Кошториси бюджетних установ

Для запровадження ефективного державного контролю за витрачанням бюджетних коштів державними установами, що фінансу­ються з Державного і місцевих бюджетів з 1997 р., було здійснено перехід на фінансування цих установ на основі кошторису. Визна­чення кошторису подано в ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Кошторис - фінансовий документ, який містить інформацію про створення і використання грошових коштів у відповідності з їх цільовим призначенням. Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове спрямування і покварталь­ний розподіл бюджетних коштів, які використовую­ться на утримання установи.

Установи і організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України “Про Державний бюджет”.

Кошторис доходів та витрат - фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.

Установи і організації, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, складають такі види кошторисів (рис. 12.2).

Кошторис бюджетної установи має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету і розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету і їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, вста­новлених кошторисами.

Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узя­того бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів прий­має рішення про їх оплату і подає доручення на здійснення плате­жу органу Державного казначейства України, якщо інше не перед­бачено нормативно-правовими актами.

Рис. 12.2. Види кошторисів бюджетних установ

Державне казначейство України здійснює платежі за доручення­ми розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бю­джетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

У кошторисі визначається загальний обсяг, цільове надходження, використання за статтями з поквартальною регламентацією. Форми кошторису і супровідні документи розробляються і затверджують­ся Міністерством фінансів та Державним казначейством України.

Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів і витрат у підпорядкованих установах. Вищі організації мають вра­ховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників, обсягу виконаної роботи, штат­ної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у пла­новий період.

Кошторис складається всіма бюджетними установами на кален­дарний рік і затверджується в установленому порядку.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного надання коштів на ут­римання установ, що перебувають на повному фінан­суванні з бюджету, на основі фінансових планів-кошторисів витрат.

Кошторисне фінансування - метод покриття за­трат установ і організацій у відповідності із затвер­дженим кошторисом.

Оскільки кошторис є плановим документом, за допомогою якого бюджетна установа отримує фінансування і на основі якого проводить видатки, від правильності його складання залежить ефективність діяльності бюджетних установ і раціональне використання бюджетних коштів. З огляду на це, кошториси бюджетних установ мають розроблятися з урахуванням таких принципів кошторисного фінансування:

- органічний зв'язок кошторисів з планом соціально-економічного розвитку регіону - витрати бюджетних установ визначаються економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, де знаходиться ця установа;

- цільове призначення бюджетних асигнувань - усі витрати бюджетних установ згруповано відповідно до статей бюджетної класифікації. Перевищення ліміту ресурсів за кожною окремою статтею не допускається;

- дотримання умов режиму економії у витрачанні коштів - цей принцип передбачає таке використання коштів, при якому досягається максимальна ефективність діяльності установи при мінімумі грошових витрат;

- проведення вищими за рівнем організаціями та фінансовими органами, зокрема Державним казначейством, систематичного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ.

Підставою для затвердження кошторисів є бюджетні асигнування, які одержують розпорядники бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного або місцевого бюджету.

Розпорядники бюджетних установ несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених нормативно-правовими актами.

Здійснення видатків установ і одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів одержувачами припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

12.4. Державний фінансовий контроль за виконанням бюджету

У зв’язку з тим, що під дією об’єктивних економічних чинників використання бюджетних коштів є менш ефективним, ніж використання власних коштів, у держави існує необхідність в організації системи фінансового контролю за надходженням і витрачанням бюджетних коштів.

Державний фінансовий контроль - контроль з боку органів державної влади і управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова палата, Державне казначейство та інші) за дотриман­ням законодавства у сфері державного бюджету, по­забюджетних фондів, податків, фінансової діяль­ності державних підприємств і установ, організацією грошових розрахунків, веденням грошового обліку.

Державний фінансовий контроль також розглядають як сукуп­ність дій і операцій, використовуваних держав­ними фінансовими органами при перевірці фінан­сових і пов'язаних з ними видів діяльності суб'єк­тів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.

Важливість державного фінансового контролю в економіці держави зумовлена його місцем і значенням в усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. Він є, з одного боку, засобом зв'язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком (статистикою), а з іншого, - передумовою здійснення функцій фінансового аналізу і регулювання. Це дає змогу контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка чи ігнорування якої унеможливлюють фінансове адміністрування, призводячи його систему до ліквідації.

Організаційні форми державного контролю мають відповідати вимогам частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України" [26].

Фінансовий контроль - елемент системи управ­ління фінансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю усіх економічних суб'єктів, дотриманням норм фінансового законодавства, доцільністю виробничих витрат, економічною ефективністю фінансово-господарських операцій.

Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи. Він покликаний забезпечувати інтереси і права держави, державних установ й інших економічних суб'єктів.

