Час: 2 години

ЛЕКЦІЯ

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ АЕРОМОБІЛЬНИМ(ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНИМ) ВІДДІЛЕННЯМ

С.М. Данилюк

Службовець О.П.Шевчук

ЛЕКЦІЯ

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ АЕРОМОБІЛЬНИМ(ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНИМ) ВІДДІЛЕННЯМ

С.М. Данилюк

Одеса

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет підготовки офіцерів запасу

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

Прим.____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедрою

«___» вересня 2009 р.

Розглянуто і ухвалено на засіданні ПМК

Протокол від «__» __________ 2009 р. №_

Одеса

Тема 7. ВІДДІЛЕННЯ В РОЗВІДЦІ

Заняття 1. Основи організації та ведення розвідки аеромобільним (парашутно-десантним) відділенням

НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНІ ЦІЛІ:

1. Роз’яснити студентам основні положення Боевого устава воздушно-десантных войск по діям аеромобільного (парашутно-десантного) відділення в розвідці.

2. Розкрити порядок дій відділення під час ведення розвідки.

3. Розвивати у студентів в ході заняття пам’ять, уяву та кмітливість, формувати науковий світогляд.

Курс: третій

Місце: навчальний клас

ПРИБЛИЗНИЙ РОЗРАХУНОК ЧАСУ

№ з/р	Навчальні питання	Час (хв.)
І   ІІ 1.   2.     3.     ІІІ	Вступна частина   Основна частина Розвідка як важливий вид бойового забезпечення. Завдання, що виконує відділення в розвідці Способи та порядок ведення розвідки відділенням в складі розвідувального дозору (РД) та бойового розвідувального дозору (БРД) Послідовність та зміст роботи командира відділення з одержанням завдання на ведення розвідки   Заключна частина

НАВЧАЛЬНО - МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

а) література:

1. Боевой устав воздушно-десантных войск, ч. ІІІ (взвод, отделение). Москва, Военное издательство, 1984, ст. 108 - 136.

2. Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). Київ, Видавництво «Варта», 1995, с. 153 – 176.

3. Учебник «Тактика подразделений воздушно-десантных войск». Москва, Военное издательство, 1985, с. 181–205.

4. «Учебник сержанта воздушно-десантных войск». Москва, Военное издательство, 1989, с. 61–68.

5. «Учебник сержанта войсковой разведки». Москва, Военное издательство, 1989, с. 124–127, 147-164.

6. Досвід бойових дій в гірсько-пустельній місцевості, ч. І.

б) наочні прилади та додатки:

1. графопроектор «Лектор-2000»;

2. слайди;

3. плакати.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

При підготовці до заняття лектору необхідно з’ясувати, який матеріал відомий студентам з цієї дисципліни.

Напередодні проведення лекції, лектору необхідно уточнити місце проведення заняття (клас), та перевірити його готовність до заняття. В день проведення заняття перед його початком необхідно оформити класну дошку, підготувати необхідне обладнання, розмістити необхідні схеми.

Якщо заняття планується 1-ю парою, призначити студентів для проведення політичного інформування на протязі 3 - хв. по діям в Україні та 3 - хв. по діям у Світі.

Напередодні лекції студенти повинні закріпити знання, одержані ними під час вивчення тактики на попередніх заняттях.

При проведенні вступної частини заняття після перевірки наявності студентів уточнити, як відсутні на занятті студенти законспектують лекцію, призначити відповідальних (командири відділень).

Під час викладання першого навчального питання при поясненні сучасного наступального бою в тилу противника та його характеристи­к, способів атаки, доцільно поставити проблему перед слухачами та заслухати відповідь.

При викладенні другого навчального питання слід нагадати завдання відділення в наступі. Місце відділення в бойовому порядку взводу та на їх підставі перейти до 3-го навчального питання підготовка відділення до десантування і бою. Захоплення (знищення) різноманітних об’єктів противника.

При проведенні заключної частини заняття викладачу після доведення студентам завдання на самостійне заняття з підготовки до наступного заняття, необхідно нагадати студентам коли за розкладом будуть проводитися заняття у навчальних групах, а також який навчальний матеріал мати на самостійному занятті під час підготовки до наступного заняття.

