Особливості організації функціонування дитячого будинку сімейного типу

Види прийомної сім’ї.

Поняття «прийомна сім’я».

Прийомна сім’я – це сім’я або окрема особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

Метою утворення прийомної сім'ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім'ї на виховання та спільне проживання.

Прийомні діти виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психічні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, а також особи, які не мають постійного місця
проживання та постійного заробітку (доходу).

· Прийомна сім’я невідкладного влаштування (дитина влаштовується у прийомну сім’ю негайно за наявності надзвичайних обставин, небезпеки для її життя, здоров’я, насилля в сім’ї)

· Прийомна сім’я тимчасового влаштування (дитина влаштовується на певний термін: період відпустки батьків або у випадку важкої хвороби батьків, опікунів чи піклувальників до повернення їх працездатності)

· Прийомна сім’я довготривалого перебування (дитина влаштовується у прийомну сім’ю до досягнення нею повноліття)

· Прийомна сім’я перехідного поселення (досвідчена прийомна сім’я бере на виховання на період її адаптації у випадку смерті батьків і пошуку прийомної сім’ї довготривалого перебування).

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі - подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання. Батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники. Батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира за нормами, встановленими законодавством.

Вихованцями дитячого будинку сімейного типу є діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

За вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу. Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, зобов'язаний контролювати виконання батьками-вихователями своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей.

Порівняльна таблиця ДБСТ та прийомної сім’ї

	ДБСТ	Прийомна сім’я
Кількість прийомних дітей	5 і більше	1-4
Фінансове утримання дітей (одяг, харчування та ін..)	Виплати з бюджету на утримання дитини згідно з нормами утримання в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування	Одному з прийомних батьків виплачується два прожиткових мінімуми на утримання, виховання, навчання, лікування, харчування дитини та грошове забезпечення у розмірі 35% відрахувань від загальної суми виплат на дітей за виконання обов’язків прийомних батьків
Фінансова підтримка батьків-вихователів	З місцевого бюджету	Немає
Житло	Виділяється державою, виплата комунальних послуг здійснюється з місцевого бюджету	Власне житло
Створення	На підставі рішення місцевого органу виконавчої влади шляхом укладання договору між органом, який приймає рішення про створення сім’ї та батьками-вихователями	На підставі рішення місцевого органу виконавчої влади шляхом укладання договору між органом, який приймає рішення про створення сім’ї та прийомними батьками

4. Зміст соціального супроводу прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу.

Соціальний супровід прийомної сім’ї — це цілеспрямована діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) зі створення необхідних умов для оптимального функціонування прийомної сім'ї і розвитку дитини.

Процес соціального супроводу складається з зустрічей соціального працівника з батьками з певною послідовністю, під час яких він вивчає умови виховання дитини, надає допомогу у вирішенні проблем, які з'являються при вихованні, а у разі потреби залучає до роботи з прийомною сім'єю інших спеціалістів соціальної сфери.

Основними завданнями соціального супроводу є:

ü ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації прийомної сім'ї і прийомної дитини з метою вирішення проблем останньої;

ü надання допомоги прийомній сім'ї для того, щоб у майбутньому вона могла вирішувати проблеми, які постають, в основному шляхом мобілізації власних ресурсів;

ü забезпечення партнерських відносин між прийомною сім'єю, соціальною службою, іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.

Супроводжуючи прийомну сім'ю, соціальний працівник керується положеннями Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України.

Вирішення поставлених перед соціальним супроводженням завдань здійснюється шляхом надання прийомній сім’ї комплексу соціальних послуг, які можна умовно розділити на такі сфери: соціально-економічні, юридичні, соціально-педагогічні, психологічні, соціально-медичні, інформаційні.

1. Соціально-економічні послуги:

- допомога у залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї на лікування, оздоровлення тощо;

- допомога у своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини;

- допомога у вирішенні побутових проблем, працевлаштування прийомних дітей, після досягнення ними повноліття чи закінчення навчання.