Фінансовий контроль з боку держави здійс­нюють органи державної влади в особі:

§ постійних комісій Верховної Ради;

§ Національного банку України;

§ Міністерств економіки, фінансів;

§ органів внутрішньовідомчого контролю міністерств, відомств, підприємницьких структур;

§ державних та приватних аудиторських орга­нізацій.

Об'єктом фінансового контролю є грошові роз­подільчі процеси, які відбуваються при форму­ванні та використанні фінансових ресурсів, у тому числі у формі грошових коштів, на всіх рівнях і в усіх ланках економіки.

Основною складовою державного фінансового контролю є бюджетно-фінансовий контроль, метою якого є перевірка своєчасності та повноти надходження коштів у бюджет, а також їх цільового використання.

Бюджетно-фінансовий контроль має три форми:

Попередній контроль — здійснюється під час обговорення і затвердження проектів законів (постанов) про бюджет, а також інших законів з бюджетно-фінансових питань. Мета попередньо­го контролю - запобігти порушенням законів, використанню бюджетних та інших коштів не за призначенням.

Поточний контроль — здійснюється під час розгляду окремих питань виконання бюджетів на засіданнях комітетів, комісій, робочих груп під час парламентських слухань і у зв'язку з депу­татськими запитами. Поточний контроль прово­дять усі економічні суб'єкти в процесі викорис­тання коштів, проведення аналізу, перевірок і обстежень.

Наступний контроль — здійснюється під час розгляду та затвердження звітів про виконання бюджетів і при розробці заходів щодо усунення наслідків порушень і притягнення винних до відповідальності.

Особливе місце у системі контролю за повнотою і своєчасністю надходження коштів до бюджету займає податковий контроль.

Податковий контроль - спеціалізований контроль з боку державних органів за виконанням податкового законодавства, правильним нарахуванням, повнотою та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів юридичними та фізичними особами.

Податковий контроль здійснюється системою органів податкової служби. Основним завданням органів Державної податкової служ­би України є здійснення контролю за дотриманням податкового за­конодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасніс­тю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів і неподаткових надходжень, встановлених законодавством.

Основними суб'єктами бюджетно-фінансового контролю є:

> Президент України;

> Верховна Рада України;

> Кабінет Міністрів України;

> Міністерство фінансів України;

> Рахункова палата;

> Державне казначейство України;

> Державна контрольно-ревізійна служба Укра­їни;

> Державна податкова адміністрація.

Кожен з перерахованих суб’єктів контролює окремий напрям бюджетних відносин, виконуючи тим самим функції щодо контролю ефективності витрачання державних коштів.

Отже, у цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні ефективного функціонування бюджетного механізму на основі застосування економічних методів регулювання суспільних процесів, які найбільш повно і адекватно відповідають внутрішній ситуації у країні на конкретному етапі її розвитку.

ГЛОСАРІЙ

1. Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

2. Білет казначейський — паперові гроші, які випу­скає казначейство.

3. Бреттон-Вудська валютна система — форма органі­зації грошових відносин, розрахунків, встановлена Бреттон-Вудською конференцією у 1944 р., згідно з якою роль світових грошей поряд з золотом відіграє долар США.

4. Бюджет — офіційно визнаний і відповідними ор­ганами державної влади затверджений збалансований кошторис грошових прибутків та витрат на певний строк (рік, півріччя, квартал).

5. Бюджет (економ. зміст) – сукупність економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

6. Бюджетна дотація - безповоротна грошова допомога, яка надається з державного бюджету організаціям, підприємствам, місцевим органам влади, окремим особам для покриття збитків, компенсації втрат, балансування місцевих бюджетів та інших цілей.

7. Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єд­нань.

8. Бюджетна класифікація - групування доходів та видатків бюджету за відповідними ознаками, що за­безпечує загальнодержавну і міжнародну порівнян­ність бюджетних даних.

9. Бюджетний механізм – сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів.

10. Бюджетний кодекс – зведення законодавства про функціонування і розвиток бюджетної системи, який забезпечує фінансове регулювання бюджетних відносин, встановлює загальні принципи бюджетного законодавства, правові основи функціонування бюджетів різних рівнів, правове положення суб’єктів бюджетних відносин, визначає основи бюджетного процесу, основи і види відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

11. Бюджетна норма відображає ту частку видатків на соціально-культурні заходи, яка покривається за рахунок бюджетних коштів.

12. Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та зав­дань, виконання яких пропонує та здійснює розпоряд­ник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

13. Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування і учасників бюджетного процесу по складанню і розгляду проектів бюджетів, проектів бюджетів державних позабюджетних фондів, затвердженню і виконанню бюджетів і бюджетів державних позабюджетних фондів.