ВСТУП

В міру зміни характеру збройної боротьби, оснащення військ новими видами озброєння і бойової техніки, значення розвідки в добуванні і вивченні відомостей про противника, безупинно зростає, збільшуються її сили і засоби, розвиваються способи її ведення.

Ретельне та всебічне вивчення противника – це насамперед облік усіх його можливостей, що можуть у тому чи іншому ступені впливати на хід бою. Вивчити противника – це значить розкрити його сильні і слабкі сторони, визначити, як краще використовувати його слабкі сторони і перебороти сильні.

Історія Великої Вітчизняної війни має чимало прикладів, коли успіх бою в більшому ступені залежав від недооцінки добутих розвідкою даних чи недооцінки противника взагалі. Неписаний закон війни говорить: «ЗНАННЯ ПРОТИВНИКА – КЛЮЧ ДО ПЕРЕМОГИ. НІ КРОКУ БЕЗ РОЗВІДКИ».

Зараз жоден командир, який би він не був талановитий, не може прийняти правильного рішення чи ефективно застосовувати вогневі засоби, якщо вони не організують розвідку і не одержують від неї дані про противника.

Щоб перемогти противника, потрібно знати, де він знаходиться, що робить, який характер його інженерних споруджень, які дії він має намір почати. Лише при такій умові можна правильно розрахувати, де, як і чим його уражати.

У даній лекції ми розглянемо питання тактичної розвідки. Вона ведеться силами і засобами наземної і повітряної розвідки.

Перше навчальне питання. РОЗВІДКА ЯК ВАЖЛИВИЙ ВИД БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. ЗАВДАННЯ, ЩО ВИКОНУЄ ВІДДІЛЕННЯ В РОЗВІДЦІ

Бойове забезпечення підрозділів заключається в організації та проведенні комплексу заходів, які направлені на попередження раптового нападу противника, зниження ефективності його ударів, утворення сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій і успішного його ведення.

Згідно Бойового статуту Сухопутних війск, частина ІІІ взвод, відділення, танк, видавництво Варта, К., 1995р, видами бойового забезпечення є:

- розвідка;

- охорона;

- захист від зброї масового ураження;

- тактичне маскування;

- інженерне забезпечення;

- забезпеченність радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Розвідка є важливішим видом бойового забезпечення. Вона являє собою сукупність заходів проведених командирами всіх ступенів, штабами і військами з метою добування розвідувальних відомостей про противника і місцевість у районі майбутніх дій, необхідних для підготовки й успішного ведення бою. Ці дані є одним з найважливіших факторів, що впливають, насамперед, на прийняття чи уточнення рішення на бій.

Мета і завдання розвідки залежать від умов обстановки, змісту бойових задач, розв’язуваних військами, ступеня знання складу, угруповання сил і засобів противника і, ймовірного задуму його дій, а також від складу і можливостей наявних сил і засобів розвідки. Великий вплив на цілі та завдання розвідки здійснює характер місцевості.

Ціль розвідки при підготовці та веденні бойових дій полягає в тому, щоб добути необхідні розвідувальні дані, які дозволяють правильно визначити склад, положення противника, його можливості, особливо по застосуванню засобів масової поразки, сильні і слабкі сторони противника, його ймовірні дії. Добути необхідні дані про місцевість і тим самим забезпечити своєчасне й ефективне застосування своїх сил і засобів для розгрому конфронтуючого противника в короткий термін /БУ ВДВ, ч. ІІІ. ст.108/.

Для досягнення назначеної цілі розвідка в ході підготовки і ведення бою зобов'язана вирішити ряд складних і різнобічних задач і установити:

- бойовий склад, належність, боєздатність, положення і намір противника, особливо по застосуванню засобів масового ураження;

- характер дій, наміри, сильні і слабкі сторони;

- розташування об’єктів захоплення /знищення/, систему їхньої охорони й оборони, сховані підступи й уразливі місця;

- опорні пункти, місця розташування вогневих засобів, засобів радіоелектронної боротьби, розвідки, протиповітряної оборони, пунктів управління, а також аеродромів і посадкових площадок армійської авіації;

- ступінь і характер інженерного обладнання позицій і систему загороджень противника;

- райони руйнувань, пожеж і затоплень, види і ступені зараження, границі заражених ділянок і шляхи їхнього обходу /подолання/;

- результати ядерних і вогневих ударів, нанесених по противнику;

- нові засоби боротьби, прийоми і способи ведення бою;

- морально-психологічний стан військ противника і місцевого населення;

- особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, поріг, джерел води, характер водяних перешкод наявність переправ і доріг;

- ступінь впливу місцевості на пересування і бойові дії військ, на застосування ядерної зброї й інших засобів масової поразки і захист від них.

