Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Функції та методи фінансової діяльності




Принципи фінансової діяльності, характеризуючи і розкриваючи її зміст, створюють умови здійснення функцій фінансової діяльності. В основному вони відображають й деталізують основні функції фінансів, хоча і відрізняються деякою своєрідністю. До них відносяться основні напрями фінансової діяльності:

1) організація грошового обігу;

2) формування грошових фондів;

3) розподіл і використання грошових ресурсів;

4) організація фінансового контролю.

Фінансова діяльність держави здійснюється різними методами (способами, прийомами), при яких держава, уповноважені нею органи здійснюють мобілізацію, розподіл та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Під методами фінансової діяльності необхідно розуміти конкретні прийоми і способи, за допомогою яких держава здійснює формування, розподіл і використання відповідних централізованих і децентралізованих фондів. Враховуючи наявність трьох загальних напрямів у фінансовій діяльності держави, можлива наступна класифікація методів її здійснення:

а) методи формування коштів фондів;

б) методи розподілу коштів фондів;

в) методи використання коштів фондів;

В основі вибору конкретного методу фінансової діяльності лежить декілька чинників:

1) стадія фінансової діяльності держави, рух грошових фондів;

2) форма власності на грошові кошти, які переходять державі;

3) джерело державних доходів;

4) цілі, на які використовуються грошові ресурси на конкретному етапі розвитку держави;

5) співвідношення між доходами і витратами, на покриття яких вони направляються.

Методи фінансової діяльності диференціюються залежно від стадій руху грошових фондів.

1. Методи мобілізації грошових ресурсів:

а) метод обов'язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов'язки їх виконання, гарантії. Реалізується перш за все через форми податкових платежів, інших безумовних і обов'язкових зборів. Імперативно визначається і гарантується вид платежу, платник, об'єкт, ставка, розмір, терміни, способи забезпечення та ін.;

б) метод добровільної мобілізації припускає переважно діапозитивні способи забезпечення фінансових надходжень, механізми кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних квитків та ін.).

2. Методи розподілу грошових ресурсів:

а) метод фінансування є цільовою, плановою, безкоштовною і безповоротною передачею державних грошових коштів з бюджетів на певні цілі, завдання, реалізацію державних функцій;

б) метод кредитування означає цільову, відшкодувальну, термінову і поворотну передачу грошових коштів, що здійснюється на платній основі. Цей метод об'єднує два різних за змістом способи: державне і банківське кредитування, хоча останнє лише частково відноситься до сфери публічного регулювання.

Методи фінансування і кредитування можуть підрозділятися на різні підвиди залежно від мети використання коштів, джерел їх формування, організаційно-правових режимів суб'єктів.

Так, до видів фінансування відносяться: 1) дотації; 2) субвенції; 3) субсидії.

Дотація - виділення грошових коштів кому-небудь у цілях заповнення нестачі власних коштів. Розрізняють два види дотацій: 1) що виділяються підприємствам, організаціям, установам на покриття збитків, обумовлених незалежними від них причинами; 2) бюджетна дотація - безкоштовна, безповоротна допомога вищого бюджету нижчому, яка не носить цільового характеру і надається у разі перевищення витрат над доходами.

Бюджетна дотація, яка носить цільовий характер, іменується субвенцією. її надання нижчому бюджету здійснюється з чітким визначенням витрачання коштів. У разі порушення умов їх використання субвенції підлягають поверненню до вищого бюджету. Не використані протягом бюджетного року субвенції підлягають поверненню до вищого бюджету з одночасним наданням звіту про витрачені суми.

Під субсидією необхідно розуміти надання допомоги в грошовій або натуральній формі фізичним або юридичним особам, органам місцевого самоврядування або іншим державам за рахунок Державного або місцевого бюджетів, а також спеціальних цільових фондів.

Субсидія застосовується як спосіб збалансування доходів і витрат осіб, яким вона виділяється і завжди носить цільовий характер, оскільки надається для фінансування конкретних заходів та установ.

Щодо методу кредитування, то його особливою формою є державний кредит, в якому позичальником або кредитором виступає держава або органи місцевого самоврядування.