14. Бюджетний розпис – документ про поквартальний розподіл доходів і витрат бюджету і надходжень з джерел фінансування дефіциту бюджету, встановлюваний розподіл бюджетних асигнувань між одержувачами бюджетних коштів, що складається у відповідності до бюджетної класифікації.

15. Бюджетна система - сукупність бюджетів усіх рів­нів, які врегульовані правовими нормами, і формуються за єдиними принципами, зумовленими характером дер­жавного устрою та адміністративно-територіального по­ділу країни.

16. Бюджетна установа — орган, установа чи органі­зація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно до Держав­ного або місцевих бюджетів. До таких установ відносяться органи державної влади, державного управ­ління, армія, судові установи, прокуратура, установи соціально-культурної сфери, науки, освіти, охорони здоров'я. Бюджетні установи є неприбутковими.

17. Бюджетні кредити - це надання коштів з бюджету суб'єктам під­приємницької діяльності на поворотній основі, що загалом не вла­стиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процент­ними ставками.

18. Бюджетний устрій — організація і принципи по­будови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

19. Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюд­жетного призначення на взяття бюджетного зобов'я­зання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

20. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене від­повідно до бюджетного асигнування розміщення за­мовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необ­хідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

21. Бюджетне планування — централізований розпо­діл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу між ланками бюд­жетної системи на основі національної соціально-еко­номічної програми розвитку країни в процесі скла­дання і виконання бюджетів та позабюджетних фондів усіх рівнів.

22. Бюджетне право — сукупність усіх юридичних норм, які визначають бюджетний устрій країни та по­рядок складання, розгляду, затвердження та виконан­ня бюджетів та позабюджетних фондів різного рівня.

23. Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджет­ним кодексом, законом про Державний бюджет Ук­раїни або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

24. Бюджетне регулювання - включає щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фі­нансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

25. Бюджетне фінансування - централізоване виді­лення асигнувань з Державного (місцевого) бюджету у формі безповоротного, безоплатного надання коштів, спрямованих на виконання державного замовлення, реалізацію державних програм, утримання державних установ. Має чіткий цільовий характер і перебуває під постійним фінансовим контролем держави.

26. Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить про­позиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

27. Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюд­жетів, що складають бюджетну систему України.

28. Бюджетний рік - період, на який затверджуєть­ся Державний бюджет країни. В Україні бюджетний рік розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня. Бюджетний рік у США триває від 1 жовтня до ЗО ве­ресня, у Великобританії та Японії - від 1 квітня до 31 березня, у Швеції, Пакистані - від 1 липня до ЗО червня.

29. Бюджетний розпис — документ, в якому встанов­люється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюд­жетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації,

30. Бюджетно-податкова політика - система за­ходів, спрямованих на регулювання державних фі­нансів за допомогою податкових важелів з метою за­безпечення високого рівня зайнятості і стабільного динамічного розвитку економіки країни.

31. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, виготов­лених на території країни за певний період часу, як правило, за рік.

32. Валові інвестиції - вкладення коштів у відтво­рення діючих виробничих фондів (які визначаються величиною амортизаційних відрахувань) та у їх роз­ширення.

33. Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашен­ня основної суми боргу та повернення надміру спла­чених до бюджету сум.

34. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком ско­рочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінан­сових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюд­жетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

35. Відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, офіційно визнаний у Законі про бюджет на відповід­ний рік.

36. Внутрішній державний борг - внутрішня забор­гованість держави фізичним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігації внутрішніх держав­них позик, державних скарбничих зобов'язань, позик центрального та комерційних банків. Може формува­тися за рахунок використання вкладів населення в державних банках, невиплачених сум пенсій, заробіт­ної плати і т. ін.

37. Головні розпорядники бюджетних коштів — бюд­жетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повнова­ження шляхом встановлення бюджетних призначень.

38. Державне фінансування — метод безповоротного надання фінансових ресурсів суб'єктам господарюван­ня за рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів.

39. Державний борг - накопичені зобов'язання дер­жави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами. Розрізняють внутрішній державний та зовнішній дер­жавний борг.

40. Державний бюджет — 1) баланс доходів та витрат держави протягом одного року; 2) основний фінансо­вий план держави, який має силу закону і відображає економічні відносини, опосередковані рухом грошей в процесі утворення і використання централізованого фонду грошових коштів держави.

41. Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні економічні відносини між держа­вою та іншими економічними суб'єктами з приводу утворення та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозпо­ділу ВВП.

42. Державний кредит — грошові відносини, які ви­никають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади і їх використання на фінансування державних потреб.

