Діагностика

Паранеопластичний синдром

Системні ознаки

- схуднення (22% за даними О. С. Переверзєва, 1997р.);

- анемія (20%),

- однак в невеликого числа хворих (0,3%) буває еритроцитоз

- гіпертензія (9,3%).

1. Неспецифічний токсичний синдром включає:

- гематологічний (підвищена ШОЕ);

- біохімічний (зниження функціональних печінкових тестів);

- синдром Штауффера: підвищення рівня лужної фосфатази крові, протромбінового часу, гіпоальбумінемія, гіпоглобулінемія тощо (підвищення активності ЛДГ в сечі). Печінкові проби приходять до норми після видалення пухлини.

- метаболічний (лихоманка);

- інші менш часті системні прояви раку нирки включають: амілоїдоз, нефротичний синдром, полінейроміопатію.

2. Підвищення рівня хоріогонічного гонадотропіну може призводити до зниження лібідо або гінекомастії.

Гіперкальціємію знаходять в 5-20% пацієнтів. Вона може бути наслідком або кісткових метастазів або вироблення пухлиною паратіреоїдноподібного гормону.

Сучасна діагностика ґрунтується на даних інструментальних досліджень.

При підозрінні на пухлину паренхіми нирки діагноз підтверджують або заперечують рентгенологічними, радіоізотопним і ультразвуковими дослідженнями. На видільних урограмах можна бачити стиснення або розсунення чашечок або миски, “ампутацію’’ чашечок при проростанні їх пухлиною, відтиснення верхнього відділу сечоводу в бік хребта. Зміни зовнішнього контура нирки можна встановити за допомогою нефротомографії або ретропневмоперитонеума. В минулі роки провідним методом рентгенодіагностики пухлин паренхіми нирки була ниркова артеріографія, за допомогою якої виявляють навіть невеликі пухлинні вузли в глибині паренхіми органу, завдяки змінам в них судин і утворенню ”калюж” і “озер” РКР. При недостатньо чітких даних аортографії використовують селективну ниркову артеріографію. Якщо при артеріографії підтверджується діагноз пухлини паренхіми нирки, слідом за нею проводять венокавографію і ниркову селективну венографію для виявлення пухлинних змін в нирковій і нижній порожнистій венах та визначення об’єму оперативного лікування. (Слайд 4)

На сьогоднішній день для точної ранньої діагностики пухлин нирок надзвичайно важливе значення мають УЗД, КТ, МРТ, які дозволяють неінвазивно відрізнити щільну гетерогенну тканину пухлини від кісти, яка наповнена рідиною. (Слайд 5)

Встановлено, що УЗД належить до високоточних методів діагностики пухлин ниркової паренхіми з чутливістю та специфічністю не нижчими за 97%.

Не менш точна КТ, яка дозволяє точно визначити стадію та поширення пухлини, оцінити присутність пухлинного тромба в магістральних венах.

МРТ має перевагу над КТ в тому, що пацієнт не опромінюється, в 100% випадків дозволяє виявити пухлинні тромби, можна оцінити пухлину в різних площинах. Однак при пухлинах менших за 3 см більш точною залишається рентгенівська аксіальна КТ.

Нещодавно показано, що УЗД з використанням кольорового допплерівського картування так само, як і МТР дозволяє оцінити венну інвазію пухлини, а також диференціювати добро- і злоякісну пухлину за характером васкуляризації.

Цистоскопія має найбільше значення в момент гематурії, оскільки дозволяє встановити джерело гематурії.

Радіоізотопне сканування нирок показує дефект накопичення ізотопа на місці пухлини, функціональний стан протилежної нирки. (Слайд 6)

Нарешті, для оцінки метастазів в легені роблять рентгенограму органів грудної клітки. (Слайд 7)

Диференціювати пухлину нирки доводиться, головним чином, з гідронефрозом, опущеною ниркою, полікистозом нирок, кистою нирки, піонефрозом...

З метою ранньої діагностики пухлин нирки в кожному випадку гематурії, в тому числі і однократної, потрібно проводити детальне урологічне обстеження. А ще краще обстежувати здорових людей за допомогою УЗД та лабораторних тестів...

Дата добавления: 2014-01-05