іншу.

На схильність до небезпеки впливає неврівноваженість емоційних процесів. Наприклад, підвищена емоційна нестійкість, несподівані зміни радості й злості, гострі емоційні реакції на незначні зовнішні роздратування підсилюють схильність робітника до загрози нещасного випадку й зменшують його захищеність.

Серед інших факторів, що стійко підвищують схильність нещасним випадкам, можна назвати шкідливі пристрасті до алкоголю, наркотиків, які негативно впливають на всі сфери психічного життя людини.

Підвищує схильність робітника до небезпеки нещасного випадку його незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї. Людина, що не цікавиться роботою й не одержує задоволення, не здатна психологічно правильно настроїтися й зосередити свою увагу на точному виконанні прийомів і рухів.

Для підвищення індивідуальної захищеності людини від нещасних випадків необхідно підсилити її мотивацію до безпечної роботи. Якщо така мотивація виявиться досить сильною, вона буде сприяти не тільки більш чіткому виконанню правил і більше безпечній поведінці робітника, але й зниженню в його діяльності числа ризикованих дій, що, у свою чергу, побічно підвищить безпеку його праці. Тому керівники всіх ланок керування виробництвом повинні постійно проявляти турботу про забезпечення безпеки праці робітників. Для посилення мотивації робітників до праці і її безпеки використовуються різні методи стимуляції. Підсилити мотивацію робітників до безпечної праці можна за допомогою як позитивної стимуляції (морального й матеріального заохочення за безпечну працю), так і негативної (соціальних і матеріальних покарань за порушення правил). Негативна стимуляція за порушення корисна тільки в процесі навчання й вироблення навичок, де покарання перешкоджають закріпленню небезпечних і заборонених прийомів праці. У загальному ж випадку безпечній праці більше сприяє позитивна стимуляція. Проблема забезпечення безпеки праці - не тільки технічна або організаційна, але значною мірою й психологічна. Цей факт неодмінно варто враховувати при організації системи охорони праці на виробництві, причому на всіх рівнях керування. Є цілком певні психофізіологічні, соціальні й професійні якості, а також індивідуальні стани, які негативно позначаються на захищеності робітників від професійних небезпек. Ці якості й стани повинні вчасно виявлятися й ураховуватися при профілактиці трудового травматизму.

Дата добавления: 2014-01-05