Наземна розвідка в залежності від сил і засобів, що застосовуються, характеру розв’язуваних завдань способів добування розвідувальних відомостей, підрозділяються на:військову, радіо- і радіотехнічну, радіолокаційну, артилерійську, інженерну, радіаційну, хімічну і бактеріологічну /біологічну/.

Поговоримо детально про військову розвідку.

Військова розвідка ведеться розвідувальними, парашутно-десантними й аеромобільними підрозділами. Вона добуває розвідувальні відомості про бойовий склад, приналежність, боєздатність, положення, характер дії і наміри противника, місцевості і ступеня її інженерного обладнання, розкриває нові засоби збройної боротьби, прийоми і способи ведення бою противником.

Успішна розвідувальна діяльність підрозділів у значній мірі будуть залежати від виконання вимог, пропонованих до розвідки.

Основними вимогами, пропонованими до розвідки, є:

1 – цілеспрямованість;

2 – безперервність;

3 – активність;

4 - своєчасність і оперативність;

5 – скритність;

6 – вірогідність;

7 - точність визначення координат об'єктів, що розвідуються, /цілей/, /БУ ВДВ ч. ІІІ, ст.108/.

Розглянемо ці вимоги.

Цілеспрямованість розвідки полягає в строгому підпорядкуванні заходів щодо розвідки задуму бою, зосередження її зусиль на найважливіших напрямках /у районах, на об'єктах/ і забезпеченні виконання бойового завдання.

Безперервність розвідки полягає в постійному веденні її як при підготовці, так і в ході бою, вдень і вночі, у будь-яких умовах обстановки, місцевості і погоди.

Не можна обмежуватися організацією розвідки на якийсь період підготовки чи ведення бою. Командири і штаби зобов'язані вести розвідку постійно на всю глибину розташування противника і протягом усього бою. Для цього вони повинні об'єднати зусилля всіх сил і засобів розвідки, погодивши ці зусилля за часом і об'єктами з метою доповнення одного виду розвідки іншим.

Активність розвідки полягає в наполегливому прагненні командирів і штабів, що організують розвідку, а також підрозділів /органів/ ведучих її, у будь-яких умовах і всіх можливих способах добути необхідні розвідувальні відомості.

Своєчасність і оперативність розвідки полягає в добуванні і доведенні необхідних розвідувальних даних до командирів, штабів і військ точно у встановлений термін, швидкому їхньому аналізі й оцінці для негайного використання при прийнятті рішень і застосуванні засобів поразки, своєчасному нарощуванні і переносі зусиль розвідки при зміні обстановки і задач, виконуваних військами.

Скритність розвідки полягає в збереженні в таємниці всіх заходів щодо розвідки, дезорієнтації противника щодо розташування і характеру дій своїх сил і засобів, напрямку зосередження їхніх основних зусиль.

Вона досягається: обмеженням кола обличчя, що займаються плануванням розвідки, веденням розвідки на широкому фронті з метою приховання напрямків /районів/ зосередження її зусиль; потайливими діями розвідувальних підрозділів /органів/ інженерними обладнаннями і ретельним маскуванням районів /позицій/ їхнього розташування; виключенням шаблона в часі і способах проведення розвідувальних заходів.

Вірогідність розвідки полягає в добуванні розвідувальних відомостей, що цілком відповідають фактичній обстановці, виконанні і правильній оцінці щирих, демонстративних і помилкових намірів, дій і об'єктів противника.

Невірогідність добутих відомостей завжди приводила або до програшу бою, або в кращому випадку, до невиправданих втрат і затягування термінів розгрому противника. Лише на достовірних даних, отриманих розвідкою від різних джерел, може бути засноване правильне рішення, що приводить до успіху в бою. Це тим більше важливо в сучасних умовах, коли противник з метою ведення нашої розвідки в оману щодо щирого розташування своїх сил і засобів і задуму дій приводить ряд усіляких заходів.

