Історичний аспект вчення про темперамент

План

2. Теорія темпераменту І.П. Павлова.

3. Теорія темпераменту Г.Айзенка.

4. Визначення та характеристика типів темпераменту.

5. Властивості, структура та становлення характеру

6. Акцентуації характеру.

1. Стародавній лікар Гіппократ (460 – 377 до н. е) вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла»: крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі» визначає здоров’я людини, тоді, як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань. Виходячи з учення про ці «соки тіла», Клавдій Гален (129 – 201 р. до н. е) розробив першу класифікацію темпераментів, згідно якої тип темпераменту зумовлений переважанням в організмі одного із «соків». Ця теза була покладена в основу «гуморальної» (рідинної) концепції емпераменту.

На думку Галена, якщо в організмі переважає «гаряча кров» (sanguis), то в поведінці яскраво виявляються риси сангвіністичного темпераменту – енергія, впертість, рішучість.

Якщо ж цю «гарячу кров» охолоджує «надлишковий слиз» (flegma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

«Їдка жовч» (chole) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту. А коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної жовчі» (melan chole), це призводить до формування меланхолічного темпераменту.

Теорія темпераменту Е. Кречмера. Спробував визначити типи темпераменту через типи морфологічної конституції тіла людини. Він виділив чотири основних типи конституції – астенічний, пікнічний, атлетичний і диспластичний (непропорційна будова тіла). Астенік (має високий зріст, вузькі плечі, довгі і худорляві кінцівки) – людина замкнута, вперта, схильна до частої зміни настрою, погано адаптується. Атлетик (має високий зріст, розвинені м’язи, широкі плечі) – спокійний, стриманий, з ригідним мисленням. Пікнік (схильний до повноти, невеликого зросту, з великим животом, круглою головою і короткою шиєю) – оптимістичний, комунікабельний, емоційний.

Відомий американський психолог В. Шелдон також запропонував морфологічну теорію темпераменту, за якою три основні типи соматичної конституції:

- Ендоморфна будова (м’якість та округлість зовнішнього вигляду, слабкий розвиток м’язів і кісток) – характеризується розслабленістю і повільністю.

- Мезоморфна будова (атлетична будова тіла) – властива жорстка і різка поведінка, схильність до ризику, активність, сміливість, агресивність.

- Ектоморфна будова (витонченість і тендітність тіла) – схильність до усамітнення, не товариськість.

Також класифікацією темпераментів займався німецький філософ Кант І. (1724 – 1804 р.).Він розділив темперамент на два типа: темперамент почуттів (сангвінік та меланхолік) та темперамент діяльності (холерик та флегматик).

2. Ідея зв’язку особливостей темпераменту з певними анатомо – фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях російського фізіолога Павлова І.П. (1849 – 1936 р.). який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили, зрівноваженості та рухливості нервових процесів.

- сила нервових процесів – здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники;

- зрівноваженість нервових процесів – залежить від співвідношення сили процесів збудження і гальмування;

- рухливість нервових процесів – швидкість переходу нервових клітин від стану збудження до гальмування і навпаки.

Темперамент – це індивідуально – типологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів. Це психобіологічна категорія, тому що його властивості не являються повністю вродженими або залежними від середовища. Але першочергово це генетично задані індивідуально – біологічні властивості людини.

Сильна Н.С. Слабка Н.С.

Зрівноважений Незрівноважений

Рухливий Інертний

Сангвінік Флегматик Холерик Меланхолік

Сангвінік має сильний, зрівноважений, рухливий тип нервової системи. У людини риси жвавого типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня зрівноваженість нервових процесів), і водночас і значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички і вподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Флегматик має сильну, зрівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передовсім, неквапливістю дій. Поряд з енергією і великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладання і вміння тримати себе в руках (добра зрівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, повільність у винесені рішень, особливо в раптових ситуаціях, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

Холерик має сильну, але незрівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь – яка дрібниця може звести все на нівець, що свідчить про незрівноваженість нервових процесів із переважанням збудження. Саме через це для характеристики даного типу і не використовується поняття рухливості нервових процесів.

Меланхолік відрізняється загальною слабкістю нервом системи, для характеристики якої такі властивості, як зрівноваженість і рухливість нервових процесів не застосовується. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси слабкого типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкорюється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, повним непереборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюваннями, уникають товариства, бояться будь – якої відповідальності.

3. Концепція Г.Айзенка (1926 р.) (екстравертованість, інтровертованість)

Айзенк запропонував свою теорію особистості, на його думку всіх індивідів можна поділити за допомогою чотирьох показників: екстравертованість, інтровертованість, емоційна стабільність та емоційна нестабільність.

