Еволюція грошей

З розвитком ринкових відносин та процесу демонетизації золота деякі функції грошей еволю­ціонували.

Еволюція функції міри вартості. Позаяк золото вийшло з обігу і перестало бути грошима, то воно й припинило вико­нувати функцію міри вартості. Однак слід враховувати, що в процесі обміну виникає потреба не так у вимірі вартості об­мінюваних товарів, як у тому, щоб з'ясувати, у скільки разів вартість конкретного товару більша чи менша від вартості товару, що пропонується для обміну. В цих умовах функція грошей як міри вартості ніби модифікується у функцію зістав­лення вартості обмінюваних товарів. Це можуть здійснювати і гроші, що не мають власної вартості. Мета товарного обміну, в якому беруть участь і гроші, обміняти товар на товар, а не на гроші. Отже, сучасні гроші виконують функцію порівняння вартості обмінюваних товарів, виступають як рахункові оди­ниці, за допомогою яких визначаються ціни, ведеться грошо­вий облік національного продукту.

Еволюція функції грошей утворення скарбів. Оскіль­ки золоті гроші замінені паперово-кредитними, то збере­ження Їх не може утворювати скарб. Але паперові та кре­дитні гроші здатні виконувати функцію нагромадження, бо, маючи представницьку вартість, є ліквіднішими порівняно з іншими активами. Гроші у функції нагромадження об­слуговують потреби відтворення (капітальне будівництво, придбання машин, обладнання тощо) і потреби населення у придбанні житла, дорогих товарів тривалого користування, а також потреби у відпочинку та ін.

Еволюція функції грошей як засобу платежу У про­цесі розвитку товарно-грошових відносин функції грошей як засобу обігу поступово звужуються і водночас розширю­ються функції грошей як засобу платежу. У кінцевому підсумку кредитні гроші, які виникають із функції плате­жу, стають найпоширенішими і найрозвинутішими грошо­вими формами.

Еволюція світових грошей.. У сучасних умовах золото безпосередньо не використовується як світові гроші. Функ­цію світових грошей виконують вільно конвертовані на­ціональні валюти розвинених країн і міжнародні грошові одиниці (ЕКЮ, ЄВРО). Однак золото виконує функцію цен­тралізованого резерву країни, зосередженого в центральних банках, і може використовуватися у міжнародних розра­хунках опосередковано шляхом попереднього продажу на світових ринках золота й подальшого його обміну на націо­нальні валюти інших країн.

Одночасно з еволюцією функцій грошей відбувається і процес еволюції видів грошей (рис. 5).

Рис. 5. Еволюція видів грошей

Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває й дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості їхньо­го прояву.

3. Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом пев­ного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'яз­ки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхід­них для обігу, може бути визначена за такою формулою:

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, про­даних у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

В умовах заміни золотомонетного обігу паперовими гро­шима діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу папе­рових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорів­нювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима немину­че призводить до знецінення їх.

Більшість сучасних західних економістів для визначен­ня кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на нео­класичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу гро­шей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; О — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей насе­ленням, придбанням комерційних та державних цінних папе­рів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси (рис.6).

Грошова маса — це сукупність усіх грошових за­собів у готівковій і безготівковій формах, які забезпе­чують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні пла­тежі у народному господарстві.

Рис.6. Структура грошової маси

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структу­рою, то для її характеристики застосовуються різні підхо­ди і показники.

Насамперед грошову масу можна поділити на дві части­ни — активні гроші, які постійно використовуються в готів­ковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов.

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати Мо, М1, М2, М3, L (рис. 7).

Рис. 6. Структура грошової маси

Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5—10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки.

У кожній країні існує своя методика створення грошо­вих агрегатів. Так, у Франції розраховують і використову­ють 2 агрегати, в Німеччині і Швейцарії — 3, США — 4, Англії — 5, Україні — 4 (Мо, М1, М2, М3, ).

Дата добавления: 2014-01-05