Точність визначення координат об'єктів /цілей/, що розвідуються, полягає у встановленні їхнього місцезнаходження з мінімально припустимими помилками для забезпечення ефективного застосування засобів вогневої поразки.

Для ефективного ведення використання наявних засобів поразки необхідно мати точні дані про координати об'єктів противника на всю глибину досяжності цих засобів. Без наявності таких даних: вогневі удари будуть наноситися по порожніх місцях. Вона досягається: застосуванням найбільш зроблених технічних засобів і способів розвідки; високої навченості особового складу підрозділів, що ведуть розвідку.

Особливо високим ступенем точності повинні відрізнятися дані про місцезнаходження засобів ядерного нападу, пунктів керування й інших важливих об'єктів противника.

Тільки точне виконання всіх цих вимог дозволить розвідувальним підрозділам /органам/ виконати поставлені завдання при веденні розвідки в тилу противника.

Розвідувальні відомості в тилу противника добуваються розвідувальними органами /підрозділами/, призначеними в розвідку.

Розвідувальний орган – це штатний чи тимчасовий підрозділ /група/ з необхідними засобами для виконання визначених розвідувальних завдань.

У парашутно-десантних і аеромобільних підрозділах для ведення військової розвідки призначаються:

- від відділення – спостерігач, а іноді і піші дозорні;

- від взводу – спостерігач, а іноді дозорне відділення чи піші дозорні;

- від роти – дозорне відділення, спостерігач, а іноді і бойовий розвідувальний дозор, а якщо рота призначена в розвідувальний загін, то – розвідувальні дозори;

- від батальйону – бойовий розвідувальний дозор, підрозділи /групи/ для пристрою засідок, дозорне відділення, спостережний пункт /спостерігач/;

- від дивізії – розвідувальні загони, розвідувальні дозори, розвідувальні групи офіцерські розвідувальні дозори, підрозділи /групи/ для проведення групи офіцерські розвідувальні дозори, підрозділи /групи/ для проведення пошуків, улаштування засад, спостережні пости.

Розберемо характеристики органів військової розвідки.

СПОСТЕРЕЖНИЙ ПОСТ /СП/ призначається зі складу - розвідувальних, парашутно-десантних і аеромобільних підрозділів.

Спостережний пост складається з 2-3-х спостерігачів, один з них призначається старшим. Спостережний пост забезпечується приладами спостереження, великомасштабною картою чи схемою місцевості, журналом спостережень, годинником, компасом, засобами зв’язку і сигналізації. Крім того, спостережна посада повинна мати прилад нічного бачення і засіб висвітлення місцевості. Він розміщається на місці /може виставлятися на БРМ чи БТР/, що забезпечує гарний перегляд розташування противника на можливо велику глибину. Місце для спостереження обладнується і маскується особовим складом спостережної посади /БУ ВДВ. ч. ІІІ. ст.133-136/.

Бойовий розвідувальний дозор \БРД\ силою до взводу висилається від парашутно-десантного /аеромобільного/ батальйону, а іноді і роти для виявлення вогневих засобів, засад, загороджень противника і розвідки місцевості перед фронтом і на флангах свого підрозділу.

До складу БРД при необхідності можуть включатися артилерійська група розвідки і коректування вогню, сапери і хіміки-розвідники.

Бойовий розвідувальний дозор виконує завдання спостереженнями, засадами і боєм. У ході ведення розвідки бойовий розвідувальний дозор здійснює огляд місцевості і місцевих предметів всім складом чи виділяє для цього дозорне відділення.

В бій він вступає у випадку, коли неможливо одержати необхідні відомості про противника шляхом спостереження. Змушуючи противника відкрити вогонь, бойовий розвідувальний дозор встановлює розташування його вогневих засобів і добуває інші дані.

В ході бою дозор звичайно діє на віддаленні, що забезпечує спостереження за ним і підтримку вогнем, а при відсутності безпосереднього опору із противником – до 10 км /БУ ВДВ ч. ІІІ, ст.121-123/.

РОЗВІДУВАЛЬНИЙ ДОЗОР /РД/ у складі до взводу висилається від розвідувального загону для розвідки противника і місцевості.