3. Методи використання грошових ресурсів пов'язані з витрачанням грошових фондів і підрозділяються:

а) залежно від спрямованості витрачання:

- пооб'єктний - припускає направлення грошових ресурсів на фінансування певних об'єктів (майнових комплексів та ін.);

- посуб'єктний - виділення і передача грошових коштів окремим суб'єктам (конкретним розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів - окремим особам, категоріям осіб або регіонам);

б) залежно від форми надходження грошових ресурсів:

- безготівкові грошові перерахування, розрахунки;

- готівкові грошові кошти.

Методи фінансової діяльності не є застиглими формами реалізації руху грошових фондів, його забезпечення. Природно, вони можуть змінюватися з часом, набувати нового змісту. В основі цих змін лежать перетворення самої держави, зміни її завдань. Так, наприклад, з початку 90-х років XX ст. досить активно розвивався метод обов'язкових мобілізацій, ускладнювалася податкова система України.

Слід визнати, що розподіл методів залежно від напрямів фінансової діяльності вельми умовний, оскільки фонди не є абсолютно відособленими і часто може складатися ситуація, коли унаслідок кореспонденції коштів двох чи більше фондів для одних застосування якого-небудь з вищезгаданих методів служитиме прийомом формування фондів, а для кореспондуючих фондів - розподілом або використовуванням.

Існують й інші, ніж зазначені вище, методи здійснення фінансової діяльності.

Юридичною формою здійснення фінансової діяльності є фінансово-правові і фінансово-планові акти, що видаються уповноваженими органами держави. Здійснення класифікації таких актів можливе за різних підстав. Так, за юридичними властивостям розрізняють нормативні й індивідуальні фінансово-правові акти.

Нормативні фінансово-правові акти встановлюють загальні положення для регулювання цілої групи однорідних фінансових відносин, звернені до широкого кола осіб, розраховані на довгий час дії і неодноразове застосування.

Індивідуальний фінансово-правовий акт пов'язаний з конкретними фінансовими правовідносинами і направлений у кожному конкретному випадку на їх установлення, зміну або припинення, тобто виступає в ролі юридичного факту: наприклад, рішення Голови районної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій. Такий акт розрахований на однократне (разове) застосування, звернений до певної особи, виданий з конкретного питання і втрачає свою силу або належним виконанням, або відміною його прийнятим органом (чи вищим), або визнання його недійсним у порядку, передбаченому чинним законодавством.

У зв'язку з особливим значенням планування у фінансовій діяльності в системі фінансово-правових актів виділяють особливу групу фінансово-планових актів. До них відносять: державний і місцеві бюджети, єдині кошториси установ і організацій, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, касовий план НБУ та ін.

Фінансово-планові акти приймаються в процесі фінансової діяльності держави і містять конкретні завдання в області фінансів на певний період, тобто є планами з мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів. За юридичними властивостями їх не можна віднести ні до нормативних, ні до індивідуальних фінансово-правових актів, оскільки вони містять ознаки і тих, і інших.

За юридичною природою фінансово-правові акти підрозділяють на законодавчі і підзаконні. Залежно від того, якими органами видаються такі акти, їх класифікують на: 1) акти представницьких органів; 2) акти виконавчих органів; 3) вважається, що є підстави виділити й акти судових органів.

При класифікації фінансово-правових актів, залежно від компетенції органів, що їх видають, вони можуть бути розділені на: 1) акти органів загальної компетенції; 2) акти органів спеціальної компетенції; 3) акти державної влади; 4) акти органів місцевого самоврядування.

Класифікація форм фінансової діяльності може здійснюватися на різних підставах:

а) за юридичними формами, властивостями:

- правова - форма фінансової діяльності, що здійснюється через ухвалення і реалізацію фінансово-правових актів. їх можна класифікувати за декількома напрямами (за юридичними властивостями; за юридичною природою; за органами, що їх приймають та ін.), але докладніше ці питання будуть розглянуті при аналізі фінансово-правових норм, фінансового законодавства;

- неправова - форма фінансової діяльності, не пов'язана з правовим вираженням. Частіше всього вона, правда, похідна, пов'язана з правовими формами, іноді пов'язана з прогалинами в праві;

б) за організаційними формами:

- створення централізованих фондів грошових коштів;

- формування децентралізованих грошових фондів;

в) за змістом інститутів фінансової діяльності:

- у сфері бюджетної діяльності;

- у сфері податкового регулювання;

- у сфері кредитування;

- у сфері валютного регулювання;

- у сфері фінансового контролю.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 801; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.021 сек.