Медичне страхування

Обов’язкове особисте страхування

Метою обов'язкової форми страхування, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема. Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обо­в'язки учасників страхування, страхові організації, які здійснюють обов'яз­кове страхування.

Не можуть бути застрахованими за умовами такого договору громадя­ни:

• у віці на момент закінчення строку договору понад 80 років;

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• хворі на тяжкі захворювання центральної нервової системи (пухли­на головного, спинного мозків та хребта, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, гостре порушення мозкового кровообігу, го­стрий некротичний енцефаліт, СНІД, душевнохворі);

• інваліди І групи.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків вміщує такі види страхування:

• на транспорті;

• працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добро­вільних і пожежних дружин (команд);

• життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посад­ки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки.

Дія обов'язкового особистого страхування не поширюється на паса­жирів:

— морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

— внутрішнього водного транспорту внутрішньо міського сполучення і переправ;

— автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

Медичне страхування є формою соціального захисту інтересів грома­дян у разі втрати ними здоров'я з будь-якої причин. Воно пов'язане з компенсацією витрат громадянам, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я:

• відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням;

• придбанням медикаментів;

• лікуванням у стаціонарі;

• отриманням стоматологічної допомоги, зубним протезуванням;

• проведенням оздоровчих та профілактичних заходів.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

• страхувальники - окремі дієздатні громадяни, підприємства, які представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фон­ди;

• страховики — страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;

• медичні заклади, що надають допомогу на кошти медичного страху­вання і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Об'єктом медичного страхування є страховий ризик, зв'язаний із затратами на надання лікувально-діагностичних послуг при виникненні страхового випадку.

Розрізняють поняття страхова медицина і медичне страхування. З економічних позицій страхова медицина — це медицина, яка фінансується зі спеціально для цього призначених грошових фондів. Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування — це вироблений світовою практикою страхової справи механізм формування і витрачання цих фондів.

Медичне страхування за формами проведення поділяється на обов'язкове і добровільне. Провідна роль у зв'язці "страхова медицина" — "медичне страхування" належить обов'язковому медичному страхуванню. Його об'єктом є пов'язані зі здоров'ям і працездатністю майнові інтереси суспільства, відшкодування витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допомоги населенню в обся­гах, передбачених відповідними гарантованими державою страховими програмами. Обов'язкова форма використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значен­ня має суспільна охорона здоров'я, а добровільна — у тих країнах, де по­ширені приватні страхові програми.

Дата добавления: 2014-01-05