Цей показник екстраверсії – інтроверсії виражається у вигляді шкали і це були описані крайні полюса цієї шкали.

Екстраверсія – характеристика спрямованості особистості на зовнішній світ. Людину притягують події навколишньої дійсності, вона навіть отримує заряд енергії з оточуючого світу. Люди, які мають таку спрямованість мають багато друзів, знайомих. Вони відкриті до інформації, рідко вступають у конфлікти. Живуть за соціальними правилами. Схильні до необдуманих та імпульсивних дій, бурхливих розваг. Комунікабельні, успішні в професіях типу «людина – людина».

Інтроверсія – характеристика спрямованості особистості на явища власного суб’єктивного світу, звідки вони й черпають енергію. Такі люди нетовариські, малокомунікабельні, соціально пасивні, їх мало цікавлять події навколишнього світу вони схильні до самоаналізу. Стримані, мають чіткі життєві позиції, вдумливі, вперті. На Рис. 2. у вигляді горизонтальної осі, показані крайні полюси шкали «Інтроверсія - Екстраверсія»

Емоційна нестабільність – характеристика людини з боку контролю над емоціями, це крайній полюс, який характеризує емоційно неврівноважених, нестійких та погано адаптивних особистостей. На протилежному полюсі знаходяться особистості високо емоційно стійкі з прекрасною адаптивністю – емоційно стабільні (вертикальна вісь).

Емоційна нестабільність (нейротизм)

Меланхолік Холерик

Інтроверсія Екстрверсія

Флегматик Сангвінік

Емоційна стабільність

Рис. 2. «Коло» Г. Айзенка.

4. Темперамент – сукупність індивідуально – психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспект поведінки людини і виявляється в її діяльності та спілкуванні. Три головні компоненти темпераменту:

1. Загальна активність. Тенденція особистості до самовираження, оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності. Ступінь активності індивіда може бути різний – від млявості, інертності та пасивного споглядання на одному полюсі до найвищих рівнів прояву енергії, стрімкості дій – на іншому.

2. Динаміка психічних станів актуалізується за допомогою моторики. Сукупність особливостей м’язової та мовленнєвої моторики легше піддається спостереженню і тому частіше, ніж інші показники, використовується для оцінки темпераменту.

3. Емоційність як компонент темпераменту являє собою комплекс властивостей, що характеризує особливості виникнення, перебігу і згасання різних почуттів, афектів та настроїв

Сангвінік: для нього характерна підвищена реактивність. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на протилежні. Тому почуття, інтереси, настрої і прагнення дуже мінливі. У колі друзів сангвінік завжди рухливий, веселий та життєрадісний. Переважає у нього оптимістичний настрій. Має добре розвинену міміку й виразні рухи. По обличчю легко вгадується його настрій, ставлення до людей і до речей. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявиться для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він починає нудьгувати і залишає розпочату роботу. Легко пристосовується до будь – якої нової обстановки, легко зав’язує знайомства і вступає у спілкування з новими людьми, швидко схоплює усе нове, засвоює нові знання, навички і вміння. Їм властива висока кмітливість і гнучкість розуму. У них розвиваються хороші організаторські здібності. Характерна дещо завищена самооцінка. Сангвінік – екстраверт.

У практичній діяльності слід користуватися слідуючим правилом: «Довіряй, але перевіряй» тому, що «+»: життєрадісність, чуйність, товариськість, захопленість; «-»: схильність до зазнайства, розкиданість, легковажність, поверховість, надтовариськість, ненадійність, переоцінка своїх можливостей, схильність до обіцянок, які не завжди виконуються.

Холерик: його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по – різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших – спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестримність та агресивність. Для холерика характерна циклічність у роботі. Він може цілком віддаватися справі, енергійно долати труднощі на шляху до його мети – і раптом припинити роботу. У нього певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагоджені спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав’язати свою думку співрозмовникові, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування. Труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик – екстраверт.

У практичній діяльності слід користуватися слідуючим правилом: «Ні хвилини спокою» тому, що «+»: енергійність, захопленість, ініціативність, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість;«-»: запальність, неврівноваженість, нетерплячість, конфліктність, схильність до афектів, швидке охолодження до роботи, яка вимагає довгочасних зусиль.

Флегматик: він сповільнено реагує на подразники. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю і стриманістю у зовнішніх проявах. Його важко розсмішити чи розгнівати. Залишається спокійним за будь – яких умов, стримує свої пориви, завжди слідує встановленому розпорядку життя. Йому властива велика зосередженість і працездатність. Має значні труднощі при оволодінні новими видами діяльності. Недостатньо впевнений в собі, малоактивний і безініціативний. Високу продуктивність праці виявляє при виконанні добре освоєної (нерідко монотонної) роботи. За своєю природою флегматик інтроверт, а тому він мало комунікабельний. Йому важко знайомитися з новими людьми, знаходити теми для спілкування. Має небагатослівну мову, тихий часто невиразний голос, збіднену міміку, повільні рухи.

