Облік кількості земель

Державний земельний кадастр.

Земля – матеріально основа будь-якого виробництва, для промисловості – фундаментальна. (Ст.. 193, 194, 196 ЗКУ).

Кадастрове зонування:

ділиться по адміністративно-територіальних районах, потім по кварталах (земельні ділянки обмежені внутрішньо-міськими дорогами), кадастр. ділянки.

Враховуючі фактори:

доступність до центру населеного пункту, місць трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, рівня інженерного забезпечення, благоустрій територій, екологічна якість територій, престижність (привабливість) територій, наявність історико-культурних пам’яток, рекреаційна цінність територій.

Державна реєстрація земель:

правова частина земельного кадастру.

Реєстраційний стан земельних ділянок, власник, адреса, площа, цільове призначення, експлікація угідь.

Поземельна книга: якісна характеристика земель, вишук., обстеження, кофр. кутів повороту меж ділянки.

6-зем: за використанням угідь, економічна діяльність.

1к. – власник землі, землекористувач: землі за видами використання, не надані у користування групи земель.

102 рядки, 81 колонка.

Проставляються гектари з точністю до метра.

Форма 6-зем заповнюється в межах адміністративного утворення і окремо в межах населеного пункту.

Облік кількості земель ведеться по власникам землі і землекористувачах, в тому числі орендарях.

При обліку виділяють:

- землі в межах адміністративних утворень;

- землі в межах населених пунктів;

- землі за категоріями;

- землі за формами власності;

- зрошувані і осушені;

- землі, що оподатковуються;

- землі, що не оподатковуються.

Основні групи земель:

сільськогосподарські землі;

ліси і інші лісок риті площі;

забудовані землі;

відкриті заболочені землі;

сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;

відкриті землі без рослинного покриву або з незначним;

води.

При цьому виділяють окремі угіддя:

сільського господарські землі: рілля

багаторічні насадження

сінож.

пасовища

перелоги

забудовані землі: під будинками і дворами

госп. шлях. і прогонами

кладовища

ліси: І категорія з комерційним використанням

ІІ категорія радіоактивні землі

деревостій

чагарники

Води:

Облік якості земель:

Базується на всебічній класифікації земельного фонду з виділенням загальних типів земель, категорій їх придатності, класів, видів земель і атестує земельні угіддя за грунтовим покривом, механічним складом земель, ботанічним і меліоративним станом.

Показники, що відображують родючість грунтів,

Ведеться 1 раз на 5 років.

Перед ним проводиться суцільна інвентаризація земель.

Показники обліку якості земель: тип і підтип грунту:

місце розташування земельної ділянки:

товщина гумус. горизонту;

вміст гумусу і рухомих поживних речовин;

крутизна схилів;

еродованість;

кам’янистість;

карбонатність;

засоленість;

солонцюватість;

кислотність;

перезволоженість;

заболоченість;

вміст фракцій піску і глини;

структура грунту;

забрудненість продуктами хімізації;

радіонуклідна забрудненість чи інше техногенне;

характеристика культурно-технічного стану природних угідь;

лісо типологічна характеристика лісових угідь;

характеристика земель населених пунктів за інженерно-

геологічних умов і рівнем забезпеченості соціальной, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об’єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Бонітування грунтів – це порівняльна оцінка якості грунтів за природною родючістю.

Здійснюється за основними природними властивостями грунту, які мають сталий характер та суттєвий вплив на врожайність основних сільськогосподарських культур, вирощених у конкретних природно-кліматичних умовах.

Проводиться за 100-бальною шкалою. (70-86 балів – чорнозем).

Визначаються типи грунтів, визначаються критерії, які впливають на врожайність сільськогосподарських культур (вміст гумусу, К, Р, максимальна можливість запасів вологи).

Встановлюється бал бонітесту кожному різновиду грунту.

Визначається в першому рівні. Кліматичні умови однакові.

Дата добавления: 2014-01-05