Техніко-оформлюючі правила складання видавничої акциденції

Всі оригінали книжково-журнальної акциденції оформлюють художники видавництва.

Палітурка, обкладинка і суперобкладинка — конструктивні і оформлювальні елементи книжково-журнальних видань, тому їх оформлення має відповідати змісту та оформленню всього видання.

Текст обкладинки часто заключають в лінійкові або орнаментальні рамки — прості або складні, що складаються з декількох рамок (одна в іншій). Формат набору обкладинки визначається розмірами сторінок видання після обрізки. Обкладинку часто оформлюють комбінованим способом і в кілька фарб. Корінець оформлюють однотипно з обкладинкою.

Кегль і накреслення шрифту вибирають в залежності від кількості тексту, кольору паперу і фарби; найчастіше використовують шрифт напівжирного накреслення. Суперобкладинка зберігає палітурні кришки від передчасного зносу і забруднення. Від обкладинки вона відрізняється наявністю клапанів для вставки в них палітурних кришок. Титул є оформлювальним елементом книжково-журнальних і газетних видань. Розрізняють титули кількох видів.

Основний, або головний, титул — це перша смуга видання. Титул містить прізвище автора, назву книги, назву видавництва, місце і рік видання, а для перекладних видань — деякі додаткові відомості (прізвище перекладача, редактора російського видання тощо). Основний титул оформлюють у відповідності з обкладинкою, але з використанням шрифтів більш світлого накреслення.

Титули можуть бути мальованими, набірними і комбінованими.

Мальований титул виготовляє художник для подальшого відтворення фотомеханічним способом.

Набірний титул оформляють тільки з використанням набірного матеріалу, а комбінований включає кліше (частіше це назва книги і прикраси) і складальний матеріал.

Титул може бути розташований на одній першій шпальті книжкового блоку, на двох смугах — лівої і правої (розворотний або розпашний титул), або на двох смугах — титульній сторінці та її обороті (оборотний титул).

Контртитул, або додатковий титул, розміщують на розвороті з лівого боку від основного титулу (на парній сторінці). Контртитул використовують у багатотомних і перекладних виданнях і оформлюють у відповідності з основним титулом. Контртитул містить відомості, що відносяться до всього багатотомного видання, а титул — конкретно до даного тому. У перекладних виданнях основний титул може бути набраний російською мовою, а контртитул — мовою оригіналу.

Передній титул (авантитул) використовується досить рідко. Він розташовується перед основним титулом на непарній сторінці. Передній титул може містити посвяту (у правому верхньому куті) і назву видавництва, що розміщують на оптичній середині сторінки.

Фронтиспис — це титульна ілюстрація, що розташовується на розвороті з основним або переднім титулом. Фронтиспис завжди розташовують на парній сторінці. Це або портрет автора, або ілюстрація, яка розкриває основний зміст твору. Внутрішній титул, або шмуцтитул, — це назва розділів, глав або окремих частин всередині видання. Внутрішній титул розташовують на окремій непарній сторінці.

«Шапка» — назва розділів усередині видання, яка заверстується вгорі текстової сторінки. «Шапки» можуть бути в компактних виданнях, журналах, газетах і практично замінюють шмуцтитули.

Формат титулу може бути однаковий з форматом наборної сторінки; в цьому випадку титул обрамляють поля. Графічні елементи титулу можуть виходити за межі формату наборної сторінки; в цьому випадку рамка полів навколо титулу зникає, вона як би вливається в пробільні ділянки між його графічними елементами. При цьому симетрична вісь, яка організує графічні елементи титулу, також відсутня.

Зазвичай для набору титулів використовують шрифт тієї ж гарнітури, що і для набору заголовків в книзі, але можливі і різні комбінації, що підсилюють контраст між титульними і текстовими заголовками.

Титул набирають шрифтом більшого кегля, ніж рубрики в тексті, переважно світлого накреслення. При малому текстовому заповненні титульної сторінки строчні літери навіть великого кегля недостатньо виразні, тому титул зазвичай набирають прописними літерами.

Кегль шрифтів вибирають в залежності від формату видання, кількості тексту і значимості тексту окремих груп з дотриманням підпорядкованості шрифтів по кеглю. Головні рядка — назва книги або прізвище автора в зібраннях творів — набирають шрифтом кг. 12-36 п. Зазвичай головні рядки розміщують на оптичній середині смуги, але можуть бути розміщені і на інших ділянках титульного аркуша, важливо лише, щоб вони виглядали як головні. Всі розглянуті особливості оформлення титулів застосовуються і до шмуцтитулів (внутрішнього титулу). При наборі титулів широко використовують набірні лінійки і орнаменти.

Більшу частину книжково-журнальної акциденції становлять оголошення, які розміщують в книгах, журналах і газетах. Оголошення поділяються на індивідуальні та групові. У будь-якому оголошенні виділяють головне, тобто предмет оголошення та відомості про рекламатора.

Книжкові оголошення містять відомості про книги, підготовлених до друку або наявних у продажу. Розміщують книжкові оголошення зазвичай на вільних сторінках в кінці видання, на третій сторінці обкладинки брошури, на клапанах суперобкладинки і т. п. Шрифти для набору вибирають відповідно до вимог акцидентна набору; часто оголошення заключають в рамки з лінійок або прикрас.

Журнальні оголошення можуть носити бібліографічний характер (подібно книжковим) або рекламний. Рекламні оголошення можуть рекламувати не тільки книги і журнали, а й найрізноманітніші предмети промислового й побутового споживання.

Текст оголошень може бути набраний шрифтом різних гарнітур, кеглей і накреслень, але для набору одного оголошення доцільно використовувати не більше двох гарнітур.

Для виділення окремих рядків чи слів в оголошенні використовують: прописні літери, розрядку, курсивне і напівжирне накреслення, підкреслення рядків лінійками, контрастні гарнітури, ініціали, відбивку, інший колір.

Газетні оголошення більш різноманітні за змістом. Їх набирають на формат однієї, двох і більше колонок чи на всю ширину газетної сторінки (формат зазначають в оригіналі). Для виділення оголошень від основного тексту широко використовують різні лінійки. Оголошення набирають прописними літерами шрифту основного тексту (кг. 6–8 п.) світлого накреслення чи строчними літерами напівжирного накреслення.

Іноді першу літеру оголошень виділяють шрифтом подвійного кегля жирного накреслення. Маленькі оголошення потрібно відділяти один від одного за допомогою лінійок.

Дата добавления: 2014-01-05