Організаційні форми страховиків

Страхова організація

Договори страхування.

Страховий ринок та його структура

Страховий ринок — частина фінан­сового ринку, де об'єктом купівлі-про­дажу виступає страховий захист, фор­мується попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Залежно від критерію, покладеного в ос­нову класифікації страхового ринку, розріз­няють інституціональну, територіальну, га­лузеву та організаційну структури.

До внутрішньої структури страхового ринку відносять:

страхові продукти

§ систему організації продажів страхо­вих полісів та формування попиту на стра­хові продукти

§ гнучку систему тарифів

§ власну інфраструктуру

§ матеріальні та фінансові ресурси— людські ресурси-страхової компанії;

§ ліквідність страхового фонду.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він вплива­ти не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності.

Організаційна структура страхового рин­ку.

1) Страхове товариство.

2) С пілки, асоціації, пули.

3) Товариства взаємного страхуван­ня

4) Страхові агенти та страхові

5) Перестрахувальні компанії

6) Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Ст. 16 Закону України “Про страхування” дає визначення поняття договору страхування. Згідно положень чинного законодавства договір страхування – це письмова угода між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Страховий поліс (фр. “police” – розписка) – це документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором та містить зобов’язання страховика виплатити страхувальнику у разі настання страхового випадку визначену умовами договору страхування певну суму коштів (страхову компенсацію чи відшкодування).

План лекції:

1. Організаційні форми страховиків.

2. Структура страхових компаній.

3. Об’єднання страховиків.

Страховики можуть розрізнятися:

За належністю—приватні й державні.

Страхові компанії складають основу інституціональної та територіальної структури страхового ринку.

За інституціональною ознакою страхові компанії можуть бути створені як акціонерні товариства, товариства з додатковою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю, командитні товариства та товариства взаємного страхування.

За територією обслуговування (географічною ознакою) страхові компанії можна поділити на: місцеві, регіональні, національні та транснаціональні (міжнародні).

За характером виконуваних операцій (за спеціалізацією) виділяють такі страхові компанії:

- спеціалізовані,

- універсальні,

- перестрахувальні.

За розміром (величиною) статутного капіталу та іншими техніко-економічними показниками, які визначають місце страхових компаній на ринку, виділяють:

=> великі;

=> середні;

=> та малі страхові компанії.

Дата добавления: 2014-01-05