Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Інтоксикації нервової системи

Читайте также:
  1. IV. ХРОНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ .
  2. Будова бюджетної системи.
  3. Еволюція буржуазного карного права та пенітенціарної системи.
  4. Загальна характеристика системи.
  5. Зміна ентропії ізольованої термодинамічної системи.
  6. Значення Державного бюджету України для фінансової системи.
  7. Механізми нервової регуляції вегетативних функцій
  8. Симптоми ураження екстрапірамідної системи.
  9. Склад функціональної системи.
  10. Структура міжнародної системи.
  11. Сутність податків та податкової системи.

Нейроінтоксикації бувають ендо- та екзогенними. Ендогенні інтоксикації виникають внаслідок накопичення в організмі токсичних продуктів обміну при захворюваннях внутрішніх органів (печінки, нирок, підшлункової залози).

Екзогенними нейроінтоксикаціями вважають тривалі або скороминущі порушення функцій нервової системи, які виникають в результаті впливу на організм отруйних хімічних речовин.

Розрізняють гострі, підгострі і хронічні нейроінтоксикації. Гострі нейроінтоксикації розвиваються в результаті одноразової дії на організм токсичної дози отрути; підгострі – ті, що виникають в умовах повторної дії отрути протягом короткого часу; хронічні – ті, що обумовлені систематичним проникненням в організм малих доз токсичної речовини з поступовим наростанням симптомів отруєння.

Ендогенні інтоксикації розвиваються хронічно, а екзогенні – в основному гостро.

Тяжкість клінічних симптомів, перебіг і прогноз захворювання залежить від виду токсичної речовини (отрути), дози, часу та кратності впливу на організм, а також від стану систем організму, що метаболізують та виводять отруту.

На ранніх стадіях нейроінтоксикації виникає астено-вегетативнийсиндром, що включає в себе бради- або тахікардію, лабільність артеріального тиску, гіпергідроз, безсоння, дратівливість, підвищену втомлюваність тощо. Якщо контакт з отрутою продовжується й надалі, то виникають органічні зміни: токсичнаенцефалопатія (характеризується появою розсіяної органічної симптоматики), токсичнаполінейропатія.

Принципи терапії нейроінтоксикацій екзогенного характеру:

- Припинення надходження отрути в організм (евакуація потерпілого з токсичного середовища).

- Видалення отрути з місць її засвоєння (промивання шлунка, очисна клізма, обробка шкіри та слизових).

- Нейтралізація отрути, що циркулює в крові (антидотна терапія).

- Зменшення токсичного впливу отрути, що надійшла до організму (введення фармакологічних антагоністів).

- Стимулювання виведення отрути та її метаболітів (форсований діурез, гемодіаліз, ентеро-, гемосорбція і плазмаферез).

- Симптоматична корекція розладів, що вже розвинулись.

Отруєння сірководнем. Сірководень – це нейротропна отрута, що лише в 5-10 разів поступається за токсичністю синильній кислоті. Зустрічається як у виробничих умовах (виробництво тканин, гумова промисловість), так і в природних умовах (глибоких колодязях і ямах, в місцях природного виходу газів). До організму потрапляє інгаляційним шляхом та через неушкоджену шкіру.

Клініка. Сірководень має місцеву і загальнотоксичну дію. Легке отруєння характеризується подразненням слизових оболонок. Спочатку виникає сльозотеча, чхання, кашель, ринорея, далі приєднується головний біль, безсоння, загальна слабість, запаморочення, утруднюється дихання.



Високий вміст сірководню в повітрі може спричинити втрату свідомості, судоми, порушення дихання і серцевої діяльності, розвиток набряку легень. Небезпека отруєння підвищується в зв’язку з втратою нюху, що обмежує можливість своєчасного виходу працюючих із забрудненої атмосфери.

Лікування. Хворого виводять з отруєної атмосфери. Призначають серцеві та дихальні аналептики, при необхідності – гемодіаліз, гемодилюцію.