У практичній діяльності слід користуватися слідуючим правилом: «Не підганяй» тому, що «+»: врівноваженість, постійність, терплячість, самовладання надійність;«-»:загальмованість, товстошкірість, сухість, консерватизм, неможливість працювати в режимі дефіциту часу. Його не треба підганяти він сам розподілить свій час і добросовісно виконає завдання.

Меланхолік: дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, мовчить. Переживання меланхоліка є дуже стійкими і ззовні слабо вираженими. Це високотривожний і невпевнений у собі тип. Важко знайомиться з людьми, коло спілкування є дуже звуженим. Меланхолік мало працездатний, швидко втомлюється. Проте, якщо обстановка знайома і спокійна, а діяльність добре освоєна, він може справлятися зі складними завданнями. Особливо полюбляє спокійну, монотонну роботу.

У практичній діяльності слід користуватися слідуючим правилом: «Не нашкодь» тому, що «+»: висока чутливість, м’якість, людяність, доброзичливість, тактовність, здатність до співчуття, емпатії, схильність до творчої діяльності; «-»: низька працездатність, швидка втомлюваність, тривожність, вразливість, замкненість, сором’язливість, песимізм. На меланхоліка не можна підвищувати голос, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий.

Чисті типи темпераменту зустрічаються дуже рідко в основному ми спостерігаємо за змішаними типами в нашому житті.

Кожний із представлених типів темпераменту сам по – собі не являється ні хорошим, ні поганим. Кожен тип може мати свої переваги та недоліки. Люди сангвіністичного типу володіють бистротою реакції, легко пристосовуються, мають високу працездатність, але на початку періоду роботи під кінець їх працездатність знижується, через швидку втомлюваність і втратою інтересу. Навпаки, меланхолічний тип, відрізняється повільним входженням в роботу, але за то відрізняється більшою витримкою. Їх працездатність завжди вища в середині і в кінці роботи. В цілому продуктивність і якість роботи, як у сангвініка, так і у меланхоліка приблизно однакова, а відмінність лише в динаміці роботи.

Холеристичний темперамент має перевагу в тому, що може сконцентрувати значні зусилля в короткий проміжок часу. Але при тривалій роботі такій людині не вистачає витримки. Флегматики, навпаки не можуть швидко сконцентрувати та зібрати свої зусилля, але можуть тривало і вперто працювати, добиватися намічених цілей.

Важливо вміти організувати спільну діяльність людей враховуючи особливості їх темпераментів. Без детальних урахувань специфіки кожної індивідуальності, можна виходити з того, що більш ефективно буде робота в парах, укомплектованих за формулами:

1. холерик + сангвінік

2. сангвінік + меланхолік

3. меланхолік + флегматик

4. сангвінік + флегматик

5. Властивості, структура та становлення характеру.

Людину звичайно характеризують, як добру чи злу, скромну чи настирну, делікатну чи грубу, чуйну чи черству, ліниву чи працелюбну, колективіста чи егоїста, боязку чи сміливу. Характером пояснюють також вчинки і проступки, життєві досягнення і невдачі. Поза сумнівом, це властивості індивідуальності, але на відміну від властивостей нервової системи, темпераменту вони відображають не динаміку і не результативність, а зміст стосунків людини зі світом.

Характер (від грец. Character – риса, ознака) – це сукупність сталих індивідуальних рис особистості, які формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні і зумовлюють типові для неї способи поведінки. Складне й індивідуально своєрідне поєднання рис людини, яке формується в процесі її розвитку під впливом умов життя та виховання і виявляється в її поведінці.

Характер людини – це те, що визначає його значимі вчинки, а невипадкові реакції на ті, або інші стимули або обставини, які сталися на даний момент. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням.

Існує розділення рис особистості на:

- Мотиваційні – спонукають, направляють діяльність, підтримують її.

- Інструментальні – придають їй відповідний стиль.

Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних якостей. Від нього більш залежить не зміст, а манера виконання діяльності. Однак, характер може проявлятися і у виборі цілі діяльності. Однак, коли ціль виявлена, характер виступає в своїй інструментальній ролі, як засіб досягнення поставленої мети.

Характер є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса характеру є рисою особистості, але далеко не кожна риса особистості є рисою характеру. Для того, щоб стати рисою характеру, риса особистості має бути:

- досить виразною

- тісно пов’язаною з іншими рисами характеру в єдине ціле

- систематично виявлятися в різних видах діяльності, типових ситуаціях, обставинах спілкування.

Дата добавления: 2014-01-05