Страхові резерви

З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування страховиками створюються страхові резерви залежно від видів страхування (перестрахування). Страхові резерви — це, виплати, відкладені до запитання, тобто такі, що не мають конкретного строку ви­конання. За своєю суттю страхові резерви є одночасно і зобов'язаннями страховика і, як будь-які зобов'язання, потребують певного капіталу. Вони відображають величину невиконаних на даний момент зобов'язань страховика за укладеними ним зі страхувальниками договорів страхуван­ня. Важливим моментом є те, що розмір страхових резервів повинен по­вністю покривати розмір майбутніх виплат за діючими договорами стра­хування. Для визначення розміру страхових резервів потрібен детальний аналіз операцій страховика та проведення відповідних математичних роз­рахунків.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страху­вання життя (математичні резерви).

Формування резервів зі страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Статтею 31 Закону визначено, що страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати стра­хової суми або страхового відшкодування за формою, встановленою Упов­новаженим органом, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів.

Технічні резерви — це показник, який відображає грошову оцінку обо­в'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Законодавством України передбачено формування та облік таких тех­нічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

— резерви незароблених премій, які містять частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповіда­ють страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

— резерв збитків зарезервовані несплачені суми та страхові відшкоду­вання за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішен­ня щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Разом із переліченими видами технічних резервів страховики мають право за узгодженням з органами страхового нагляду з початку календар­ного року формувати додаткові види технічних резервів залежно від спе­цифіки прийнятих зобов'язань (за видами страхування, іншими ніж стра­хування життя), а саме:

— резерв незароблених премій;

— резерв заявлених, але не виплачених збитків;

— резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

— резерв катастроф;

— резерв коливань збитковості.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя і медич­ного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надход­ження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів із цих видів страхування. Окремий перелік резервів із медичного страхування, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Резерви зі страхування життя мають у своєму складі:

резерви довгост­рокових зобов'язань,

математичні резерви

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Інші види кредитної діяльності здійснювати страховикам забороняється.

Правильно організована страхова компанія з грамотним андеррайтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуванням і організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності і всіма своїми активами відповідає перед страхувальником.

4. Інвестиційна політика страховика.

Страхові організації посідають особливе місце в забезпеченні інвести­ційного процесу. З одного боку, вони самі здатні виконувати функції інституційних інвесторів, мобілізуючи значну частину фінансових коштів юри­дичних і фізичних осіб та спрямовуючи їх у різні види інвестицій. З іншого боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвес­тиційної активності вітчизняних і іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, що гарантують інве­сторам повернення вкладених коштів, а в багатьох випадках і відшкоду­вання неотриманого доходу при настанні різних несприятливих подій, що призвели до втрати всіх чи частини вкладених сум.

Можливість здійснення страховиками інвестиційної діяльності випли­ває із особливостей перерозподілу коштів методом страхування. Специ­фіка договору страхування дає можливість страховику протягом певного періоду часу розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери. Крім залучених ресурсів, страхові організації мають у своєму розпорядженні власні кошти. Ці ресурси також викорис­товуються страховиками в інвестиційних цілях.

Страхові компанії вважаються одними з найбільших інвестиційних інститутів. Так, наприклад, загальна сума інвестицій, якими управляють страхові організації Європи, США та Японії, досягає кілька трильйонів доларів.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обме­жені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компані­ями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина передусім полягає в недооцінці ролі і місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які мо­жуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а та­кож споживачів страхових послуг. Якщо в розвинутих країнах частка стра­хових внесків у величині валового внутрішнього продукту досягає 8-12%, то в нашій країні цей показник сягає близько 1 %.

Особливу роль відіграють резерви зі страхування життя, бо для цієї підгалузі страхування характерний, по-перше, тривалий строк дії договорів і, по-друге, настання зобов'язань із виплат страхового забезпечення в ос­новній частині лише після закінчення договору страхування або в інші ра­ніше обумовлені строки, звичайно віднесені на значний час від початку виплати страхових внесків. Це дає змогу інвестувати певну частину резервів зі страхування життя у відносно довгострокові проекти. І чим на більший строк укладені договори, тим довгостроковішими можуть бути інвестиції. Таким чином, кошти резервів зі страхування життя є основним і найважливішим джерелом інвестицій страхових організацій. Про це свідчить і досвід зарубіжних країн, де основна частина страхових інвестицій здійснюється за рахунок коштів, які надходять зі страхування життя.

Кошти резервів із договорів ризикового страхування, на відміну від страхування життя, можуть бути інвестовані у високоліквідні, короткост­рокові активи.

Для розвитку операцій із ризикових видів страхування, а отже, для підвищення величини страхових резервів, що формуються за ними, по­трібно переконати населення і керівників підприємств, що страхування є для них найефективнішим методом вирішення проблем, які можуть ви­никнути у разі загибелі чи пошкодження їх майна, спричинення шкоди третім особам і в інших подібних випадках. Потенційні страхувальники мають бути впевнені, що немає дешевшого і надійнішого способу ліквідації збитків у таких ситуаціях, ніж укладання договорів страхування.

Дата добавления: 2014-01-05