Віддалення розвідувального дозору залежить від виконуваного завдання, дій противника, характеру місцевості і може бути до 10 км. Розвідувальний дозор виконує завдання спостереженням, підслуховуванням і засадами.

Для розвідки противника, місцевості і місцевих предметів РД висилає дозорне відділення чи піших дозорних /БУ ВДВ, ч. ІІІ. і ст. 109-119/.

РОЗВІДУВАЛЬНИЙ ЗАГІН /РЗ/ висилається для добування розвідувальних відомостей на найбільш важливий напрямок при здійсненні рейду чи при переході до оборони у відсутності безпосереднього зіткнення із противником. Він призначається звичайно в складі розвідувальної чи парашутно-десантної роти. Рота виділена в розвідувальний загін, може бути посилена артилерією, протитанковими засобами, засобами ППО, підрозділами інженерної, радіаційної і хімічної розвідки.

Розвідувальному загону вказується напрямок чи смуга розвідки, ширина якого може бути до 5 км. Віддалення розвідувального загону залежить від виконування завдання, виду бою, характеру місцевості, можливості підтримки зв'язку з ним і може складати розвідувальний загін дивізії до 50 км, полку до 30 км від підрозділу охорони.

РЗ виконує своє завдання спостереженням, засадами, нальотами, а при необхідності і боєм. Для ведення розвідки від розвідувального загону висилаються розвідувальні дозори і дозорні відділення.

РОЗВІДУВАЛЬНА ГРУПА /РГ/ висилається для ведення розвідки у всіх видах бою і на марші. Вона призначається в складі до розвідувального /парашутно-десантного/ взводу. У її склад можуть включатися розвідники артилерійської, інженерної, радіаційної і хімічної розвідки з засобами розвідки і пересування. Її віддалення може досягати: від дивізії – до 100 км, від полку – до 50 км.

У ході виконання задачі розвідувальна група веде розвідку спостереженням, засідками, нальотами, встановлює датчики розвідувально-сигналізаційної апаратури.

Підрозділ /група/ для проведення пошуку створюється зі складу розвідувальних /парашутно-десантних, аеромобільних/, десантно-штурмових підрозділів, посилених саперами з засобами розвідки і розмінування. Дії підрозділу при необхідності підтримуються вогнем артилерії й інших вогневих засобів.

Для виконання поставленого завдання в підрозділі /групі/ для проведення пошуку виділяються наступні групи:

- група захоплення;

- група загородження;

- група забезпечення.

Підрозділ /група/ для улаштування засади призначається зі складу розвідувальних /парашутно-десантних, аеромобільних/ підрозділів силою до взводу чи створюється група спеціально підібраних солдатів і сержантів.

Для виконання поставленої задачі в підрозділі /групі/ для пристрою засідки виділяються наступні групи:

- група захоплення;

- група забезпечення;

- спостерігач /спостерігачі/.

Розвідувальні відомості добуваються розвідувальними органами /підрозділами/, призначеними в розвідку з застосуванням ними різних способів. Спосіб ведення розвідки – це прийом, метод дій сил і засобів розвідки з метою добування розвідувальних відомостей.

Способами ведення військової розвідки є:

- спостереження;

- підслуховування;

- пошук;

- наліт;

- засада;

- розвідка боєм.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ – найбільш розповсюджений спосіб розвідки. Воно організується у всіх видах бою й у будь-який час року і доби.

Спостереження за противником ведеться безупинно особисто командирами і спостерігачами з усіх командних спостережних пунктів і командно-спостережних пунктів, а також спостережними посадами й іншими органами військової розвідки. Спостереження, крім того, ведеться спостерігачами підрозділів і екіпажами бойових машин.

Вночі й в інших умовах обмеженої видимості спостереження ведеться з застосуванням приладів нічного бачення, радіолокаційних станцій виявлення наземних цілей і засобів висвітлення місцевості. Глибина ведення розвідки спостереженням залежить від характеру місцевості, метеорологічних умов, застосовуваних оптичних і інших засобів розвідки.

ПІДСЛУХОВУВАННЯ – спосіб розвідки, широко застосовуваний при безпосереднім зіткненні із противником, а також розвідувальними органами при діях у тилу противника. Воно ведеться в будь-який час доби, особливо вночі й в умовах обмеженої видимості, без застосування чи з застосуванням технічних засобів.

