Тема. Емоції і почуття. Воля

Лекція № 5.

Контрольні запитання і завдання

1. Як класифікуються фонди?

2. Розкажіть про законодавчу базу окремих фондів.

3. Дайте характеристику окремих фондів.

Викладач: Сахневич І.Д., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Житомирського інституту культури і мистецтв

Навчальна дисципліна – «Основи психології»

Мета та завдання: засвоєння студентами психологічної природи і сутності емоцій, настроїв та почуттів, соціальної обумовленості емоцій і почуттів; виробить у них уміння класифікувати емоції, настрої та почуття, ознайомлення із сучасними поглядами на зміст і взаємозв’язок емоцій і почуттів; засвоєння фізіологічних механізмів емоцій і почуттів. Засвоєння психологічної основи розвитку вольових якостей людини; визначити власні особливості поведінки в екстремальних ситуаціях, підкреслити важливість самовиховання.

Ключові поняття: емоції, почуття, воля, альтруїстичні, комунікативні, глоричні, праксичні, романтичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, мобілізаційні, афекти, стрес, настрої, пристрасті.

План

1. Поняття емоцій і почуттів. Природа й сутність емоцій і почуттів.

2. Види емоцій і почуттів.

3. Форми переживання почуттів.

4. Вищі почуття

5. Виховання власної емоційної культури особистості засобами літератури і мистецтва.

6. Поняття волі. Класифікація вольових якостей особистості.

7. Вольові якості особистості.

8. Розвиток та виховання вольової активності людини.

9. Конфлікт (для самостійного опрацювання0

Рекомендована література

1. Дубровська Л.М. Основи психології: нав. посіб. / Л.М.Дубровська. – Л., 2001. Загальна психологія: підручник / за аг.ред.акад. С.Д.Максименка. – Вінниця, 2004. – С.253-363.

2. Загальна психологія: підручник / О.В.Скрипченко, Л.Д.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К., 2005. – С.101-264, 365-390.

3. Краткий психологический словарь / сост. Л.А.Карпенко; под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М., 1985.

4. Основи психології: навч. посіб. для студ. ВНЗ / А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Лемківський. – Х.; К., 2005. – С.28-51.

5. Психологічний словник / за ред.. В.І.Войтка. – К., 1982.

6. Психологія / забаг. Ред.. Ю.Л.Трофімова. – К., 2001. – С.181-382.

7. Степанов О.М. основи психології і педагогіки: навч. посіб. / Л.М.Степанов, М.М.Фіцула. – К., 2003. – С.109-193.

8. Психология и педагогика / под ред. А.А.Радугина. – М., 1997. – С.40-77.

9. Платонов К.К. Занимательная психология / К.К.Платонов. – М., 1997.

10. Выготский Л. С. Поведение животных и человека // Выготский Л. С. Развитие высшых психических функций. − М., 1960.

11. Ладигина-Котс Н.Н. Развитие психіки в процес се эволюции организмов. − М., 1968.

12. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. − 3-е изд. − М., 1973.

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають емоції і почуття - позитивне або негативне відношення до неї.

Почуття − стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.

Вони мають виражений предметний характер, тобто пов'язані з конкретним об'єктом (предметом, людиною, подіями життя тощо).

Одне й те саме почуття може реалізуватися в різних емоціях. Наприклад, почуття любові нерідко включає емоції радості, гніву, суму. В одному й тому самому почутті часто поєднуються, переходять одна в одну різні за знаком (позитивні і негативні) емоції. Цим пояснюється така властивість почуттів, як двоїстість, амбівалентність.

Почуття формуються в процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов. В онтогенезі почуття проявляються значно пізніше, ніж емоції, вони формуються з розвитком індивідуальної свідомості, зазнаючи виховних впливів сім'ї, школи, оточення.

Виникаючи як результат узагальнення окремих емоцій, почуття стають утворенням емоційної сфери людини. У процесі формування особистості почуття організовуються в ієрархічну систему, в якій одні з них здобувають провідне місце, інші залишаються потенційними, нереалізованими.

Емоції (від лат. хвилюю, збуджую) − особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами і мотивами, що відображаються у формі безпосереднього тимчасового переживаним (задоволення, радості страху, тощо) значущості діючих на індивіда явищ і ситуацій життєдіяльності.

Емоція оцінює дійсність і доводить свою оцінку до організму мовою переживань. Емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням.

Види емоцій та почуттів:

Емоції можна класифікувати залежно від суб'єктивної цінності переживань. Так, Б. І. Додонов вирізняє наступні види подібних „цінних" емоцій.

1. Альтруїстичні − переживання, що виникають на основі потреб у сприянні, допомозі іншим людям: бажання принести іншим людям радість і щастя, почуття тривоги за їхню долю, співпереживання, почуття надійності, відданість, співчуття.

