Класифікація— вельми важливий логічний прийом, яким користуються при вивченні предмету і який заснований на логічному поділі понять

Основні наукознавчі положення про класифікацію

Класифікація — процес групування об’єктів дослідження або спостереження відповідно до їх загальних ознак. Сутність процесу класифікації полягає у розробці та застосуванні відповідної класифікаційної системи (класифікаторів).

Таксономія (від стародавн. грец. — розташування, лад, порядок, закон) — теорія класифікації і систематизації складно організованих областей дійсності, котрі мають звичайну ієрархічну побудову (органічний світ, об’єкти географії, геології, мовознавства, етнографії тощо).

Таким чином, класифікація не що інше як поділ поняття на його складові елементи, тобто точніше сутність поняття „поділ” визначає „розкриття об’єму відомого поняття”, що класифікується. Воно здійснюється шляхом перерахування всіх видів менших за об’ємом понять, котрі входять до складу складного поняття, що класифікується. Звідси виходить, що поділені можуть бути лише загальні поняття, котрі охоплюють собою різні часткові поняття. Також ясно, щоб поділити щось необхідно мати підставу або принцип, тобто правило (principium divisionis), котрий робить можливим правильне перерахування отриманих часток (parles divisionis) завдяки поділу складного поняття.

Від правильного поділу вимагається, по-перше, дотримання повноти поділу, тобто щоб всі частки поділу повинні бути перераховані; по-друге — чистоту поділу, тобто щоб частини поділу мають бути знаковими, а не пересічними поняттями. Підставою для поділу може бути будь-яка ознака поняття, що класифікується. Користуючись ознакою як принципом поділу, можна за допомогою „закону суперечностей” завжди отримати чистий двочленний поділ (дихотомію).

Приміром, поділити предмети на неорганічні та органічні частини тощо. Коли дослідник має перед собою складний ряд однорідних явищ, то він повинен їх розташувати у певному порядку, зручному для дослідження. Він повинен згрупувати схожі явища і відрізнити їх від тих, які лише здаються схожими з ними, а насправді ж відмінні від них. Він повинен розташувати ці групи у такому порядку, щоб ступінь спорідненості їх та взаємної залежності виражалися вже в самому розташуванні.

Будучи більшою чи меншою мірою умовною (відповідно до уявлення суб’єкта, котрий її здійснює та сприйняття ним „спільності ознак”, класифікація може дозволити спростити спілкування людей, які її застосовують (у випадку, якщо це сприйняття „спільності ознак” саме виявилося достатньо загальним). Приміром, можна використовувати поняття „множної функції”, звертаючись кожного разу до визначення, котре виділяє цю підмножність функцій з множністю функцій взагалі.

Завдання класифікації – формалізоване завдання, в якому є можність об’єктів (ситуацій), розподілених певним чином на класи. Задана конечна множність об’єктів, щодо яким відомо, до яких класів вони відносяться. Зазначена множність називається вибіркою. У той же час класова приналежність решти об’єктів у класифікуємому ряді не відома. Для реалізації завдання необхідно побудувати алгоритм, здатний класифікувати будь-який об’єкт із вихідної множини.

Завдання класифікації у математичній статистиці називають завданням дискримінантного аналізу.

Класифікувати об’єкт означає, вказати номер або найменування класу, до якого відноситься даний об’єкт.

Класифікація об’єкту – призначення за допомогою алгоритму класифікації номеру або найменування класу конкретному об’єкту.

Дата добавления: 2014-01-05