Поняття про план, карту, профіль

Розграфлення й номенклатура топографічних карт

Масштаби. Точність масштабу

Поняття про план, карту, профіль

План

Лекція 5

Тема 5. «Топографічні карти і плани»

Фізична поверхня Землі досить складна. Для її вивчення і розв’язання практичних та інженерних задач фізичну поверхню зображають на планах та картах.

Складаючи карти і плани сферичну поверхню Землі методом ортогонального проектування переносять на горизонтальну площину Р (рис. 4.1). Лінії проектування Аа, Вb, Сс повинні бути перпендикулярними проектній площині. Великі за площею ділянки земної поверхні проектують на поверхню референц-еліпсоїда.

Отриманий на площині Р трикутник аbс є горизонтальною проекцією просторового трикутника на місцевості АВС.

Лінії аb, bс, са називають горизонтальними прокладанням ліній місцевості АВ, ВС, СА. За визначеного кута нахилу лінії АВ горизонтальне прокладання обчислюють за формулою

.

Отримане на площині зменшене зображення земної поверхні зі збереженням подібності фігур ситуації і рельєфу називають планом місцевості.

Планом називають рисунок, на якому в зменшеному і подібному вигляді зображено горизонтальну проекцію невеликої ділянки земної поверхні.

Як уже зазначалося, при зйомках невеликих ділянок за загальну фігуру Землі беруть геоїд, а його поверхню вважають плоскою. Величину ділянки, що зображалася б у вигляді плану, обмежують такими розмірами, за межами яких помилка на загальну кривизну Землі почне помітно впливати на точність складання плану і разом з неминучими помилками польових вимірювань і нанесення точок на папір виходитиме за межі допусків, що визначаються інструкціями.

Вважають, що план можна складати на територію, що не перевищує площу круга радіусом 10 км.

Якщо на плані зображено тільки межі об’єктів місцевості, його називають контурним або ситуаційним (рис. 4.2, а). Якщо, крім контурів, на план нанесено й рельєф, такий план називають топографічним (рис. 4.2, 6). Масштаб плану в усіх його точках однаковий.

Топографічні плани застосовують в основному для будівельного проектування. На такому плані відображають весь комплекс наземних і підземних споруд. Залежно від розмірів і призначення будівництва його робочий проект складають в масштабі 1:500….1:1000, а на окремі об’єкти в залежності від їх складності – в масштабі 1:200 і крупнішому.

Зображаючи на картах усю поверхню Землі чи її великі ділянки, слід враховувати кривизну Землі. На площині виникають спотворення ліній, кутів, площ тощо.

Для зображення сферичної поверхні Землі на площині без розривів виконують досить складні математичні розрахунки так званих картографічних проекцій. При цьому мережу меридіанів і паралелей з поверхні сфероїда переносять на поверхню циліндра чи конуса, а потім розгортають у площину. Відносно отриманих на площині меридіанів і паралелей наносять усі деталі земної поверхні.

Картою називають рисунок, на якому за певними математичними правилами, з урахуванням кривизни фігури Землі, можна зобразити поверхню всієї Землі або будь-якої її частини в узагальненому і зменшеному вигляді.

Карти топографічні (рос. карты топографические, англ. topographic maps, англ. surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) — докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.

Карти можуть мати різне призначення: сільськогосподарські, меліоративні, економічні, політичні і т. ін. – це так звані спеціальні карти, на яких показують контури і спеціальне навантаження. Карти, на яких, крім контурів ситуації, зображено рельєф земної поверхні, називають загальногеографічними. Карти, складені у великих масштабах (від 1: 100 000 і більші, тобто до 1: 10 000, 1:5000), називають топографічними, вони служать основою для складання всіх інших карт.

За масштабом карти поділяються на: 1) великомасштабні 1:10 000 – 1:100 000; 2) середньомасштабні 1:200 000 – 1:1 000 000; 3) дрібномасштабні < 1:1 000 000.

В Україні розрізняють топографічні карти як:

оглядово-топографічні (масштаб 1:1 000 000, 1:500 000);

топографічні:

дрібномасштабні (1:200 000, 1:100 000),

середньомасштабні (1:50 000, 1:25 000),

великомасштабні (1:10 000, 1:5000);

топографічні плани (1:2000, 1:1000, 1:500).

Масштаб в усіх точках карти різний.

Карти і плани використовують при вишукуваннях, проектуванні, зведенні та експлуатації інженерних споруд, розв’язуванні багатьох народногосподарських завдань. Тому карти і плани повинні бути точними, подібними, достовірними та повною мірою відображати земну поверхню.

Для позначення об’єктів на картах і планах розроблено умовні знаки. Застосовувати однакові умовні знаки обов’язково для всіх відомств.

Земну поверхню можна перетнути вертикальною площиною.

Побудоване на площині за певними правилами зображення сліду перетину рельєфу земної поверхні вертикальною площиною називають профілем місцевості.

Профіль – рисунок, на якому зображено вертикальний розріз земної поверхні в заданому напрямі.

Профілі місцевості використовують для будівництва і монтажу наземних і підземних інженерних споруд мереж.

Як правило, масштаб профілю вздовж вертикальних ліній більший за масштаб вздовж горизонтальних ліній. Інакше зображення зміни висот місцевості не буде наочним, бо висоти точок змінюються повільніше, ніж відстані між ними.

Дата добавления: 2014-01-05