Визначення меж кадастрових зон та кварталів

Створення умов для ефективної обробки матеріалів та управління інформацією, для підтримки зв’язку з земельними та іншими галузевими кадастрами, інформаційними системи вимагає створення єдиної системи ділянок.

Кадастровий номер надається земельній ділянці в процесі її кадас­трового обліку і зберігається на весь час існування земельної ділянки.

Кадастрова зона - це сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території сільської ради або об’єднання кадастрових кварта­лів у населених пунктах. Номер кадастрової зони складається з двох чи­сел.

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території.

Головним в земельно-оціночній структуризації є встановлення від­носної однорідності території за рентоутворюючими факторами, які впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу гарантує врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях (від населено­го пункту в цілому до окремої земельної ділянки).

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

· аналіз природно-планувальних особливостей території населено­го пункту як просторової бази;

· виділення земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;

· по факторну та інтегральну оцінку ступеня цінності території на­селеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

· об’єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села передбачає визначення ступеня те­риторіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов фу­нкціонування сільської території, що в кінцевому результаті, визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення карто­графічних і ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження терито­рії було виділено16 оціночних районів.

Територія населеного пункту, яка використовується для ведення особистих селянських фермерських господарств, сінокосіння та випасання худоби оці­нюється окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило, кожна загально оціночна одиниця характеризується за такими факторами:

· Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступ­ності до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльно­сті, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку.

· Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою території. Ця характеристика включає аналіз і оцінку мереж інженерних і транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу, оці­нку зелених насаджень загального користування та спеціального при­значення.

· Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характери­стика включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємст­вами громадського обслуговування, комплексності та різноманітності її функцій.

· Екологічна якість території. Ця характеристика описується схе­мами поширення різних видів забруднення повітря, води, ґрунтів, рівнем цього забруднення, а також витратами, пов’язаними з їх усуненням.

· Привабливість середовища. Основними складовими цієї характе­ристики є різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних, архітектурних та природних пам’яток, завершеність архі­тектурно-просторової забудови, її цінність та ступінь розвинутості пла­нувальної структури.

· Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається наявністю чи можливістю організації під’їзних залізничних колій, мож­ливість використання акваторій у виробничих цілях, наявність особли­вих вимог до режиму і характеру використання території (охоронні зони, зони регулювання забудови, планувальні обмеження та інше).

Наведені фактори не всі характерні для села. Тому для встановлен­ня споживчих властивостей оціночних районів забудованих земель були розглянуті лише деякі параметри.

Показники бальної оцінки споживчих властивостей забудованих земель характеризуються як дуже добрі, добрі, задовільні, погані та ду­же погані.

1.3. Встановлення кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці)

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки - встановлення її технічних, еконо­мічних характеристик та юридичного статусу в процесі кадастрових зйомок та землеустрою.

Кадастровий номер - унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал (для земель сільськогосподарського призна­чення кадастровий масив) - компактне об’єднання земельних ділянок, яке обмежене вулицями, інженерними спорудами або природними межа­ми.

Дата добавления: 2014-01-05