Муха цеце

Географічне поширення: поширені у країнах з тропічним кліматом. Живуть у заростях кущів по берегах річок і озер, поблизу житла людини.

Морфологія: Розміри мухи від 10 до 13,5 мм. Характерною особливістю є дві великі темні плями на спинній частині грудей.

Життєвий цикл: Мухи цеце – облігатні гематофаги, живляться переважно кров’ю людини, іноді кров’ю свіських і диких тварин. Муха цеце – живородяща. Впродовж життя, яке триває 3 – 6 місяців, самка 6 – 123 раз народжує і відкладає на поверхні грунту одну живу личинку. Розвиток личинок відбувається у ґрунті, там вони заляльковуються. Розвиток лялечок триває 3 – 4 тижні й з них виходять дорослих особини.

Медичне значення: Мухи цеце – специфічні переносники трипаносом, які є збудниками африканського трипаносомозу.

Заходи боротьби з мухами: Боротьба з мухами складається з санітарно – гігієнічних заходів у населених пунктах (своєчасний вивіз сміття, правильний устрій ящиків для сміття та інше), захист приміщень від проникання мух (сітка на вікнах та вентиляційних створах, своєчасне прибирання приміщень тощо), дотримання правил зберігання продуктів харчування, знищення личинок, лялечок та дорослих мух. Знищення личинок і лялечок проводиться за допомогою ларвицидів, в якості яких застосовують трихлорметафос, карбофос, хлорофос, дикрезил.

Дорослих мух знищують механічними засобами або із застосуванням інсектицидів.

Москіти

Належать до родини Метелівкові. Медичне значення мають тільки москіти роду.

Географічне поширення: москіти розповсюд­жені по обидва боки від екватора, в Україні поши­рені на півдні і в Криму.

Морфологія. Москіти - дрібні (від 1,3 до 3,5 мм завдовжки) кровосисні комахи. Голова, тіло і крила густо вкриті жовтуватими або коричнево-сірими волосками. Голова невелика, з парою великих круглих очей чорного кольору. Ротовий апа­рат короткий, колючо-сисного типу. Вусики склада­ються з 16 члеників, довгі. Найширша частина тіла груди, особливо середньогруди, з якими з'єднуються крила, загострені на кінцях. У спокої крила знахо­дяться під кутом у 45° до тіла. Три пари ніжок за­кінчуються парою кігтиків кожна. Ноги довгі і тонкі, особливо довгою є задня пара, тому москіти руха­ються ніби стрибками. Черевце складається з 10 сегментів, з них два останні видозмінені у зовнішні частини статевого апарату.

Життєвий цикл. Розвиток відбувається з повним перетворенням: яйце —> чотири зміни личинок —> ля­лечка —> імаго. Форма яєць видовжено-овальна, з опуклим спинним і дещо увігнутим черевним боками.

Через 5-10 днів після насичення кров'ю самки відкладають яйця в темні вологі місця: приміщення для тварин, тріщини в підлозі старих будівель, гнізда наземних птахів, нори гризунів, сміття. Кладок буває 1-2, по 60-90 яєць кожна. Більшість самок після кожної кладки гине. З яєць вилуплюються безногі личинки, вкриті волосками, схожі на гусінь, живлять­ся рештками органічних речовин. Після трьох ли­нянь личинки перетворюються в малорухливих ля­лечок розміром 3 мм завдовжки, булавоподібної форми. Лялечки не живляться. З лялечок виходять статевозрілі імаго. Тривалість розвитку від яйця до імаго дорівнює 45-50 дням.

З настанням холодів москіти гинуть. Зимують личинки, що вилупилися з яєць, відкладених самка­ми останньої генерації.

Сезон льоту в москітів, залежно від клімату, спо­стерігається з квітня-травня по вересень-жовтень. Особливо багато їх у червні-серпні.

Москіти - присмеркові комахи, нападають для кровоссання перед і в перші години після заходу сон­ця за тихої погоди або в захищених від вітру місцях. Живляться на ссавцях, птахах і рептиліях. Більш тісному контакту з людиною сприяє притаманний деяким видам москітів позитивний фототаксис до яскравого штучного освітлення.

Медичне значення. Москіти - настирливі кро­вососи, їх численні укуси болючі, викликають силь­ний свербіж, утворення папул на шкірі, іноді пухирців на місцях укусу, печіння. Люди втрачають апетит, сон, у деяких підвищується температура, спостері­гається гарячковий стан, загальна розбитість тощо.

Але головна небезпека полягає в тому, що мос­кіти - специфічні переносники збудників шкірного і вісцерального лейшманіозів і москітної лихоманки (лихоманка папатачі), бартонельозу. В організмі комахи лейшманії проходять певний цикл розвитку, і через 6-8 днів після інфікуючого живлення москі­ти стають заразними.

Вірус лихоманки папатачі у крові хворої людини циркулює лише дві доби - добу перед захворюван­ням і в першу добу після прояву хвороби. Тільки тоді самка москіта може заразитися під час ссання крові хворого. Москіт стає заразним через 6-8 днів. Мож­ливо, це термін проникнення вірусу в його слинні за­лози. Доведена трансоваріальна передача вірусу ли­хоманки дочірньому і внучатому поколінням москітів.

Заходи боротьби. Основними за­ходами боротьби з москітами можна вважати профі­лактичні, які спрямовані головним чином на дотри­мання санітарно-гігієнічних норм і правил утримання приміщень і будівель - чистота подвір'я, ретельне прибирання сміття, очистка поверхні ґрунту, своєчас­ний ремонт стін будинків, щілин у підлозі та плінту­сах, знищення гризунів. У районах, ендемічних щодо флеботомної гарячки, стіни будівель бажано фарбу­вати у світлий колір, що полегшує виявлення москітів.

Для знищення москітів застосовують інсектици­ди, головним чином із групи фосфорорганічних пре­паратів. Обробку інсектицидами потрібно проводи­ти як всередині, так і ззовні приміщень. Для захис­ту людей під час роботи на відкритому повітрі за­стосовують захисні костюми й репеленти.

Дата добавления: 2014-01-05