2. Юридичні (правові) послуги:

- консультування з питань застосування чинного законодавства;

- представлення та захист прав і законних інтересів прийомної сім'ї, та дітей, що в них виховуються, в органах державної влади й інших установах, організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування;

- допомога в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів;

- здійснення правової освіти прийомних батьків та дітей, що виховуються в їх сім'ях;

- співпраця з різними установами та фахівцями для надання фахової юридичної допомоги.

3. Соціально-педагогічні послуги:

- допомога у вирішенні питань навчання прийомних дітей, здобутті ними освіти;

- організація додаткових занять, навчання;

- виявлення розвитку різнобічних інтересів і потреб прийомних дітей;

- залучення до науково-дослідної, гурткової роботи, влаштування дитини до клубу, гуртка, секції;

- забезпеченні доступності відповідних освітніх послуг для дітей з вадами розумового або фізичного розвитку шляхом індивідуального навчання;

- просвітницька робота щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини] особливостей розвитку сім'ї та сімейних стосунків] здорового способу життя;

- організація навчання батьків ефективним методам виховання без покарання, мобілізація власних ресурсів сім'ї для вирішення проблем у подальшому;

- допомога батькам у здійсненні статевого та тендерного виховання;

- встановлення та підтримка стосунків з біологічною сім'єю, якщо це не суперечить інтересам дитини;

- участь у формуванні життєвих навичок дитини:

- планування свого життя та його здійснення;

- допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій сімейного виховання, підготовці до виходу з сім'ї у самостійне життя;

- організація зустрічей дітей з біологічними батьками/особами, що їх замінюють;

- вжиття заходів щодо підготовки біологічних родин до повернення їм дітей)

- здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого поводження та насильства;

- представлення інтересів клієнта в інших установах та закладах {здійснення функцій посередника між сім'єю й адміністрацією школи, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки і піклування тощо).

4. Психологічні послуги:

- адаптація дитини до нової сім'ї та сім'ї до дитини, створення належного психологічного клімату, для якого характерними є повага, любов, турбота, емоційні зв'язки;

- допомога в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім'ї, в т.ч. рідними дітьми;

- участь у формуванні у дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самосвідомості, самостійності, громадянськості позиції;

- мінімізація негативних наслідків психологічних травм;

- організація реабілітаційних заходів, спрямованих на подолання затримок, відставань у розвитку, психічних та психологічних проблем, пов'язаних із занедбаністю, травмами та хворобами, жорстоким поводженням або насильством, які зазнала дитина до влаштування в прийомну сім'ю;

- корекція поведінки дітей;

- консультування з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем;

- організація сімейної психотерапії;

- проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації;

- надання методичних порад.

5. Соціально-медичні послуги:

- допомога прийомним батькам у вирішенні питань збереження, підтримки та охорони здоров'я прийомних дітей;

- надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу;

- допомога у проходженні прийомними дітьми обов'язкового медичного огляду та, у разі необхідності, контроль за виконанням призначень лікаря;

- допомога у забезпеченні регулярного та якісного медичного обслуговування;

- допомога у вирішенні питань щодо оздоровлення прийомних дітей та рідних дітей (до 18-ти років);

- налагодження, у разі необхідності, ефективної співпраці із закладами охорони здоров'я й іншими організаціями соціального спрямування, які надають допомогу ВІЛ-позитивним дітям.

6. Інформаційні послуги:

- інформування про ресурси громади та допомога у їх використанні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади, гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій, турпоходи, культурні заходи);

- надання довідкової інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- розповсюдження буклетів, листівок, пам'яток, плакатів соціального спрямування.

Крім цього, в межах соціально-педагогічного супроводу доцільно організовувати для прийомних батьків практичні заняття, які допомагають значною мірою впорядкувати побут сім'ї та підвищити її соціальний статус. Соціальні навички, набуті під час практичних занять, можуть бути такими: вміння розпоряджатися домашнім бюджетом, раціональне ведення домашнього господарства, правильне харчування дітей різного віку, навички санітарії та гігієни, етика сімейного життя, культура взаємин між членами родини, адекватне соціальне реагування на проблемні ситуації тощо.

Дата добавления: 2014-01-05