Після народження

ХРОНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРУ

Вік	Розвиток аналізатору.
На момент народження дитини	Очі дитини здаються великими. Відношення маси ока до маси тіла новонародженого в 3 ½ рази більше, ніж у дорослої людини Маса кришталика 66 мг. Периферійна ділянка сітківки ока диференційована краще, ніж центральна, тому ковбочки залишаються більше недорозвиненими, ніж палички. Кількість ковбочок у 4 рази менша, ніж у дорослої людини. Не завершений процес формування центральної ямки. В перші години і дні життя дітям притаманна далекозоркість (гіперметропія), величина якої може сягати до 7,0 диоптрій. (зумовлена відносно малим розміром очних яблук і короткою оптичною віссю ока. При цьому задній фокус міститься за сітківкою ока). Для новонароджених також характерна фотофобія, його очі майже постійно заплющені, зіниці звужені.. Визначається добре виражений кореальний рефлекс, здібність до конвергенції невизначена. Помітний ністагм (посмикування очних яблук) Гострота зору приблизно 20/300. Слізні залози не функціонують. Новонароджені повертають очі в бік світлового подразника, при дії сильних світлових подразників заплющують очіНовонароджена дитина бачить, але в неї нема ще добре розвинутого чіткого ясного бачення. В перші дні після народження рухи очей у дітей некоординовані: праве і ліве око можуть рухатися в протилежних напрямках, при непорушності одного ока можна спостерігати рух другого.   Новонароджені не вміють фіксувати поглядом предмет. Фіксація формується у віці від 5 днів до 3–5 місяців
2 тижні	Починає виникати минаюча фіксація погляду, зазвичай монокулярна. Зіниця починає помірно розширятися, починає синтезуватися сльоза, але цей процес ще не пов’язаний з емоційними реакціями.
3 тижні	Дитина стійко бінокулярно фіксує погляд на нерухомих предметах і нетривало може слідкувати за рухомими предметами. На кінець першого місяця життя фіксація погляду стійка протягом 1-1,5 хв В 1,5–2 місяці при швидкому наближенні предмета до ока з’являється мигальний рефлекс.
12 тижнів (3 місяці).	Починає плакати (виникає зв’язок між емоціями та сльозовиділенням). На другому місяці життя на основі розвитку фіксації у дитини з’являється зорове зосередження.. До трьох місяців фіксація погляду становить – 7-10 хв.
4 місяці	Морфологічно завершується формування центральної ямки, підвищується гострота зору. Завершується мієлінізація зорового нерва.
6 місяців	Гострота зору підвищується до 20/200, виникає реакція на сприяття яскравих червоних і жовтих тонів, стійко координуються рухи очей і рук. Дитина добре бачить не тільки крупні, а й дрібні предмети.
До 9 місяців	Формується здібність стереоскопічного сприйняття простору, виникає уявлення про глибину і віддаленість розташування предметів.
До 1 року	Гострота зору досягає 20/100, поперечний розмір рогівки – 12 мм (тобто, практично як у дорослої людини). Розмір кришталика збільшується до 124 мг (у дорослого 170 мг) Суттєво розширюється діапазон адаптаційних реакцій зіниці, виникає сприйняття геометричних форм предметів.
1 ½ - 2 роки	Удосконалюється сприйняття кольорів. Дитина може підібрати 2 – 3 предмети, які схожі за кольором.
Після 3 років	Всі діти мають розвинений кольоровий зір. У віці від 3 до 7 років здатність довільно фіксувати очі вдосконалюється.
Біля 4-х років	Досягається максимальна гострота зору (20/20). В цей час дитина вже готова до початку читання.
6 – 7 років	Завершується дозрівання клітинних структур зорового аналізатору.
7 – 18 років	Світлова чутливість очей збільшується в 2 рази.
20 – 24 роки	Покращується темнова і світлова адаптація

ІІ. Особливості акомодації дитини. Гіперметропія новонароджених. Геронтологічні зміни зорового аналізатору.

Як ми з вами вже відмічали, дитина народжується з невеликою гіперметропією, яка обумовлена відносно малим розміром очних яблук і короткою оптичною віссю ока. Це призводить до того, що проекція зображення відбувається за сітківкою По мірі розвитку дитини збільшується і розмір очного яблука і поступово збільшується оптична вісь ока, що призводить до того, що око дитини віком 8 – 12 років стає еметропічним, тобто, зображення проектується на сітківку.

У 30 – 40 % випадків передньозадній розмір ока може збільшуватися більше норми, тоді оптична вісь ока стає більша за норму і зображення проектується перед сітківкою, розвивається міопія (короткозорість).

До причини розвитку міопії належать:

- тривале розглядання близько розташованих до очей предметів,

- тривале напруження війкового м’яза, який відповідає за акомодацію,

- недостатнє або неправильне освітлення робочого місця,

- звичка читати лежачи або в транспорті, який рухається,

- тривалий перегляд телепередач або гра за комп’ютером.