Отруєння чадним газом (оксидом вуглецю). Чадний газ – це газ без кольору та запаху. Утворюється при неповному згоранні вуглецевовмісних речовин. Отруєння зустрічається серед робітників котелень, гаражів, мартенівських і ливарних цехів. До організму потрапляє через верхні дихальні шляхи, викликає блокаду гемоглобіну крові (зв’язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін, який втрачає здатність переносити кисень, внаслідок чого виникає тканинна гіпоксія). У зв’язку з тим, що ЦНС найбільш чутлива до гіпоксії, переважають розлади саме її функції.

Клініка. При легкому отруєнні виникає головний біль, нудота, блювання, загальна слабість, непритомність. Шкіра та слизові оболонки рожеві внаслідок накопичення карбоксигемоглобіну в крові (його вміст в крові складає 20-30%).

Тяжке отруєння характеризується розвитком коматозного стану з порушенням серцевої діяльності й дихання, судомами, ригідністю м’язів. Концентрація в крові карбоксигемоглобіну становить 50% і вище.

Лікування. Хворого негайно виносять на свіже повітря. За необхідності здійснюють реанімаційні заходи для відновлення дихання і діяльності серця: безперервна інгаляція кисню протягом 2-3 годин, серцеві глікозиди, лобелін, кероване апаратне дихання, обмінне переливання крові, оксибаротерапію (2-3 атм упродовж 50-60 хвилин).

Отруєння пестицидами. Пестициди – отрутохімікати, які використовують для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур (гексахлоран, гептахлор, тіофос, гранозан тощо). В організм вони потрапляють через травний канал або дихальні шляхи, рідше – через шкіру. Токсична дія пестицидів зумовлена вмістом у них хлору, фосфору, миш’яку, ртуті.

Клініка. Легка форма отруєння характеризується загальною слабістю, нездужанням, головним болем, ознаками подразнення слизових оболонок (кашель, сльозотеча, чхання, ринорея), болем в надчеревній ділянці, проносом, металічним присмаком в роті.

У випадку отруєння середнього та тяжкого ступенів до вказаних симптомів приєднуються: багаторазове блювання, судоми, порушується свідомість, діяльність серцево-судинної та дихальної систем. При отруєнні фосфоровмісними речовинами можливий набряк легень. Смерть від гострих отруєнь пестицидами обумовлена паралічем дихального або серцево-судинного центру, ураженням нирок або легень.

Лікування. Необхідно терміново промити шлунок 2% розчином натрію гідрокарбонату або дозою активованого вугілля (100-200г на 1л води), призначають блювотні (апоморфін), сольові проносні. При отруєнні пестицидами, що містять ртуть чи миш’як – унітіол, при отруєнні фосфорорганічними пестицидами антидотом є атропін.

Отруєння барбітуратами (барбаміл, фенобарбітал). Виникає внаслідок медикаментозної інтоксикації або при суїцидальних спробах.

Клініка. В клінічній картині отруєння виділяють наступні синдроми:

· коматозний стан і інші неврологічні розлади;

· порушення дихання;

· серцево-судинні розлади та розлади функції нирок;

· трофічні розлади.

При отруєнні барбітуратами з’являється сонливість, атаксія, змінюється величина зіниць («гра зіниць»), дизартрія. Надалі – стійкий міоз, пригнічення рефлексів, м’язова гіпотонія, нерідко розвивається кома.

Коли хворий виходить з коми, спостерігається психомоторне збудження, що змінюється різко вираженою астенією, депресією. Часто виникають порушення трофіки (випадіння волосся, дерматози тощо).

Найтяжчими симптомами отруєння є розлади дихання, обумовлені ушкодженням мозкового стовбура і легень. Порушення функції нирок пов’язане з розвитком гострої серцево-судинної недостатності, внаслідок чого знижується нирковий кровообіг, що призводить до олігурії.