Підслуховування без застосування технічних засобів розвідки дозволяє по звукових ознаках /на слух/ знайти противника, визначити його місце розташування і характер діяльності. Глибина розвідки підслуховуванням залежить від характеру місцевості, метеорологічних умов і діяльності, що виявляється противником, і може складати від кількох сотень метрів до декількох кілометрів. Розвідку підслуховуванням ведуть спостерігачі підрозділів і спостережних посад, а також спеціально призначені розвідники зі складу діючих розвідувальних органів.

Підслуховування з застосуванням технічних засобів покладається звичайно на розвідувальні органи, що ведуть розвідку в тилу противника. Воно дозволяє добувати розвідувальні відомості шляхом перехоплення телефонних переговорів противника по провідних лініях зв'язку.

ПОШУК полягає в потайливому підході підрозділу /групи/, до заздалегідь наміченого і вивченого об'єкта противника, раптовому нападі на нього і захопленні полонених, документів, зразків озброєння і спорядження.

Об'єктами пошуку можуть бути одиночні військовослужбовці чи невеликі групи противника, розрахунки вогневих засобів і бойової техніки на передньому краї чи в найближчій глибині його розташування. Пошук організується звичайно в умовах безпосереднього зіткнення із противником за вказівкою чи з дозволу командира з'єднання /частини/.

НАЛІТ полягає в раптовому нападі на противника з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і бойової техніки, а також виводу з ладу /знищення/ засобів ядерного нападу, пунктів керування, радіоелектронних засобів і інших важливих об'єктів противника. Він виробляється органами військової розвідки в повному складі чи частиною сил.

ЗАСАДА як спосіб розвідки полягає в завчасному і потайливому розташуванні розвідувального органа чи підрозділу /групи/ на шляхах руху противника чи раптового нападу на нього з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки і спорядження. Розвідувальні органи можуть також влаштовувати засідки з метою знищення засобів ядерного і хімічного нападу противника.

РОЗВІДКА БОЄМ здійснюється за рішенням командуючого армією /командира армійського корпуса/ перед проривів оборонного рубежу противника з метою уточнення характеру його оборони, приховання системи вогню і загороджень, а також наявності його військ на першій позиції. Розвідка боєм проводиться тільки тоді, коли немає можливості добути розвідувальні дані іншими способами.

Крім того розвідувальні відомості, добуваються:

- боєм частин /підрозділів/;

- перехопленням роботи і пеленгуванням РЕЗ;

- спостереженням з використанням розвідувально-сигналізаційної апаратури;

- опитуванням місцевих жителів;

- допитом полонених і перебіжчиків;

- фотографуванням;

- вивченням захоплених у противника документів, зразків озброєння і бойової техніки;

- прийомом даних про противника з борта літаків-розвідників;

- вивченням даних про противника від вищестоящих штабів, штабів взаємодіючих частин (підрозділів).

Таким чином, ми з’ясували, що в інтересах парашутно-десантної (аеромобільної) роти, батальйону, полку діє чітка система органів військової розвідки. Відомості, що добуваються цими органами, командир зіставляє, аналізує. На основі висновків з цього аналізу оцінки він приймає обґрунтоване рішення, доводить до підлеглих бойові завдання, що забезпечують успішні дії у встановлений термін з найменшими втратами.

Друге навчальне питання. СПОСОБИ ТА ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ ВІДДІЛЕННЯМ В СКЛАДІ РОЗВІДУВАЛЬНОГО ДОЗОРУ (РД) ТА БОЙОВОГО РОЗВІДУВАЛЬНОГО ДОЗОРУ (БРД)

Під час ведення розвідки відділення може діяти в складі розвідувального дозору, бойового розвідувального дозору, або окремо, виконуючи завдання в якості дозорного відділення, призначеного від РД, БРД, а також в складі взводу по улаштуванню засад, проведення нальоту, пошуку, ведення диверсійно-розвідувальних дій.

Дозорне відділення просувається від одного зручного для спостереження пункту до іншого з підвищеною швидкістю, не затримуючи руху підрозділу, від якого воно вислано. На шляху руху ретельно оглядаються місцевість і місцеві предмети, особливо місця, де можливо потайливе розташування противника і його раптовий напад із засад.