43. Державний фінансовий контроль - контроль з боку органів державної влади і управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова палата, Державне казначейство та інші) за дотриман­ням законодавства у сфері Державного бюджету, по­забюджетних фондів, податків, фінансової діяль­ності державних підприємств і установ, організа­цією грошових розрахунків, веденням грошового обліку.

44. Державні витрати — грошові відносини з приво­ду використання централізованих і децентралізованих грошових коштів на різноманітні потреби держави.

45. Державні дотації є формою бюджетного фінан­сування, яка застосовується при фінансуванні пла­ново-збиткових підприємств, організацій, установ, що надають послуги або виробляють необхідні това­ри, витрати на виробництво яких перевищують ціну реалізації, через певну фінансову політику держави в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).

46. Державні доходи — грошові відносини з приводу мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження державних структур.

47. Державні мінімальні соціальні стандарти — за­конодавче встановлені мінімально необхідні рівні що­до гарантій соціального захисту, які забезпечують практично найважливіші потреби людини.

48. Державні позики — економічні відносини між державою і юридичними та фізичними особами, в яких держава виступає як позичальник.

49. Державні фінанси - система грошових фондів, зо­середжених у руках держави і призначених для ви­конання притаманних їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалі­зуються.

50. Державні цільові фонди - це форма перероз­поділу і використання фінансових ресурсів, залу­чених державою для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові при­значення.

51. Дефіцит державного бюджету — перевищення витрат бюджету над його доходами.

52. Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

53. Дотація - 1) сума коштів, що виділяється з Дер­жавного (місцевого) бюджету для надання фінансової підтримки підприємствам, у яких витрати на вироб­ництво та реалізацію продукції не покриваються отриманими доходами. Дотації спрямовують також на підтримування відносно низьких роздрібних цін на окремі товари для населення. Дотації за певних не­сприятливих умов лягають тяжким тягарем на бюд­жет, призводять до його дефіцитності; 2) незв'язаний (загальний, безумовний, генеральний) трансферт; 3) дар, пожертвування, допомога.

54. Доходи бюджету — грошові кошти, які надходять на безоплатній та безповоротній основі у відповідності із законодавством у розпорядження органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

55. Економічне моделювання - це визначення в фор­малізованій формі (в абстрактному і спрощеному ви­гляді) основних функціональних взаємозв'язків між економічними показниками, які відображають реаль­ні економічні процеси.

56. Економічний дирижизм - активна участь держа­ви у визначенні напрямів та динаміки соціально-економічного розвитку країни на основі використання широкого спектру економічних методів та фінансових інструментів.

57. Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в устано­вах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зара­ховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державно­го бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів гос­подарської діяльності, які виконали роботи або надали послу­ги розпорядникам бюджетних коштів.

58. Загальний державний зовнішній борг (що нагро­маджений) — борг, який треба повернути у поточному та у наступні роки.

59. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органів державної вла­ди здійснювати виконання Державного бюджету Украї­ни протягом бюджетного періоду.

60. Закріплені доходи - це ті, які за постійно діючи­ми нормативними актами віднесені до бюджетів пев­ного рівня на невизначений строк, у розмірі територі­ального надходження повністю або у твердо фіксова­ному розмірі (нормативі). Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

61. Запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'я­зання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

62. Зведений бюджет України — становить сукуп­ність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціально-економічного роз­витку держави.

63. Зовнішній державний борг - сукупна заборгова­ність держави, яка визначається сумою, котру нале­жить повернути зовнішнім кредиторам на певну дату, тобто загальна заборгованість держави по зовнішніх займах та несплачених по них відсотках.

64. Поточний зовнішній державний борг - це борг по­точного року, який належить повернути саме цього року.

65. Інвестиції - довгострокові вкладення коштів з метою створення нових і модернізації діючих підпри­ємств, впровадження технологій і техніки, збільшен­ня виробництва та отримання прибутку.

66. Інвестиційна політика включає визначення най­більш пріоритетних напрямків капітальних вкладень, від яких залежатиме підвищення ефективності еко­номіки.

67. Інвестиційний податковий кредит — відстрочен­ня податкового платежу з метою стимулювання інвес­тиційної активності та оновлення основних фондів підприємствами на основі кредитного договору з по­датковими органами.

68. Інвестиційні фонди - фінансові інститути, суб'єк­ти ринку цінних паперів, які здійснюють емісію влас­них акцій та інвестиції у цінні папери інших економіч­них суб'єктів, торгують цінними паперами.

69. Індексація - це встановлений законодавством України механізм підвищення грошових доходів гро­мадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм підвищення цін на споживчі това­ри та послуги. Індексація грошових доходів прово­диться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив заздалегідь визначену величину, що є порогом індек­сації, який визначає Верховна Рада України.

