Галичина

Розвиток земельних відносин, процеси управління земельними ресурсами здійснювались на основі відповідних законів, або, як їх тоді називали, статутів. Досліджуючи земельне питання в Галичині, кожний раз все більше переконуємося, що вона була під важким колоніальним і національним гнітом. Пізніше було заведено рустикальний, тобто селянський, податок на землю, У 1783 році було ліквідовано в Галичині кріпацтво, а запроваджено панщину. Податкове законодавство продовжувало залишатись на антинауковій основі. 1 листопада 1789 р. було запроваджено нове оподаткування землі, суть якого полягала в тому, що земля в першу чергу повинна задовольняти потреби тих, хто її обробляє, і тільки одну частину може взяти держава, а другу частину - пан. Податки платилися не за результатами господарської діяльності, скажімо, не від чистого доходу, а від об’єкта, який приносить доход. Розглядаючи проблеми земельних відносин після скасування панщини, потрібно сказати, що дідичі, по суті, втративши робочу силу, почали продавати землю При цьому широкого розмаху набуває парцеляція землі. Земельний закон того часу передбачав відшкодування за вивласнені землі, розмір яких і спосіб сплати також мали визначатися законодавче. Можливість отримання земельних ділянок у власність була доброю ознакою розвитку селянського землекористування, але, придбавши земельні ділянки «карликових» розмірів, селяни опинились на межі банкрутства. Вони неспроможні були заплатити податки за землю. З економічної точки зору середній розмір селянської земельної парцели, який складав навіть і 5 га, на той час вважався нежиттєздатною площею. Велике значення в економічній політиці Галичини надавалось лісам, Вони були основою деревообробної промисловості, додаткових доходів для селянина. Найсильнішою ознакою економічного життя селян краю був розподіл недержавних лісів між групами землеволодіння. Земельна реформа цього краю зовсім не поліпшила земельних відносин, не поліпшила житія селян.

Україна (1917-кінець 30-х років)

Складний і суперечливий етап у системі управління земельними ресурсами ознаменувала революція 1917 р. 1 березня 1917р. уряд ухвалив постанову про заборону землеволодіння і землекористування іноземних підданих, які воювали проти Росії. Коли було обрано нового лідера української держави - гетьмана Павла Скоропадського соціалізація не знайшла свого поширення. Знову почала відроджуватись приватна власність па землю. З прийняті*,5 лютого 1920 р. Закону про землю остаточно було покінчено з приватною формою власності на землю, а колишніх господарів примусили покинути свої економії. Форми землекористування були різні; громадська, ділянкова у вигляді посмужних наділів, відрубна, хутірна та колективна. Внаслідок земельної революції було зруйновано структуру сільськогосподарського виробництва в Україні. Проте в кіпці 20-х років Сталін розчерком пера скасував нову економічну політику. Важливого значення в системі управління земельними ресурсами надавалось внутрігосподарському землевпорядкуванню. Можна зробити висновок: реалізувати земельну політику держави, навіть в умовах командно-бюрократичної системи управління економікою, можна тільки завдяки функціонуванню системи управління земельними ресурсами, яка б опиралась на законодавче і нормативно-методичне забезпечення, враховувала економічні закони розвитку природи і суспільства.

Післявоєнні роки (1945—початок 90-х р.)

Система управління земельними ресурсами з перших днів після звільнення України від загарбників мала за мету спрямувати розвиток землекористування за довоєнною схемою. Значні обсяги робіт проводились державними земельними органами в царині реорганізації колгоспів у радгоспи з метою, буцімто, поліпшення організації праці. Дальший розвиток в системі управління земельними ресурсами отримали облік земель і реєстрація землекористувань. На початковому етапі побудови соціалізму однією з функцій управління земельними ресурсами стає земельний кадастр. У зв'язку з цим розгорнулись широкі експериментальні роботи з бонітування грунтів і економічної оцінки земель, обґрунтовується його зміст і формулюються принципи ведення тощо, економічні погляди, пройняті ідеями поліпшення життя українського народу, раціонального використання й охорони земельних ресурсів, сформували усвідомлення потреби зміни земельних відносин, в основі яких є форми власності на землю, розвиток ефективної системи управління земельними ресурсами, перехід від командно-адміністративних метолів управління до економічних

Дата добавления: 2014-01-05