УЗР у Київській Русі

Ранній християнський період

Система управління земельними ресурсами ставила за мету використання орних земель для посіву широкого асортименту сільськогосподарських культур, а природних кормових угідь - для розвитку тваринництва. Швидке поширення серед населення України кінця ІІ-ІІІ ст. нових знарядь землеробства (залізного наральника, ротаційних жорен), прогресивних способів металообробки, гончарного ремесла свідчить про високий рівень розвитку економіки. У системі управління земельними ресурсами важливе місце належить виготовленню (хоч і примітивних) планів і карт, розробляються проекти меліорації земель тощо. Розвиток землеробства ініціював розвиток таких наук, як математика, астрономія та ін. Особливістю управління земельними ресурсами того часу було всебічне врахування природних умов при організації розміщення поселень. У системі управління земельними ресурсами особливе місце належало сплаті податку за використання земель. Збирання податку за землю здійснювалось у натуральній нормі залежно від кількості одиниць засобів виробництва - "з рала", "з плуга". Де означає, що зі збільшенням кількості таких знарядь виробництва відповідно й зростала площа землекористування, за яку потрібно було платити земельний податок. Отже, тогочасна система управління земельними ресурсами не була суцільною "білою плямою". її надбання слід врахувати і розробити таку концепцію для умов ринкової економіки, яка б грунтувалась на господарській культурі, національній економічній думці і виражала корінні інтереси людей.

Проблему управління земельними ресурсами за часів Київської Русі потрібно розглядати тільки в контексті політики, концепцій, ідей князів, що уособлювали в собі державу. Політичним, соціально-економічним поглядам князів було притаманне відстоювання інтересів держави, широких верств феодально залежного селянства. Історичний характер розвитку системи управління земельними ресурсами підпорядкований земельним відносинам відповідного періоду розвитку суспільства. Головною формою власності на землю була власність князя, який уособлював державу. У Київській Русі існувало дві форми власності на землю, «жизнь» спадкове володіння князів і бояр. державна форма власності, яка виникала шляхом завоювання сусідніх земель. Після прийняття християнства (988 р.) почало з'являтись і церковне землеволодіння. У системі управління земельними ресурсами і майном важливе місце належало позикодавству. Важливою складовою в системі управління земельними ресурсами на території Київської Русі був розвиток існуючих і створення нових міст, сіл і хуторів. У цих містах розташовувались адміністративні органи, які зосереджували свою управлінську діяльність на прилеглих до них територіях. Економічною основою справляння податку був розмір селянського землекористування. Податок справлявся від «плуга», що був прирівняний до 15 га землі. У тих випадках, коли землекористування за своїм розміром складало меншу площу, одиницею оподаткування виступало «рало». Але в процесі розвитку продуктивних сил держави було виявлено, що і ця форма оподаткування була значною мірою обмежена в господарській еволюції держави На заміну їй прийшла грошова рента, яка у ХІІ-ХПІ ст. поширилась по всій Русі. Ще однією з особливостей управління земельними ресурсами на Русі був факт надання пріоритету використання землі в сільському господарстві, особливо в землеробстві, що давало простір для розвитку хліборобства, вирощування сільськогосподарських культур, надзвичайно важливе значення приділялося структурі сільськогосподарських угідь, важливе місце належало розв'язанню земельних і майнових спорів, складанню проектів організації території, картографічному забезпеченню та ін.

Дата добавления: 2014-01-05