70. Індивідуальні норми застосовуються при скла­данні кошторису окремого закладу і відображають за­трати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю.

71. Інноваційна діяльність - діяльність на основі ви­користання нових форм організації, управління, фі­нансування.

72. Казначейство (державна скарбниця) - спеціалі­зована державна фінансова установа, у функції якої входить підготовка проекту Державного бюджету, ре­гулювання процесів формування і використання кош­тів бюджету, управління державним боргом і емісія державних цінних паперів. У процесі виконання Державного бюджету казначейство відслідковує збір податків, мита та інших надходжень до бюджету, відкриває бюджетні кредити і надає бюджетні ресур­си у відповідності із затвердженими асигнуваннями.

73. Капітальні видатки (видатки розвитку) - це ви­датки бюджету на фінансування інвестиційної та ін­новаційної діяльності держави, тобто капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного гос­подарства; субвенції та інші видатки, що пов'язані з розширеним відтворенням.

74. Капітальні вкладення - визначають як затрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, які використовуються для поновлення та приросту основ­них фондів.

75. Касове виконання бюджету - організація отри­мання грошових коштів до бюджету і видача бюд­жетних коштів, облік наявності бюджетних коштів у процесі виконання бюджету.

76. Коефіцієнт вирівнювання - коефіцієнт, що засто­совується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

77. Конверсія - переорієнтація підприємства на вироб­ництво продукції принципово іншого типу.

78. Консолідація державного боргу — подовження строку дії боргу, займу внаслідок перетворення його в більш довготерміновий або об'єднання декількох бор­гів (займів) в один, з можливою зміною величини по­зичкового відсотка, перенесення тих платежів, строк опла­ти яких уже настав, на майбутнє.

79. Консолідований Державний бюджет — бюджет цент­рального уряду та бюджети місцевих органів влади.

80. Короткострокові зобов'язання — зобов'язання, строк погашення яких надходить протягом короткого проміжку часу, зазвичай у межах одного року.

81. Кошик доходів бюджетів місцевого самовряду­вання - це податки і збори (обов'язкові платежі), що закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

82. Кошторис - фінансовий документ, який містить інформацію про утворення і використання грошових коштів у відповідності з їх цільовим призначенням. Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове направлення та покварталь­ний розподіл бюджетних коштів, які використовую­ться на утримання установи.

83. Кошторис доходів та витрат - фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.

84. Кошторисне фінансування — метод покриття за­трат установ і організацій у відповідності із затвер­дженим кошторисом.

85. Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного надання коштів на ут­римання установ, що перебувають на повному фінан­суванні з бюджету, на основі фінансових планів-кошторисів витрат.

86. Кредитування за вирахуванням погашення - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в ре­зультаті яких з'являються зобов'язання перед бюд­жетом, та операції, пов'язані з поверненням цих кош­тів до бюджету.

87. Крива Лафера — крива, яка у графічному вигляді характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Ця крива показує наявність оптимального рівня оподат­кування, при якому державні доходи досягають сво­го максимуму.

88. Комбіновані норми показують суму затрат усіх видатків у рамках однієї статті або декількох статей

89. Лізинг - це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клі­єнтом у розстрочку.

90. Ліцензія — спеціальний дозвіл юридичній особі від уповноважених та державних органів на здійснення конкретних визначених законом господарських опе­рацій, включаючи зовнішньоторговельні (експортно-імпортні).

91. Матеріальні норми (натуральні норми) визнача­ють затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Ці норми диферен­ціюються за видами бюджетних установ.

92. Міжбюджетні трансферти — кошти, які без­оплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання та субвенції.

93. Міжнародний валютний фонд - юридично само­стійна міжнародна наднаціональна валютно-кре­дитна організація, заснована у 1944 р. відповідно до рішень Бреттон-Вудської конференції. Місце перебу­вання - Вашингтон. Діяльність розпочав у 1947 р. У 1959 р. членами МВФ були 49 держав, у 2000 р.-182 держави. Україна у 1992 р. стала повноправним членом МВФ, делегувавши своє представництво та захист інтересів на Раді директорів МВФ Нідерлан­дам. МВФ виконує функції вироблення правил регу­лювання валютних курсів і контроль за їхнім вико­нанням, недопущення конкурентного знецінення ва­лют та надання країнам - членам МВФ кредитів для вирівнювання платіжних балансів і підтримки на­ціональних валют.

94. Мінімальна заробітна плата — офіційно встанов­лений державою мінімальний рівень оплати праці у вигляді мінімальної місячної ставки чи почасової оплати. Використовується для обчислення розмірів державних податків, платежів, штрафів. Є держав­ною соціальною гарантією, обов'язковою на всій те­риторії країни для юридичних осіб усіх форм власно­сті та господарювання.

