Забезпечення інформаційних систем

Структура інформаційних систем

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу склад­них систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Згідно зі стандартом РД 50-680-88 (Автоматизовані системи. Основні положення) при створенні ІС використовують поняття структури, що виражає характеристику внутрішнього стану системи та опис постійних зв'язків між її елементами.

Виділяють функ­ціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами - це потоки інформації, яка циркулює між ними під час функціонування ІС.

Технічна структура - це структура, елементами якої є облад­нання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами ­інформаційні, субпідрядності та взаємодії.

Документальна структура - це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами - взаємодії, вхідності і залежності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалі­зуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структу­ри є програмні модулі.

Інформаційна структура - це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними - операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні маси­ви, а зв'язками - операції роботи з масивами: введення, коригування, перегляду, знищення тощо.

Автоматизована ІС складається з двох частин: функціональної та забезпечувальної, яка реалізує функціональну частину за допомогою програмно-апаратних засобів та інструментів.

Функціональна частина фактично є моделлю системи управління об’єктом і складається з функціональних підсистем, комплексів задач, автоматизованих робочих місць (АРМ).

Функціональна підсистема – це самостійна частина системи, що виконує конкретні функції та завдання управління і характеризується відповідним цільовим призначенням, певною методикою проведення розрахунків економічних показників, підпорядкованістю та технологічними особливостями експлуатації. До неї належать елементи системи, що визначають її функціональні можливості, тобто що може система, її призначення, функції управління тощо. Функціональний підхід до структури ІС дає змогу відокремити підсистеми (компоненти). Перелік таких підсистем у різних ІС неоднаковий. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональ­ні підсистеми статистики промисловості, сільського господарст­ва, капітального будівництва і т. ін. Як правило, ознаками для виділення функціональних підсистем можуть бути:

· етапи управлінського процесу - планування, моделювання, облік, прогнозування, прийняття рішень;

· елементи виробничого процесу – особливості технології, потоки товарно-матеріальних цінностей, фінансові розрахунки, збут продукції тощо;

· виконувані функції – функції, що виконуються на робочому місці за груповою або індивідуальною ознакою, згідно з структурою установи та штатного розпису;

· елементи організаційної структури – поділ на відповідні підрозділи, штатний розпис, посадові обов’язки тощо.

Призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС полягає в розв’язуванні економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

На сучасному етапі створення та розвитку ІС у фінансових установах функціональна частина проектується у вигляді сукупності АРМ користувача. Наприклад, в банківських установах створені різноманітні АРМ які утворюють програмний комплекс - операційний день банку (ОДБ), що функціонує в операційний час банку і перш за все призначений для швидкого, сервісного та якісного обслуговування клієнтури.

Для розв’язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробленням і впровадженням різних видів забезпечення, визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик об­числювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач.

Частина забезпечення складається з підсистем технічного, математичного, програмного, інформаційного, лінгвістичного, правового, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Технічне забезпечення - комплекс технічних засобів, що використовується для вводу, обробки, підготовки, збереження, використання та передачі даних; методичні та керівні матеріали; комплект технічної документації; персонал, що обслуговує технічні засоби.

Математичне забезпечення - сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшого розроблення програмних засобів

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм постійного користування, що створюють бібліотеки програм, а саме системні програми, пакети прикладних програм, системи управління базами даних (СУБД). Воно являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для налагодження, функціонування і перевірки працездатності ІС.

Інформаційне забезпечення – сукупністьданих та правил їх отримання, організації структури та зміст інформаційних сукупностей, зберігання та оновлення даних, методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. ін.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність мовних засобів для формалізації мови опису інформації та інших елементів ІС.

Правове забезпечення сукупність законодавчих актів, правових норм та нормативів, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Організаційно-методичне забезпечення - сукупність правил, документів, інструкцій та положень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових, описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Ергономічне забезпечення являє собою сукупність вимог, що спрямовані на узгодження психологічних та фізіологічних особливостей людини з технічними характеристиками засобів обчислювальної техніки та параметрами робочого місця, середовища, а також створювати найсприятливіші умови праці людини в ІС. Загалом робоче місце має відповідати нормативним значенням рівня освітленості, шуму, випромінення, температури, вологості.

Дата добавления: 2014-01-05