2. Комунікативні − виникають на підставі потреби в спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями, почуття симпатії, прихильність, почуття поваги до когось, почуття вдячності, бажання заслужити схвалення від близьких і шанованих людей.

3. Глоричні − пов'язані з потребою в самоствердженні, славі: прагнення завоювати визнання, повагу, почуття враженого самолюбства і бажання взяти реванш, почуття гордості, переваги, задоволення тим, що виріс у власних очах, підвищив цінність своєї особистості.

4. Праксичні − визначаються успішністю чи неуспішністю діяльності, труднощами її здійснення і завершення: бажання досягти успіху в роботі, почуття напруження, захопленість роботою, приємна втома, приємне задоволення від результатів своєї праці.

5. Романтичні − проявляються у прагненні до всього незвичайного, таємного: чекання чогось незвичайного і дуже доброю, світлого, хвилюючє почуття сприйняття зміненого довкілля; яке здається іншим, незвичайним, сповненим особливої значимості, таємничості.

в. Гностичні – пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії: прагнення щось зрозуміти, пізнати суть явища, почуття здивування або нерозуміння, вагання; почуття ясності або неясності, невпевненості думки; нестримне прагнення долати суперечності у своїх судженнях, привести все в систему; почуття здогаду, близькості вирішення; радість відкритої істини.

7. Естетичні − пов'язані з ліричними переживаннями: потреба в красі, почуття витонченого, почуття піднесення і величного, насолода звуками, почуття світлого серед естетично-споглядального стану, приємність спогадів про минуле, гірко − приємне почуття самотності.

8. Гедонічні - пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця тощо, почуття безтурботності, спокою, знемоги, почуття веселощів, приємна бездумна збудженість, хтивість.

9. Акизитивні − виникають у зв'язку з інтересом до накопичення, колекціонування: прагнення нагромадження, радість у зв'язку зі збільшенням своїх нагромаджень; приємне почуття при спогляданні своїх зібрань.

10. Мобілізаційні (пугчнічні) − походять від потреби в подоланні небезпеки, інтересі до боротьби: потреба в гострих відчуттях, захопленість ризиком, почуття спортивного азарту, рішучість, спортивна злість, почуття сильного вольового та емоційного напруження, мобілізація своїх фізичних і розумових здібностей і узагальнене ставлення до них − це почуття.

Емоції поділяються на прості і складні. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяються афекти і настрої. За змістом: моральні, інтелектуальні та естетичні почуття. Деякі з них можуть набувати характеру пристрастей.

Прості емоції викликаються дією на організм різних об'єктів, пов’язаних із задоволенням його первинних потреб. Вони виникають у зв’язку з відчуттям їх властивостей. Останні (кольори, запахи, смаки тощо) бувають нам приємні чи неприємні, можуть викликати задоволення чи незадоволення.

Складні емоції. В процесіжиття і діяльності людини елементарні її переживання перетворюються на складні емоції, пов'язані з розумінням їх об'єктів, усвідомленням їх життєвого значення. До складних емоцій належать - радість, смуток, страх, гнів, сором, страждання, горе тощо. Складні емоції ще називають фундаментальними (І. Ізард).

Форми переживання почуттів:

Афекти − це нетривалі й сильні емоції людини, що виникають раптово й виявляються в різких змінах м'язової діяльності та стану внутрішніх органів. Наприклад, несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо.

Стрес − це стан психічного напруження, що виникає у людини у процесі діяльності за найскладніших, важких умов як у повсякденному житті, так і в особливих ситуаціях.

Настрої − це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Настрої людини залежать від того, як вона усвідомлює ті чи інші події власного і суспільного життя.

Пристрасті − це стійкі й тривалі почуття, пов'язані зі стійким прагненням людини до певного об'єкта.

Вищі почуття:

Моральні почуття. Це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей і до себе самої. Вони нерозривно пов'язані з нормами поведінки, прийнятими в певному суспільстві, з оцінкою відповідності цим нормам дій, вчинків, намірів людини.

Моральними почуттями є почуття любові до своєї країни, патріотизм, честь. Почуття честі - це високе моральне почуття, що характеризується ставленням людини до самої себе і ставленням до неї інших людей. Честь - це визнання суспільством досягнень особистості.

Інтелектуальні почуття. Вони виникають у процесі переживань, які пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини. Такими є почуття любові до знань, почуття нового, здивування, сумніву, впевненості, невпевненості. Джерелом цих почуттів є навчальна діяльність, творча виробнича праця людини.

Естетичні почуття. До них належать почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю. В них виявляється естетичне ставлення особистості до предметів і явищ, викликане активним бажанням оволодіти конкретними естетичними об'єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності.

Моральні, інтелектуальні, естетичні почуття переживаються людиною в діяльності та спілкуванні і називаються вищими почуттями у зв'язку з тим, що вони поєднують усе багатство емоційних ставлень людини до соціального оточення.