Якщо розвідка будь-якого об’єкта з машини утруднена, командир відділення висилає дозорців. Машина при цьому розташовується в укритті. Особистий склад, що залишився, веде спостереження за навколишньою місцевістю і діями дозорних у готовності підтримати їх вогнем.

Огляд населеного пункту починається при підході до нього. Особлива увага звертається на сховані підступи, окремі будівлі, посадки і ті місця, відкіля противник може вести спостереження і де може розташовуватися його охорону.

При підході до лісу насамперед оглядається опушка, а при русі в ліси-входи в яри і лощини і виходи з них, гаті, мости й інші місця, де можливі засади противника.

Вночі та в інших умовах обмеженої видимості для спостереження використовуються прилади нічного бачення. Дозорне відділення (дозорні) періодично зупиняється, щоб установити наявність противника шляхом підслуховування.

Якщо при огляді місцевості і місцевих предметів противник не виявлений, командир дозорного відділення (старший дозорний) доповідає про це по радіо (подає сигнал «Шлях вільний») і продовжує виконувати завдання. Знайшовши противника, він негайно доповідає про нього і, діючи потай, продовжує спостереження. При раптовій зустрічі із противником дозорне відділення (дозорні) відкриває по ньому вогонь, обходить його і продовжує виконувати поставлену завдання. Знайшовши дрібну групу противника (одиночну машину), дозорне відділення за вказівкою командира взводу може улаштувати засаду.

Третє навчальне питання. ПОСЛІДОВНІСТЬ ТА ЗМІСТ РОБОТИ КОМАНДИРА ВІДДІЛЕННЯ З ОДЕРЖАННЯМ ЗАВДАННЯ НА ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ

Командиру дозорного відділення, який висилається в складі бойового розвідувального дозору або РД, завдання може бути поставлене під час організації десантування або підготовки до ведення розвідки в пункті збору після виконання завдань в тилу противника, а в ході бойових дій в тилу противника по радіо особисто командиром взводу.

При постановці завдань йому вказується:

- відомості про противника на напрямку майбутніх дій;

- склад дозору, напрямок (об'єкт) розвідки;

- які відомості і до якого терміну добути;

- вихідний пункт і час його проходження;

- час і місце закінчення розвідки;

- порядок дії після виконання завдання;

- порядок підтримки зв’язку та представлення розвідувальних повідомлень.

При необхідності можуть вказуватися відомості про сусідні розвідувальні органи, способи цілевказівок і взаємного впізнання.

Командир дозорного відділення, одержавши завдання, вивчає маршрут руху чи пункт, на який необхідно вийти, намічає порядок дій і віддає бойовий наказ.

У бойовому наказі командир дозорного відділення вказує:

- зведення про противника;

- завдання відділення;

- завдання підлеглим (напрямок і швидкість руху, сектори спостереження), порядок дій при зустрічі із противником і доповіді про помічене;

- сигнали оповіщення, управління взаємодії і порядок дій по них;

- час початку розвідки і заступника.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Розвідка в тилу противника – це, насамперед, область зухвалої військової хитрості, область самих активних і раптових дій, що вимагає від командира всебічної підготовки і спеціальних навичок, доля надійних, сильних і рішучих людей. Без цих якостей не можна розраховувати на успішне рішення навіть найпростішої розвідувальної задачі в тилу противника.

Ваша задача поглибити отримані на лекції знання шляхом самостійної роботи, а потім на наступних класних і польових заняттях виробити в собі необхідні практичні навички в організації дій аеромобільного взводу в розвідці і керуванні ним.

Варто пам’ятати, що в мирний час важко створити умови для ведення розвідки, схожі з обстановкою, що виникла на полі бою під час війни. Тому багатий всебічний досвід ведення розвідки, добутий потом і кров’ю в роки Великої Вітчизняної й у ході локальних воєн є невичерпним і найціннішим джерелом вивчення, повинен стати предметом вашої уваги.

Більш глибоко дана тема буде вивчена під час підготовки та в ході семінару, а також при відпрацьовуванні групової вправи.

Навчальні питання і методичні вказівки по підготовці до семінару викладені у виданому вам завданні.

Викладач кафедри

службовець С.М.Данилюк

Дата добавления: 2014-01-05