Лікування. Починається з промивання шлунку. Призначають проносні, проводять інкубацію трахеї, дренаж верхніх дихальних шляхів, високі сифонні клізми, форсований діурез. У тяжких випадках проводять гемодіаліз. Антагоністом снодійних препаратів є бемегрид (в/в 10мл 0,5%розчину).

Отруєння метиловим спиртом. Метиловий спирт (метанол) широко використовується в промисловості. Отруєння можливе при вдиханні парів метилового спирту або при прийомі його всередину замість етилового спирту. Токсична дія метилового спирту на організм людини обумовлена продуктами його окислення – формальдегідом, який вибірково пошкоджує клітини сітчастої оболонки ока і навіть незначні його дози (5-10мл) можуть бути причиною сліпоти.

Клініка. Симптоми отруєння з’являються через декілька годин після вживання метилового спирту (до 1 доби), ознаки сп’яніння нерізкі. В зв’язку з тим, що основні патологічні зміни розвиваються в гіпоталамусі, клінічна картина отруєння характеризується вираженими вегетативними розладами (гіпергідроз, тахікардія, різке зниження АТ, ціаноз губ, блідість обличчя).

Для отруєння середньої тяжкості характерними є: різкий головний біль, запаморочення, блювання, біль в кінцівках, жовтушність склер, підвищення температури тіла, лейкоцитоз крові.

У випадках тяжкої інтоксикації знижується гострота зору, виникає різкий біль в животі, психомоторне збудження з судомами, зіниці розширюються і не реагують на світло. Першими клінічними симптомами ураження зорових нервів є поява пелени і яскравих плям перед очима, зниження гостроти зору аж до амаврозу.

Лікування. Перша допомога при гострому отруєнні метиловим спиртом полягає в інтенсивному промиванні шлунка 2% розчином натрію гідрокарбонату, інтенсивному питті 3% розчину натрію гідрокарбонату (4-5 склянок на день) для боротьби з ацидозом, кровопускання (250-300мл) з наступним переливанням крові. Внутрішньовенно вводять 400-800мл 5% розчину глюкози, 400-800мл ізотонічного розчину натрію хлориду, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, преднізолон. Показаний гемодіаліз.

Антидотом є етиловий спирт, який використовують всередину по 50мл 30% розчину через 2 години або в/в 1мл на 1кг маси тіла на добу.

Отруєння нейролептиками. До нейролептиків відносяться аміназин, пропазин, стелазин, галоперидол, триседил. Найчастіше спостерігається отруєння аміназином, смертельні дози якого 15-150мг/кг.

Клініка. Виникає загальна слабість, сонливість, запаморочення, нудота, сухість у роті, гіпотонія, тахікардія. В неврологічному статусі: атаксія, тремор, деколи судоми. Довготривале вживання аміназину часто є причиною синдрому паркінсонізму.

Лікування проводять таке саме, як при отруєнні барбітуратами, при наявності синдрому паркінсонізму призначають протипаркінсонічні препарати.

Ботулізм – найбільш тяжка форма аліментарних токсикоінфекцій. Ботулізм спостерігається при вживанні продуктів харчування, приготовлених без дотримання відповідних технологічних режимів.

Клініка. Хвороба починається гостро після короткого інкубаційного періоду (6-30 годин) і супроводжується нездужанням, м’язовою слабістю, сухістю в роті, нудотою, блюванням. Далі виникає двоїння в очах, птоз, розширюються зіниці, виникає параліч акомодації, порушується ковтання, мова, голос. При важких формах отруєння може наступити смерть від ураження дихального центру.

Лікування. В перші години після отруєння промивають шлунок з активованим вугіллям, призначають очисні клізми, сольові проносні, дезінтоксикаційні засоби. Потрібне раннє введення полівалентної антитоксичної сироватки (по 10000 МО типу А, С, Є та 5000 МО типу В внутрішньовенно). При відсутності лікувального ефекту ті самі дози протиботулінічної сироватки вводять через 10-12 годин.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Інтоксикації нервової системи

Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 2307; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.198.143.210
Генерация страницы за: 0.009 сек.