Емоції є важливою стороною психічних процесів, які заключаються в суб'єктивних переживаннях людиною об'єктивної реальності. Вони забарвлюють наше життя, роблять його насиченим, цікавим, повноцінним. Але ці ж емоції і убивають людину через інфаркти, інсульти, гіпертонію та інші хвороби.

Людині необхідно навчитися управляти своїми емоціями, які досить часто стають джерелом міжособистісних конфліктів. Розум постійно повстає проти влади емоцій, але частіше всього це вже відбувається „після бою", коли обидві сторони втратили голови, піддавшись владі емоцій. Але нічого не буває або тільки хорошим, або тільки поганим. Це стосується і емоцій. В цілому вони часто відіграють позитивну роль, примушуючи людину краще працювати, переборювати перепони.

Емоції - еволюційно більш ранній механізм регуляції поведінки, ніж розум, тому вони обирають і більш прості знаряддя вирішення життєвих ситуацій. Тому, хто слідує їх порадам, емоції прибавляють енергії, оскільки вони пов'язані з фізіологічними процесами на відміну від розуму, якому підпорядковуються не всі системи організму. Під сильною дією емоцій в організмі відбувається така мобілізація сил, як розумом викликати неможливо Так, емоційний гнів дозволяє змітати всі перепони, які при розумному підході неможливо обійти; радість дає можливість задовольнятися тим, що уже є, утримуючи від постійної біганини за тим, чого не вистачає; страх надає сили для втечі від небезпеки, яка загрожує життю.

Як гнів, так і смуток погані порадники у виборі знарядь спілкування. В гніві людина може сказати образливі слона, про які потім пожалкує. Оточуючі рідко з розумінням відносятьсядо людини, яка дає волю агресивному стану, якщо навіть вона й права.

Ще складніше з взаєморозумінням приходиться тому, хто не може справитись з пасивними негативними емоціями. Здається, чим сильніше страждає людина, тим більше вона повинна розраховувати на співчуття і розуміння оточуючих. Але психологічні експерименти виявили обернену картину: людина, яка страждає, уявляється стороннім неприємною, недостойною і заслуговує того, що з нею відбувається. Не випадково древні філософи-стоїки вчили людей з максимально можливим достоїнством і витримкою переносити страждання.

Той, хто постійно чимось незадоволений, заглиблений в роздуми, ніколи не буде зрозумілий оточуючими. Люди старатимуться, по можливості, уникати спілкуватися з ним, побоюючись заразитись похмурим настроєм і песимізмом.

Неприємні емоції послаблюють здатність сприймати і вірно оцінювати навіть самі точні аргументи на користь тієї чи іншої точки зору. З цієї причини ніколи не потрібно категорично відмітати аргументи співрозмовника, якщо у вас поганий настрій чи неприємні переживання. Емоційна неврівноваженість і розгул пристрастей істотно деформують істинні погляди і думки.

Приємні емоції сприяють доброзичливому сприйняттю інших людей. Позитивний емоційний стан підвищує швидкість процесів мислення, сприяє інтелектуальній активності, покращує комунікативні можливості людини, робить її більш приємним і бажаним співрозмовником. Життєва мудрість вчить звертатися з просьбою до впливових людей в момент доброго настрою. Але в стані радісного збудження у людини знижується критичність.

Людина не повинна дозволяти своєму мозку звикати до неприємностей. Потрібно як можна більше створювати собі хоч маленьку, але радість, яка урівноважує пережиті негативні емоції. Між іншим, здатність знаходити радощі в життєвих дрібницях притаманна всім довгожителям.

Одним із найбільш доступних способів покращання емоційного стану є терапія сміхом. Сміх викликає не дуже різку, але глибоку стряску всього організму, що приводить до розслаблення м'язів і знижує напругу, яка викликається стресами. Поглиблюється дихання, легені поглинають повітря втроє більше, і кров збагачується киснем, заспокоюється ритм серця, понижується артеріальний тиск, організм звільняється від гормону стресу - адреналіну.

Здатність вірно реагувати на емоції людей заключається не тільки в тому, щоб витримкою відповідати на нестриманість, а рівним голосом - на крик. Головне полягає в умінні співпереживати. Є люди, багато обдаровані емпатією - здатністю переживання емоційних станів іншої людини як своїх власних. Емпатія допомагає подоланню бар'єрів на шляху до взаєморозуміння, дозволяє вистояти у невдачах. Готовність до співпереживання часто є адекватною готовності надати допомогу і підтримку. Емпатія - стійка властивість особистості і її важко виховати, але важко й розрушити. Вона зближує людей незалежно від рис характеру.

Чим вищий культурний рівень особистості, тим більшу емоційну стриманість проявляє вона в спілкуванні з оточуючими. І навпаки, бурхливі спалахи емоцій зазвичай характерні для людей з низьким рівнем культури.

Дата добавления: 2014-01-05