95. Мінімальний місцевий бюджет — розрахунковий обсяг доходів і витрат місцевого бюджету, який будує­ться на державних мінімальних соціальних стандартах.

96. Місцевий фінансовий орган - установа, що відпо­відно до законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлін­ням коштами місцевого бюджету.

97. Місцеві бюджети — бюджет Автономної Республі­ки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

98. Місцеві запозичення — операції, що пов'язані з отри­манням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'я­зання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

99. Місцеві фінанси — це система формування, розпо­ділу і використання доходів територіальними грома­дами та місцевими органами влади з метою виконан­ня закріплених за ними функцій і завдань.

100. Надходження до бюджету - це доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобо­в'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

101. Натуральні трасферти — державні виплати на­селенню, які надаються у вигляді натуральних това­рів та послуг. Це може бути медичне обслуговування, освіта, безкоштовне харчування, безкоштовний проїзд.

102. Норма витрат — це розмір витрат на розрахун­кову одиницю.

103. Норматив - це обов'язкова норма, яка встанов­люється правовими актами вищих органів державної влади та управління і не підлягає зміні.

104. Норматив мінімальної бюджетної забезпеченості — розрахунковий показник мінімально необхідної потреби в бюджетних коштах на одного мешканця те­риторіальної громади по поточних витратах.

105. Облігація - цінний папір, який приносить доход у формі процента, випускається державними органами з метою покриття бюджетного дефіциту або під конк­ретні проекти на визначений строк (строк погашення вказаний на облігації).

106. Обслуговування боргу — виплата процентів та по­гашення основної суми боргу за певний звітний період.

107. Оборонні видатки – грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

108. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків: соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетні сфері тощо.

109. Паушальна сума - загальна сума платежу, що визначається зобов'язаннями, розрахунками між державами, фізичними та юридичними особами без диференціації на окремі їх види.

110. Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями до країни і відповідно плате­жами держави за кордон протягом певного часу; ста­тистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

111. Платіж — погашення зобов'язання, що виникло за поточний або попередні бюджетні періоди.

112. Повноваження на майбутні бюджетні зобов'я­зання - повноваження на взяття бюджетного зобов'я­зання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

113. Податки державні — податки, які збираються Урядом країни на підставі державних законодавчих актів і спрямовуються до Державного бюджету.

114. Податки за економічним змістом - це фінансові відносини між державою та платником податків з ме­тою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

115. Податки місцеві — податки і збори, ставки з яких визначаються представницькими органами державної влади, а оподатковані суми складають доходи місцевих органів державної влади і використовуються ними.

116. Податкова політика — діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та ор­ганізації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави.

117. Податкова ставка — законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

118. Податковий контроль - спеціалізований контроль з боку державних органів за виконанням податкового законодавства, правильним нарахуванням, повнотою та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів юридичними та фізичними особами.

119. Податковий кредит - одна з податкових пільг, яка полягає у відстроченні сплати податку.

120. Податкові канікули — визначений період часу, протягом якого платникові податків надається пільга у вигляді звільнення від сплати податків.

121. Податкові пільги - зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підпри­ємств або виробництв залежно від їхнього профілю, характеру вироблюваної продукції і виконаних робіт, використаної робочої сили, зони розміщення.

122. Позабюджетні кошти - кошти, що формуються з метою цільового фінансування видатків, не передбаче­них державним бюджетом.

123. Позика державна — форма залучення коштів до Державного бюджету на основі кредиту, коли держава виступає головним чином як боржник (позичальник). Розрізняють внутрішні та зовнішні позики. Заборго­ваність за державною позикою зараховують до суми загального державного боргу країни.

124. Портфельні фінансові інвестиції - вкладення капіталу у частку паю об'єкта інвестування, яке має на меті приріст суми вкладеного капіталу або отри­мання поточного доходу.

125. Поточні видатки - видатки бюджету на фінансу­вання підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту на­селення.

126. Преференції - переваги, пільги, що надаються для підтримки окремих напрямів та видів діяльності. На­даються у формі зниження податків, знижок з мита, звільнення від платежів, надання пільгових (вигід­них) кредитів. Преференції надаються державою і мають чітку адресну спрямованість.

127. Прихований бюджетний дефіцит - виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджет­ного дефіциту.

128. Прогнозування — науково обґрунтоване перед­бачення імовірнісного розвитку подій або явищ у майбутньому на основі статистичних, соціологічних, економічних та інших досліджень.

129. Проект бюджету — проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'єм­ною частиною проекту Закону про Державний бюд­жет або проекту рішення відповідної ради про місце­вий бюджет.

