Тестові завдання. 1.Підприємницький ризик включає:

1.Підприємницький ризик включає:

а) систематичні та зовнішні ризики;

б) фінансовий, операційний, інвестиційний ризики;

в) кредитний, процентний, інвестиційний та ризик втраченої вигоди;

г) операційний, фінансовий та несистематичний ризики.

2.Стандартне відхилення вимірює:

а) відхилення середнього значення від мінімального;

б) різницю між максимальним та мінімальним дійсними значеннями;

в) відхилення дійсних значень від сподіваних або середніх;

г) відхилення дійсних значень від мінімального.

3.Який проект характеризується вищим ризиком, якщо середнє квадратичне відхилення проекту А більше, ніж проекту Б:

а) проект А ризикованіший;

б) проект Б ризикованіший;

в) ризик проектів А та Б однаковий;

г) необхідно розрахувати бета-коефіцієнт.

4.Коефіцієнт варіації вимірює:

а) середній рівень ризику проекту (господарської операції);

б) максимальний рівень ризику проекту (господарської операції);

в) рівень ризику, який припадає на одиницю сподіваного показника;

г) рівень ризику, який припадає на одиницю втраченої вигоди.

5.З двох альтернативних проектів прийнятним є той, у якого:

а) середньоквадратичне відхилення вище;

б) коефіцієнт варіації нижчий;

в) середній очікуваний дохід вищий;

г) щоб дати правильну відповідь, потрібно розрахувати додаткові показники.

6.Якщо бета-коефіцієнт акції дорівнює 0,9, то це означає, що:

а) акції такі ж ризиковані, як і ринок;

б) ризик акцій нижчий за ринковий;

в) ризик акцій вищий за ринковий;

г) ризик акцій мінімальний.

7.Ризик втрати фінансової стійкості можна оцінити на основі:

а) коефіцієнта абсолютної ліквідності;

б) коефіцієнта покриття;

в) коефіцієнта операційного левериджу;

г) коефіцієнта автономії.

8.Для виявлення ризику інноваційної діяльності варто використовувати такі методи:

а) економіко-статистичні;

б) розрахунково-аналітичні;

в) аналогові та експертні;

г) економіко-статистичні та експертні.

9.Операцію, реалізація якої може спричинити втрату розрахункової суми доходу, відносять до:

а) зони допустимого ризику;

б) зони катастрофічного ризику;

в) безризикової зони;

г) зони критичного ризику.

10. До зовнішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків відносять:

а) хеджування ризику;

б) страхування ризику в страховій компанії;

в) прийняття ризику на себе;

г) лімітування.

11.Страхові компанії не страхують такі види фінансових ризиків:

а) інноваційні;

б) депозитні;

в) відповідальності;

г) податкові.

12.Ризик варто передавати страховій компанії, якщо:

а) збитки незначні, а їхня ймовірність висока;

б) збитки незначні, а їхня ймовірність низька;

в) збитки значні, а їхня ймовірність низька;

г) збитки значні та їхня ймовірність висока.

13. До внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків не можна відносити:

а) хеджування;

б) розподіл ризику;

в) страхування ризику;????? --якщо це не самострахування

г) укладення факторингових угод???.—це метод, а не механізм

14.Розподіл ризику полягає у:

а) передачі частини фінансових ризиків страховій компанії;

б) передачі частини фінансових ризиків партнерам у фінансових операціях;

в) розподілі капіталу між різними об’єктами вкладення;

г) придбанні термінових контрактів.

Дата добавления: 2014-01-05