Ці причини розвитку міопії у дітей повинні знати всі батьки, щоб вчасно провести профілактику захворювання.

З віком акомодація змінюється. Так, в

10 років найближча точка ясного бачення знаходиться на відстані менш 7 см від ока,

в 20 років – 8,3 см,

в 30 років – 11 см,

в 40 років – 17 см,

в 50 років – 50 см,

в 60 років – приблизно 80 см.

Сила акомодації до 55 – 60 років зменшується до 1 D (коли у 20 років вона була 10 D) У людини кожних 5 років поступово зменшується розмір оптичної вісі ока та еластичність кришталика.

Гострота зору максимальна у людей 20 – 30 річного віку, потім поступово знижується. Особливо це помітно після 60 років. Це пояснюється зменшенням прозорості заломлювальних середовищ ока та змінами в сітківці ока. У сітківці старих людей порушується кровообіг

, відбуваються атрофічні процеси в пігментному епітелії сітківки, який вторинно впливає на функцію фоторецепторів.

ІІІ. Гострота зору у дітей різних вікових груп. Кольоровий зір. Заходи профілактики порушень зору у дітей та підлітків

Це питання ми вже частково розглянули в таблиці і тепер тільки узагальнимо сказане.

Як відомо, гострота зору – це здібність оптичної системи ока будувати чітке зображення на сітківці ока. При визначенні гостроти зору людину садять на відстані 5 м від таблиці, яка весить на стіні.

У новонароджених гострота зору становить приблизно 20 / 300.

В 6 місяців вона підвищується до 20/200

До року досягає 20/100.

Приблизно в 4 роки стає 20/20 (0,8 %).

В 5 – 6 років – 0,86 %.

В 7 – 8 років – 0,91%.

В 10 – 15 років – до 1,15 %.

В 20 років гострота зору сягає 10 Д.

В 55 – 60 років знижуються до 1 Д.

Що ж стосується кольорового зору, то

В 6 місяців дитина сприймає жовтий і червоний кольори, з 1 ½ - 2 річного віку може порівнювати і розпізнавати 2 – 3 ідентичних кольори, після 3 років має розвинутий кольоровий зір. З віком відбувається порушення кольорового сприйняття. Після 40 років порушується сприйняття в розрізненні кольорів: зелений – синій або синій – жовтий Після 60 років погано розрізняються червоний – зелений. Після 50 років знижується можливість розпізнання яскравості кольорів.

Зорову функцію у новонародженого можна перевірити якщо піднести до його очей джерело світла (якщо дитина не спить, вона зажмурить очі і буде намагатися повернути голову до світла). При яскравому і раптовому освітлені у дитини заплющуються очі і запрокидується голова назад (рефлекс Пейпера). Якщо дитина спить, то наближення до його очей джерела світла посилить змикання повік. Починаючи з 2- місячного віку дитина, яка бачить спостерігає за яскравою іграшкою, яка рухається поблизу обличчя.

У дітей старшого віку функція зорового аналізатору (гострота зору, об’єм поля зору, кольорове сприйняття, тощо) досліджується за допомогою спеціальних пристроїв та таблиць, які використовуються і для дослідження цих показників у дорослих людей (таблиці Співцева, Орлової, периметр, таблиці Рабкіна тощо).

IV. Становлення слухового та вестибулярного аналізатора в процесі онтогенезу. Особливості вестибулярних рефлексів у дітей.

Слуховий та вестибулярний аналізатор призначений у людини для розпізнавання звуків різної частоти та сили, а також для визначення положення тіла в просторі.

Коротко пригадаємо механізм звукосприйняття.

Механізм звукосприймання поділяється на такі етапи:

1) повітряна передача (зовнішнє вухо) - сприймає звукові коливання і передає їх середньому вуху, підтримує вологість і температуру на постійному рівні біля барабанної перетинки;

2 ) механічна передача (середнє вухо) - барабанна перетинка, сприймаючі звукові коливання, передає їх на систему кісточок, які зменшують амплітуду коливань, а збільшують їхню силу;

3) рідинна передача (внутрішнє вухо) - рухи мембрани овального вікна спричинюють рухи перелімфи, яка змушує рухатися ендолімфу, а отже, і рецепторні клітини;

4 ) електрична передача - рецепторні клітини, рухаючись торкаються текторіальної мембрани, деформуються і в них виникає рецепторний потенціал. Останні підсумовуючись еферентними нейронами перетворюються в генераторний потенціал, а той акумулюючись в переддверно-завитковому нерві (його утворюють аксони аферентних нейронів) перетворюється в потенціал дії. Електричні коливання, які виникають в клітинах Корті, відповідають по частоті звуковим коливанням. Це явище називають мікрофонним ефектом.

Дата добавления: 2014-01-05