Валуевский циркуляр 1863 года

Дело Центрального управлення по цензурному ведометву, 1863 г» №188

По вмсочайшему повеленим)

Секретное отношение Миниетра внутренних дел к Министру народного просвещения

5 июля, № 394

Давно уже идут споры в нашей печати о возможности существования самостоятельной малороссийской литературы. Поводом этим спорам служили произведения некоторых писателей, отличавншхся более или менее замечательннм талантом или своєю оригинальностью. В последнее время вопрос о малороссийской литературе получил иной характер, вследствие обстоятельств чисто политических, не имеющих никакого отношения к интересам собственно литературньм. Прежние произведения на малороссийском языке имели в виду лишь образованные классы Южной России, ныне же приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись под предлогом распространения грамотности и просвещения на издание книг для переводного чтения, букварей, грамматик, географий и т. д. В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии. В С.-Петербурге собираются пожертвования для издания дешевых книг на южнорусском наречии. Многие из этих книг поступили уже на рассмотрение в С.-Петербургский ценз, комитет. Немалое число таких же книг представляется и в Киевский ценз. комитет. Сей последний в особенности затруднялся пропуском упомянутых изданий, имея в виду следующие обстоятельства: обучение во всех без изъятия училищах производится на обшерусском языке и употребление в училищах южнорусского языка нигде не допущено; самий вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято было большинством Малороссов с негодованием, часто высказывающимися в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого малороссийского языка не бьшо, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши; что общерусский язык так же понятен для Малороссиян, как и для Великороссиян и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторыми Малороссиянами и в особенности Поляками так называемый украинский язык. Лиц того кружка, который усиливается доказать противное, большинство самих Малороссов упрекает в сепаратистских замислах, враждебных к России и гибельних для Малороссии. Явление это тем более прискорбно и заслуживает внимання, что оно совпадает с политическими замыслами Поляков и едва ли не им обязано происхождением, судя по рукописям, поступившим в цензуру и по тому, что большая часть малороссийских сочинений действительно поступает от Поляков. Наконец и Киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным випуск в свет расематриваемого ныне Духовной цензурой перевода на малороссийский язык Нового Завета. Принимая во внимание, с одной стороны, настоящее тревожное положение общества, волнуемого политическими событиями, а с другой стороны, имея в виду, что вопрос об обучении грамотности на местных наречиях не получил еще окончательного разрешения в законодательном порядке. Министр внутренних дел признал необходимым, впредь до соглашения с Министром народного просвещения, обер-прокурором Синода и шефом Жандармов относительно печатания книг на малороссийском языке, сделать по цензурному ведомству распоряжение, чтобы к печати дозволялись только такие произведения на этом языке, которые принадлежат к области изящной литературы; с пропуском же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебних и вообще назначаемых для первоначального чтения народа приостановиться.

О распоряжении этом было повергаемо на Высочайшее Государя Императора воззрения и Его Величеству благородно было удостоить оное Монаршего Благословення.

ІЗ ПОСТАНОВИ ВУЦВК І РНК УСРР «ПРО ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ МОВ І ПРО ДОПОМОГУ РОЗВИТКОВІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

1 серпня 1923 р.

Ті спокійні обставини, що склалися після перемоги над контрреволюцією і над голодом, дають Радянській владі змогу розвинути той визвольний національний процес, що почала Жовтнева революція через скинення влади поміщиків і капіталістів, які разом з царською бюрократією були на тери­торії України не тільки експлуататорами робітників і селян, але й русифіка­торами, що переслідували та пригнічували українську національність.

За короткий час існування Радвлади на Україні, незважаючи на відтяг­нення всіх сил культурного фронту, зроблено вже багато в справі розвитку української культури, в справі школи та книжки. Але ця робота не могла усунути нерівності культур, що створилася внаслідок вікового утиску.

Через те найближчим завданням Уряду мусить бути усунення цієї нерів­ності в галузі національної культури.

Те ж саме завдання диктує Радянській владі ще й потреба зміцнення тісної спілки робітників і селян і ще більше пристосування державного апа­рату до потреб, до побуту і до мови українського народу. Для цього треба збільшити українізацію всього державного апарату.

Залишаючи і на майбутнє обов'язковість для службовців знання росій­ської мови, що є засобом взаємин з найбільшою національною меншістю на Україні і з народами всього Союзу, зокрема з російським народом, і вважаю­чи, що в сучасних умовах російська мова перестала бути засобом пригні­чення в руках привілейованих класів і, навпаки, є засобом прилучення ук­раїнської культури до високорозвиненої, що має світове значення, — росій­ської культури, Робітничо-селянський уряд України визнає за потрібне все ж таки протягом найближчого часу зосередити увагу держави на поширенні знання української мови. Формальна відмінність, що визнавалася до цього часу між двома найбільш поширеними на Україні мовами —українською та російською, — недостатня. Внаслідок відносно слабого розвитку української школи і української культури взагалі, внаслідок відсутності потрібних під­ручників для навчання, відсутності підготовленого до певної міри персона­лу— життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги ро­сійської мови.

Щоб усунути таку нерівність, робітничо-селянський уряд вживає низку практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов усіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР.

Щоб досягти зазначеної мети, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів постановили:

Дата добавления: 2014-01-05