130. Профіцит бюджету - перевищення доходів бюд­жету над його видатками.

131. Пряме фінансування – передбачає виділення коштів з різних фінансових джерел бюджету у ви­гляді субсидій, дотацій, трансфертів, позик.

132. Прямі інвестиції — вкладення капіталу здійснює безпосередньо інвестор у об'єкт інвестування.

133. Реальні інвестиції - це вкладення коштів у основний капітал та у приріст виробничих запасів.

134. Регулюючі доходи — це доходи, передбачені в За­коні про Державний бюджет на поточний рік, які пе­рерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

135. Рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверд­жені повноваження відповідно Раді міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійс­нювати виконання місцевого бюджету протягом бюд­жетного періоду.

136. Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

137. Самофінансування -використовується для покриття витрат державних підприємств за рахунок їх власних фінансових ресурсів,

138. Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає ці­леспрямовані зміни в розмірі державних витрат, по­датків і сальдо Державного бюджету.

139. Світовий банк - юридично самостійна міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, надає допомогу у зростанні виробництва через довгостро­кове фінансування проектів і програм розвитку пере­важно країнам, що розвиваються. До складу Світово­го банку входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) - головна установа Світового банку, яка заснована у 1944 р. Місце перебування - Ва­шингтон. Розпочав діяльність у 1946 р. Надає довго­строкові кредити під державні програми тільки уря­дам та центральним банкам країн-членів. Членами (МБРР) можуть бути лише члени МВФ. Вступив­ши до МВФ, Україна стала і членом МБРР (квота 10 678 акцій на загальну суму близько 5 млрд. дол. США). Позики МБРР надаються, як правило, на тер­мін 15-20 років, і мають п'ятирічний пільговий період. Відсоткова ставка позик змінюється кожні шість мі­сяців і орієнтується на рівень відсоткових ставок міжнародних ринків позичкового капіталу.

140. Секвестр — 1) скорочення витрат бюджету в ме­жах надходження доходів за всіма статтями (крім за­хищених). Застосовується у випадках, коли при ви­конанні бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або у разі суттєвого зниження надход­жень від прибуткових джерел; 2) арешт майна або тимчасова передача спірного майна, на яке претенду­ють обидві сторони третій стороні до вирішення в арбітражі суперечки щодо питання, кому повинно на­лежати майно. Особливо широко застосовується у фран­цузькій юриспруденції.

141. Сек'юритізація - розширення економічного поля 1 для використання цінних паперів в якості інструментів (важелів) регулювання ринкових відносин і руху позичкового капіталу; надання іншим фінансовим інструментам форм, що традиційно притаманні цінним паперам.

142. Сеньораж - доход від емісії грошей.

143. Соціальне забезпечення - система розподільчих відносин, в процесі яких за рахунок частки націо­нального доходу утворюються і використовуються су­спільні фонди грошових коштів для матеріального забезпечення громадян по старості, за інвалідністю, у випадку втрати годувальника та інших випадках, пе­редбачених законом.

144. Соціальний захист — це комплекс законодавче закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних економічних умов всім членам суспільства (зростання інфляції, спад виробництва, економічна криза, безро­біття та інше).

145. Соціально-економічні гарантії - це метод забез­печення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціальне визнаних норм.

146. Спеціальний фонд - це класичний випадок закріплення джерела доходів за статтею видатків, за якою певні види доходів призначаються для фінансування певних видів видатків.

147. Стратегічні фінансові інвестиції — це вкладення капіталу у контрольний пакет акцій з метою здійс­нення стратегічного управління компанією.

148. Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запровад­жені законодавче).

149. Субвенція — форма фінансової допомоги держави місцевим органам влади, що надається з метою забез­печення виконання наперед визначених завдань чи цільових програм. На відміну від дотації субвенція в разі порушення умови її цільового використання під­лягає поверненню тому органу, який її надавав.

150. Субсидія — вид допомоги у грошовій або натураль­ній формі, що надається із коштів Державного чи міс­цевого бюджету. Розрізняють прямі і непрямі субси­дії. Непрямі субсидії реалізуються через пільгову податкову та грошово-кредитну політику, механізм ціноутворення, прискорену амортизацію.

151. Таргетування — встановлення цільових орієнтирів грошової системи, регулювання приросту грошової маси, яких дотримуються у своїй політиці центральні банки.

152. Тезаврація - 1) нагромадження населенням грошей шляхом вилучення їх із обігу та зберігання нагрома­дженої готівки поза кредитними установами; 2) нагро­мадження приватними особами золота у формі багат­ства, скарбу; 3) створення золотого запасу країни.

153. Технічний кредит - грошовий міждержавний кредит, який надається для закупки певних товарів, може бути погашений або зворотними поставками то­варів, або оформленням державної заборгованості.

