Тема 3. Прогнозування соціально-економічного розвитку в системі ДРЕ

1. Суть і призначення економічних і соціальних прогнозів.

2. Функції, об’єкти і суб’єкти, принципи прогнозування.

3. Система та класифікація методів прогнозування, сфера їх застосування.

4. Рівні прогнозної роботи в Україні.

І. Прогнозування (від грецького – знання наперед) – вид пізнавальної діяльності людини, спрямованої на формування прогнозів розвитку об’єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку.

Прогноз складається з метою визначення напрямів і тенденцій розвитку будь-якого процесу, ймовірних строків появи тих або інших подій, обсягів необхідних робіт.

Класифікація прогнозів:

- ознака “відношення до об’єкта прогнозу”:

а) активні прогнози;

б) пасивні прогнози;

- ознака “ мета прогнозу ”:

а) конфірмативні прогнози, мета яких – довести або спростувати те чи інше уявлення про об’єкт прогнозу;

б) планіфікаційні прогнози, мета яких – створити фундамент для планування;

- ознака “ступінь усвідомлення і обґрунтованості доказів і методів прогнозів”:

а) інтуїтивні прогнози, зроблені через неусвідомлення методів і принципів прогнозів;

б) логічні прогнози, в яких містяться логічні обґрунтування вихідних принципів прогнозів, методи прогнозування і способи оцінки результатів;

- ознака “форма вираження результатів прогнозу”:

а) кількісні;

б) якісні;

- ознака “рівень мови науки, в пропозиціях якої сформульовано прогноз ”:

а) пропозиція індивідуального фактора в пропозиціях мови спостереження;

б) прогноз емпіричних залежностей;

в) прогноз теоретичних закономірностей;

- ознака “метод, застосований для прогнозування ”:

а) прогнози, одержані загальнонауковими методами, за аналогією, дедуктивні, індуктивні тощо;

б) прогнози, одержані інтернауковими методами, – екстраполяція, інтерполяція, моделі, експертні оцінки тощо;

в) прогнози, одержані науковими методами, індекси в економіці, патенти в техніці;

- ознака “кількість методів для прогнозів ”:

а) симплексний – прогноз, для якого використовується один метод;

б) дуплексний – прогноз, для якого застосовуються два методи;

в) комплексний прогноз, для якого необхідно більше двох методів;

- ознака “час прогнозованої події ”:

а) довгострокові прогнози – економічні (10-30 років), розвитку техніки (5-7 років), погоди (10-100 діб);

б) середньострокові прогнози – економічні (2-5 років), розвитку техніки (5-7 років), погоди (3-10 діб);

в) короткострокові прогнози – економічні (до 1 року); розвитку техніки (1-3 роки), погоди (1-2 доби).

Прогнозування – складова частина системи ДРЕ, яка повинна виявити важливі проблеми та визначити напрямки розвитку країни. Результати прогнозних розрахунків використовуються державними органами для вироблення і обґрунтування соціально-економічної політики держави.

ІІ. Основні принципи прогнозування:

1. Цілеспрямованість.

2. Системність.

3. Наукова обґрунтованість.

4. Багаторівневе описання.

5. Інформаційна єдність.

6. Адекватність прогнозів об’єктивним закономірностям розвитку.

7. Альтернативність.

8. Послідовне подолання невизначеності.

Основні функції прогнозування:

1. Науковий аналіз процесів і тенденцій;

2. Дослідження об’єктивних зв’язків явищ в економіці;

3. Оцінка об’єкта прогнозування;

4. Виявлення альтернатив розвитку економіки;

5. Нагромадження наукового матеріалу для обґрунтування вибору управлінських рішень.

Основні об’єкти прогнозування:

- окремі великі сфери і підсистеми економіки;

- галузі і підгалузі;

- види виробництва;

- природні ресурси;

- трудові ресурси;

- наука та техніка;

- соціальна сфера;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- екологія;

- окремі регіони;

- демографічні проблеми.

В розробці прогнозів приймають участь спеціалісти різних рівнів і напрямів науково-пошукової діяльності - суб’єкти прогнозування.

ІІІ. Предмет економічного прогнозування – розвиток у майбутньому продуктивних сил в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності.

Методологія економічного прогнозування являє собою сукупність теоретичних підходів та методичних прийомів, які застосовуються в процесі розробки економічних прогнозів.

Методика прогнозування – набір робочих прийомів, що формують технологію прогнозування, якими користуються розробники прогнозів в своїй роботі.

Методами прогнозування називають сукупність прийомів та оцінок, які дають змогу на основі аналізу минулих внутрішніх і зовнішніх зв’язків, притаманних об’єкту, а також їхніх змін, винести судження певної ймовірності щодо майбутнього розвитку об’єкта.

Залежно від характеру джерел інформації методи прогнозування поділяються на два класи: евристичні і фактографічні. В першому випадку джерелом інформації є дані, отримані за допомогою логічних прийомів і методологічних правил теоретичного дослідження. В другому прогностична розробка базується виключно на фактичному матеріалі, конкретних даних, які детально характеризують зміни в часі ознак об’єкта прогнозування.

Клас евристичних методів прогнозування включає в себе інтуїтивні та аналітичні методи. До інтуїтивних належать методи, що передбачають залучення експертів як спеціалістів у даній галузі пізнання та практики, а також метод мозкових атак. До аналітичних належать методи, що ґрунтуються на логічному аналізі моделі процесу прогнозування.

Клас фактографічних методів прогнозування поділяється на статистичні івипереджувальні методи. Статистичні методи ґрунтуються на побудові і аналізі емпіричних часових рядів характеристики об’єктів, а випереджувальн і – на обробці інформації, що має відношення безпосередньо до часу попередження.

Дата добавления: 2014-01-05