154. Тимчасовий касовий розрив — незбіг у часі фінан­сування видатків та надходження доходів бюджету.

155. Трансферт - (безвідшкодовна) передача товарів, послуг, грошових виплат (передача права власності на них). Трансферт по суті має односторонній характер, тобто це економічна операція, яка не супроводжується зустрічним потоком грошей, товарів, послуг. Транс­ферт може здійснюватись як у грошовій, так і нату­ральній формі.

156. Трансфертні платежі — грошові виплати із Державного бюджету населенню і приватним під­приємцям, які не пов'язані з виконанням ними обов'язків державних службовців, а здійснюються у порядку перерозподілу коштів на користь тих, хто особливо їх потребує через бюджет. Один із способів перерозподілу держбюджетних коштів. Може бути у формі субсидій приватним підприємцям, виплати процентів по державному боргу, державних грошо­вих виплат на соціальні потреби (пенсії, стипендії, допомога тощо).

157. Транш - частка валютного кредиту, що надається МВФ та Світовим банком країнам-членам МВФ.

158. Фактичний бюджет відображає реальні видатки, доходи та дефіцит за певний період.

159. Фінанси держави - складова частина фінансової системи, її центральна ланка, через яку держава здійснює вплив на економічний і соціальний розвиток країни.

160. Фінансова звітність - сукупність документів, які містять інформацію про фінансові показники.

161. Фінансова норма - це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяль­ності установ у розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізацій економічного нормативу за ра­хунок бюджетних ресурсів; це грошовий вираз мате­ріальної норми, визначений на основі державних цін.

162. Фінансова політика — діяльність держави, під­приємства з цільового використання фінансів.

163. Фінансова система - (а) сукупність сфер і ланок фінансових відносин, взаємопов'язаних між собою (державні фінанси, фінанси підприємств, фінанси населення, страхування); (б) сукупність фінансових установ країни (фіноргани. Міністерство фінансів, Казначейство, Податкова адміністрація тощо).

164. Фінансова стратегія - комплекс заходів, спрямованих на досягнення перспективних фінансових ці­лей.

165. Фінансове планування - планування фінансових ресурсів і фондів грошових коштів.

166. Фінансування національної оборони - це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних сил України відповідно до річного кошторису витрат Міністерства оборони України.

167. Фінансовий звіт - звіт, який дає інформацію про фінансовий стан підприємства, його доходи, витрати, чистий прибуток, використання фінансових ресурсів за певний період часу.

168. Фінансовий контроль - елемент системи управ­ління фінансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю усіх економічних суб'єктів, дотриманням норм фінансового законодавства, доцільністю виробничих витрат, економічною ефективністю фінансово-господарських операцій.

169. Фінансовий механізм - становить сукупність фі­нансових стимулів, важелів, інструментів, форм і спо­собів регулювання умов діяльності суб'єктів господа­рювання. Складовими фінансового механізму є фінан­сове планування і прогнозування, нормативи, ліміти, резерви, а також ціни, податки, мито, пільги, штра­фи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, облікова ставка, тарифи.

170. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченос­ті ~ гарантований державою в межах наявних бюд­жетних ресурсів рівень фінансового забезпечення пов­новажень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та вико­навчих органів місцевого самоврядування, що вико­ристовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

171. Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різ­ні фінансові інструменти (цінні папери, депозити тощо).

172. Фінансові показники — абсолютні величини, які характеризують формування чи використання фінан­сових ресурсів держави, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, рух ВВП, опосередкований фінансовими відносинами.

173. Фінансові ресурси - це грошові доходи, нагромад­ження та надходження, які формуються у суб'єктів господарювання і держави і використовуються на цілі розширеного відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних потреб, держав­не управління та оборону.

174. Фінансування бюджету визначається надход­женням та витратами у зв'язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюд­жету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

175. Фінансування державних видатків — плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск гро­шових коштів для забезпечення виконання загально­державних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забез­печення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється при постійному контролі на основі режиму економії.

176. Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і де­фіциту, які виникають внаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а пе­ребуває у стані кризи або піднесення (визначається дією автоматичних стабілізаторів).

177. Чисті інвестиції - вкладення коштів у створення нових виробничих фондів (тобто у розширення вироб­ництва).

178. Чисте кредитування (кредитування за вирахуванням погашення) – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

179. Юридична особа — підприємство, яке виступає в якості суб'єкта громадянства, у тому числі господар­ських прав і обов'язків, яке має самостійний баланс, гербову печатку та розрахунковий рахунок у банку, і діє на підставі статуту або положення, відповідаючи, у випадку банкрутства своїм майном.

Дата добавления: 2014-01-05